Міністерство внутрішніх справУкраїни
Академія управління Міністерства внутрішніх справ
Кафедра кримінально-правових дисциплін
та профілактики злочинів
Розслідування злочинів минулих років
магістерська робота на здобуття освітньо-кваліфікацйного рівня "Магістр"
Київ – 2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Криміналістична характеристика нерозкритих злочинів минулих років
1.1. Особливості криміналістичної характеристики нерозкритих злочинів минулих років
1.2. Структура криміналістичної характеристики
Розділ 2. Організація та планування розслідування нерозкритих злочинів минулих років
2.1. Особливості організації розслідування нерозкритих злочинів минулих років
2.2. Особливості планування розслідування нерозкритих злочинів минулих років
2.3. Аналітична робота слідчого у справах про нерозкриті злочини минулих років
Розділ 3. Непроцесуальна діяльність слідчого по зупинених справах про нерозкриті злочини минулих років
3.1. Організаційні форми непроцесуальної діяльності
3.2. Розшукові форми непроцесуальної діяльності
Розділ 4. Особливості тактики провадження окремих слідчих дій у справах про нерозкриті злочини минулих років
Висновок
Додатки
Список використаної літератури
Вступ
За даними Управління оперативної інформації МВС України “Про стан злочинності на території України за період з 2006 р. по 2007 р. включно,всього по Україні зареєстровано 6246 умисних вбивств (та замахів) та 10110 умисних тяжких тілесних ушкоджень, відповідно залишилось нерозкритими за звітний період – 200 та 654 злочинів, розкрито 136858 крадіжок, нерозкритих 64742; розкрито 41061 грабіжів, нерозкрито 15310; розкрито 11123 розбоїв, нерозкрито1361; розкрито 19508 хуліганства, нерозкрито 3528 (див. Додаток №3).
Існуючий стан по даних категоріях справ пояснюється здебільшого тим, що розкриття та розслідування злочинів минулих років пов’язане з труднощами, які породжуються певними причинами об'єктивного та суб'єктивного характеру.
Термін «злочини минулих років» не треба розуміти буквально, що це тільки злочини, вчинені в минулому. Маються на увазі також і нерозкриті злочини поточного року, стосовно яких кримінальні справи зупинені провадженням. Не менш важливим критерієм є визначення процесуального моменту, з якого злочин вважається нерозкритим. У КПК України навіть не згадується термін «нерозкритий злочин». Втім, визначення даного критерію є важливим фактором підвищення ефективності роботи правоохоронних органів щодо подолання злочинності. Показники абсолютної кількості розкритих злочинів свідчать лише про рівень роботи органів з їх розкриття. Але для визначення ефективності вказаної роботи необхідно мати, крім показників розкритих, також дані і про нерозкриті злочини. Шляхом їх співставлення можна визначити відносні величини, тобто процент розкритих і нерозкритих злочинів. Органи міліції в основному намагаються через показники розкритих злочинів довести результативність своєї роботи, при цьому посилаючись на збільшення кількості розкритих злочинів. Важливим показником результативності роботи є дані про кількість нерозкритих злочинів, їх структуру і питому вагу в числі розслідуваних. Маючи показники про нерозкриті злочини, можна більш ефективно і цілеспрямовано організувати роботу щодо вивчення справ, у яких злочини нерозкриті, перевірити, чи проведені всі необхідні і можливі слідчі дії для встановлення осіб, які вчинили злочини, визначити недоліки і помилки слідчих органів, дати необхідні вказівки. Так аналізуючи показники розкритих і нерозкритих злочинів за 2006-2007 рр. можна зробити висновки, що всього розслідуванно кримінальних справ по УМВС України за 2006 р.-298306, за 2007 р.-303971, відповідно нерозкритими залишилися за 2006 р.-149921, за 2007 р.-133221. У відсотковому вираженні розкриваємість злочинів досягла в 2006 р.-66.6%, в 2007 р.-69.5%. (див. Додаток №1). Так можливо зробити висновок, що з кожним роком кількість нерозкритих злочинів минулих років зменшується.
Теоретичною основою написання даної роботи є праці Лаврова В.П., Горбачєвського В.Я., Бєлкіна Р.С., Мітрічєва В.П., Васільєва А.Н. та інших науковців.
Метою даної роботи є аналіз методики і проблем розслідування нерозкритих злочинів минулих років та застосування її на практиці.
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕРОЗКРИТИХ ЗЛОЧИНІВ МИНУЛИХ РОКІВ.
1.1Особливості криміналістичної характеристики нерозкритих злочинів минулих років
Криміналістичну характеристику злочину визначають як сукупність його істотних і стійких якісних ознак, що зумовлює основні закономірності розкриття та розслідування певної групи злочинів. При цьому сукупність якісних ознак має на увазі не лише їх кількісну характеристику: одна (одні) з них є головною, що визначає багато в чому інші ознаки конкретної групи злочинів. В одному випадку основною вирішальною якісною ознакою буде спосіб вчинення злочину, в другому - особа злочинця, в третьому особа потерпілого, в четвертому яка-небудь інша ознака, істотна для розслідування даної групи злочинів тощо. Можливі варіанти, коли як основні можуть виступати дві-три ознаки.[14,с.393]
З криміналістичної точки зору, для нерозкритого злочину характерно те, що встановлена подія, виявлені та досліджені матеріальні й інші джерела доказів, але особа, що вчинила злочин, не виявлена. У процесуальному плані це означає, що кримінальна справа порушена, проведені можливі за відсутністю підозрюваної особи слідчі дії, розшукові заходи і кримінальна справа зупинена провадженням. Таким чином, до нерозкритих відносяться такі злочини, по яких в певний законом термін проведено розслідування, але зібрані докази не привели до встановлення винної особи і, в зв'язку з цим, провадження по кримінальній справі зупинено.
Істотною особливістю криміналістичної характеристики злочинів минулих років, як показує вивчення практики, є те, що значна їх частина вчинюється особами, які незнайомі потерпілому. Відсутність зв'язку та відносин між потерпілим і стороннім йому злочинцем, іноді випадковий характер їх зустрічей, тим більше на вулиці або на відкритій місцевості, серйозно складнюють можливість намітити версію не тільки про особу злочинця, але й про коло осіб, серед яких його потрібно шукати. Перевірка в цих випадках зв'язків потерпілого, як правило, не призводить до шуканого результату та не дає підстав для підозри відносно якої-небудь певної особи.
Велика кількість несвоєчасно розкритих злочинів часто вчинюється особами які в минулому судимі, є рецидивістами, злочинцями-«гастролерами», а також особами без певних занять, або що не мають певного місця проживання.
Крім названої специфіки яка властива нерозкритим злочинам минулих років, розслідування їх утруднюється ще рядом обставин, які складають в сукупності особливу слідчу ситуацію. До таких обставин треба передусім віднести складність або неможливість виявлення слідів злочину, перевірки доказів через тривалий час після його вчинення. Тому промахи, допущені раніше внаслідок поверхневих, поспішних або невмілих дій при огляді місця події та при провадженні інших слідчих дій, згодом, після поновлення провадження в справі, як правило, усунути надзвичайно важко. Це негативно позначається, наприклад, на проведенні судових експертиз, утрудняє виявлення та вилучення документів, оскільки для багатьох з них існують певні терміни зберігання тощо.
Неповнота слідства виникає, як правило, внаслідок некваліфікованого, безініціативного або несумлінного дослідження обставин справи, зокрема перевірки версій про винну особу або про коло осіб, серед яких його потрібно шукати. Одностороння оцінка доказів, що є в справі нерідко призводить до побудови і перевірки слідчим однієї або декількох версій, але не всіх можливих. Опинившись в полоні версії, помилково покладеної в основу розслідування, слідчий не перевіряє інші, не збирає доказів, необхідних для їх перевірки. Тим самим упускається можливість розслідування «по гарячих слідах», слідство заходить в глухий кут і провадження у справі зупиняється в зв’язку з невстановленням особи, яка вчинила злочин. Іноді злочини залишаються нерозкритими тому, що на момент зупинення провадження в справі не всі обгрунтовано побудовані слідчі версії були вичерпно та повно перевірені.
Додаткові складності при розслідуванні злочинів минулих років виникають і в зв'язку з тим, що за час, що пройшов після первинного розслідування, окремі потерпілі та свідки, показання яких мають важливе значення, можуть змінити місце проживання, а в ряді випадків і прізвище, що створює додаткові труднощі при провадженні необхідних слідчих дій за їх участю. Крім того, час об'єктивно згладжує повноту спогадів про факти минулої дійсності. У результаті раніше допитані й особливо своєчасно не допитані свідки можуть ненавмисно спотворювати істотні для справи обставини.
Специфіку розслідування злочинів минулих років зумовлюють і причини суб'єктивного характеру. Сюди можна віднести умисне приховання або знищення як злочинцем, так і іншими особами слідів злочину. Наприклад, проводиться ремонт квартири після вчинення вбивства, змінюється злочинцем зачіска, знищується одяг, свідків схиляють до дачі явно неправдивих показань тощо.
Нерідко злочинець умисно знищує різні документи, які не є речовими доказами, але можуть бути використані в процесі розслідування, або спеціально підробляє документи для введення в оману слідства. Наприклад, у справах про вбивство, злочинець, який є родичем потерпілого, після вчинення вбивства може не тільки ретельно сховавати труп, але і знищити всі прижиттєві фотографії вбитого. Це виключає в подальшому можливість експертного ототожнення особи вбитого за ознаками зовнішньості.[22, с.108-115].
Перераховані особливості криміналістичної характеристики даної категорії злочинів ускладнюють їх розслідування. Тому специфіка роботи слідчого потребує відповідних рекомендацій по розслідуванню нерозкритих злочинів минулих років.