Судові витрати Судові штрафи (стр. 5 из 6)

посадові особи підприємств, установ, організацій і громадяни — за відмовлення без поважних причин подати на вимогу суду письмові або речові докази і за неповідомлення про неможливість їх подачі у встановлений строк (ст. 48 ЦПК);

за порушення заходів по забезпеченню позову, які забороняють провадити певні дії, платежі, передавати майно (ст. 153 ЦПК);

за ухилення від виконання розпоряджень судового виконавця, пов'язаних із зверненням стягнення на майно боржника, що знаходиться у інших осіб (ст. 386 ЦПК);

посадові особи підприємств, установ, організацій — за втрату виконавчого документа (ст. 358 ЦПК), за порушення порядку провадження стягнення за виконавчими документами, за зловмисне невиконання вимог судового виконавця подати відомості про заробіток чи про відрахування з заробітної плати, за неякісне виконання або за ухилення провадити безпосередньо стягнення (ст. 407);

за незабезпечення явки представника організації в судове засідання (ст. 172 ЦПК).

Цивільний процесуальний штраф може бути накладений також на осіб, які беруть участь у справі:

за невиконання обов'язку повідомити суд про зміну своєї адреси, місця проживання або місця перебування під час провадження у справі (ст. 95 ЦПК), за неявку в судове засідання без поважних причин, відсутність яких потягла за собою відкладення розгляду справи (ст. 172 ЦПК);

на сторін — за неявку в судове засідання без поважних причин, якщо від кожного з них не надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність: на відповідача, який сплачує аліменти, — за неповідомлення судовому виконавцю за місцем виконання протягом трьох днів про зміну місця роботи, проживання і наявності додаткового заробітку (ст. 408 ЦПК);

на відповідача — за невиконання судового рішення, яке зобов'язує його особисто виконати певні дії, крім передачі майна і сплати грошових сум (ст. 417 ЦПК).

Аналіз норм ЦПК, які регулюють відповідальність у вигляді штрафу, якщо їх розглядати в плані сформульованих в гіпотезах обставин, свідчить, що вони є односторонніми і визначають лише неправомірні обставини, настання яких тягне застосування штрафу, передбаченого в санкції норми процесуального права. За ступенем чіткості і повноти сформульованих в них обставин вони рідко бувають визначеними (ст. 358 ЦПК), переважно вони відносно визначеними. Так, відповідно до ст. 164 ЦПК особі, яка порушує порядок в судовому засіданні, головуючий від імені суду робить попередження. При порушенні порядку в судовому засіданні сторонами або третіми особами суд відкладає розгляд справи або видаляє порушників з залу судового засідання на весь час судового розгляду або на частину його за неповагу до суду, що виявилася в непідкоренні свідка, позивача, відповідача й інших громадян розпорядженню головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну неповагу до суду або встановленим в суді правилам, накладається адміністративне стягнення у вигляді арешту на строк до п'ятнадцяти діб або штраф в розмірі від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст. 185³ Кодексу про адміністративні правопорушення України).

Але не зовсім зрозуміло, чи є штраф додатковим засобом впливу на порушників, який застосовується разом з видаленням з залу судового засідання, чи має самостійне значення, і чи необхідна винна поведінка таких осіб при застосуванні цивільних процесуальних санкцій даної норми права?

Зміст структурних елементів норм ЦПК, якими передбачені штрафні санкції, дає можливість стверджувати, що винна поведінка правопорушника не є обов'язковою умовою для їх застосування. В теорії цивільного процесу це питання широко не досліджувалося, але в юридичній літературі мають місце категоричні судження, що штраф може бути накладений на правопорушника за наявності вини або уявлення про її наявність при виявленні факту невиконання процесуальних обов'язків[8]. Але такий висновок не випливає з норм ЦПК, якими передбачені штрафні санкції. Наявність вини необхідна для настання відповідальності:

свідка — за неявку в суд (ст. 44), посадових осіб і громадян — за невиконання обов'язку про подання до суду письмових і речових доказів (статті 48, 53);

осіб, які порушили порядок в залі судового засідання (ст. 164);

посадових осіб організацій, які не забезпечили явку представників в судове засідання (ч. 4 ст. 172);

осіб, які порушили заходи по забезпеченню позову (ст. 153);

посадових осіб організацій за злісне невиконання вимог судового виконавця (ст. 407);

осіб, з яких за судовим рішенням стягуються аліменти, і посадових осіб організацій — за неподання необхідних повідомлень (стаття 403, 408).

В більшості з цих норм відповідальність передбачена за винну протиправну бездіяльність — за невчинення особою певних процесуальних дій, покладених на неї законом, судом чи державним виконавцем (статті 44, 48, 53, 172, 407, 408 ЦПК). За винні протиправні дії відповідальність настає тільки за порушення заходів по забезпеченню позову (ст. 153 ЦПК) і втрату виконавчого документа (ст. 358 ЦПК). За деякі цивільні процесуальні правопорушення відповідальність настає за наявності факту скоєння правопорушення, за невиконання у встановлений строк певних процесуальних дій (статті 95, 386, 417 ЦПК) і за неякісне виконання вимог судового виконавця (ст. 407 ЦПК). Наявність вини як неодмінної умови для цивільної процесуальної відповідальності за ці правопорушення в зазначених нормах не передбачена. На норми цивільного процесуального права, що передбачають безвинну відповідальність, має вплив — положення цивільного права про можливість настання в окремих випадках цивільно-правової відповідальності як договірної, так і деліктної незалежно від вини[9].

Наявність штрафної безвинної цивільної процесуальної відповідальності пояснюється також диспозитивним характером норм ЦПК, які передбачають відповідальність за конкретні правопорушення і надають суду право самому вирішувати питання про необхідність застосування чи не застосування штрафу до конкретної особи за певне цивільно-процесуальне правопорушення. Встановленню безвинної відповідальності сприяло і наявність окремого правила ст. 83 ЦПК про зняття або зменшення штрафу.

Штраф може бути накладений суддею або судом при колегіальному розгляді справ, передбачених статтями 124¹, 237, 255 ЦПК.

Про накладення штрафу виноситься ухвала, копія якої надсилається оштрафованій особі (ст. 82 ЦПК). Остання протягом десяти днів після одержання копії може просити суд, який наклав штраф, про зняття або зменшення його розміру. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням оштрафованої особи, але її неявка не перешкоджає розгляду заяви. На ухвалу про відмову зняти штраф чи зменшити його розмір може бути подана скарга і внесене подання прокурором (ст. 83 ЦПК). Інший процесуальний порядок встановлений ст. 417 ЦПК. Ухвала суду про накладення штрафу може бути оскаржена особою на яку його накладено, а прокурором — внесено подання.

Штраф, встановлений цивільним процесуальним правом є самостійним галузевим видом відповідальності, яка відрізняється від штрафної відповідальності, встановленої іншими галузями права — цивільного, адміністративного, кримінального[10].

В цивільному праві штрафні санкції виступають як вид неустойки (ст. 178 Цивільного кодексу), якою визнається визначена законом або договором грошова сума, боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Неустойка застосовується тільки і виключно до тих цивільних правопорушень (за невиконання або неналежне виконання), де вона передбачена законом або договором. Наявність і розмір неустойки, як правило, визначаються законом і її умови є обов'язковими для включення до договору. Але сторони можуть включити до договору сплату неустойки на випадок порушення таких його умов, за які в законі відповідальність не передбачена. Невключення в договір неустойки, якщо така передбачена законом, не звільняє сторону, яка порушила договірні відносити, від її сплати.

В цивільному процесі випадки настання штрафної відповідальності та її розмір за конкретні правопорушення визначаються виключно нормами ЦПК, сторони таких прав не мають.

Штраф як вид цивільно-правової відповідальності стягується з боржника на користь кредитора, виконуючи тим самим правопоновлюючу роль. Цивільно-процесуальні штрафи стягуються з осіб, які беруть і тих, що не беруть участі у справі, за цивільно-процесуальні правопорушення не на користь сторін, а в державний бюджет.