Правомірність тактичного прийому припускає його відповідність не тільки існуючому закону, але і науковій обґрунтованості, що є однією з гарантій достовірності, повноти і всебічності отриманих з його допомогою результатів. Тому тактичні прийоми повинні формуватися і розроблятися на основі наукових положень логіки, психології, наукової організації праці і ін.
Виникнення тактичних прийомів може відбуватися і в практичній діяльності правоохоронних органів. Як правило, це результат тривалого життєвого і професійного досвіду особи, що здійснює розслідування злочинів. Запорукою наукової обґрунтованості групи тактичних прийомів буде перевірка їх відповідності науковим уявлення м і поняттям криміналістики, інших юридичних і спеціальних наук.
Тактичні прийоми повинні відповідати етичним вимогам. Неприпустимо використовувати з метою отримання потрібних свідчень аморальні спонуки, культурну відсталість, релігійні переконання людей. В процесі розслідування злочинів не повинні мати місце дії, які в якійсь мірі можуть підірвати авторитет органів розслідування, а представника цих органів — слідчого охарактеризувати як людину, для якої головним є не встановлення істини по справі, а отримання бажаних для нього доказів за будь-яку ціну.
Складність у визначенні етичних критеріїв допустимості тактичних прийомів, вживаних слідчим, суддею, особою, що здійснює дізнання в повсякденній роботі, — явище цілком з'ясовне. З одного боку, вона викликана тим, що правова норма не може врахувати всіх життєвих ситуацій, з якими стикаються особи, що здійснюють розслідування. Тому однакові з погляду моралі відносини оцінюються диференційовано. З другого боку, складність оцінки етичних критеріїв допустимості тактичних прийомів обумовлена неоднозначністю ситуації, що характеризує розслідування злочинів і діяльність здійснюючих його осіб, що відбуваються, як правило, в конфліктній атмосфері, в умовах постійної боротьби із зацікавленими особами. Проте сказане не виправдовує застосування не відповідних етичним нормам тактичних прийомів, а тільки підкреслює складність проблеми.
Рекомендації по використанню тактичних прийомів розробляються з урахуванням доцільності вибору того або іншого тактичного прийому або їх сукупності залежно від ситуації, що склалася. Цього не можна сказати про процесуальні правила, що містяться в нормах карно-процесуального закону, по відношенню до яких тактичні прийоми виконують службову роль. Виконання даних процесуальних правил визнане у всіх випадках обов'язковим. Таким чином, доцільність застосування того або іншого тактичного прийому є істотною його властивістю, що відмежовує тактичний прийом від норми має рацію.
Слідчий, дізнавач, прокурор, суд для збирання та дослідження доказової інформації використовують знаряддя праці - методи та засоби, що базуються на досягненнях природничих і технічних наук, криміналістичної та оперативної техніки, даних логіки та психології, інформатики, обчислювальної техніки; організаційні та тактичні прийоми і методи науки управління і оперативно-розшукної діяльності органів внутрішніх справ.
Збирання, дослідження та використання доказової інформації здійснюється у формі процесуального доказування, яке інтерпретують як двоєдиний процес, з одного боку - пізнавальний, а з другого - посвідчувальний.
Сутність пізнавального процесу полягає у використанні способів діяльності, тобто криміналістичної техніки, методів та прийомів роботи з нею, а посвідчувального - у дотриманні спеціальних процедур, встановлених законом для розслідування злочинів. Таким чином, одержання криміналістичної інформації технічними засобами обмежене певними вимогами правового, технічного та методичного характеру. Це означає, що використовується не будь-який технічний засіб, і не усіма тактичними прийомами можна вилучати інформацію з її джерел.
Тому правові засади використання технічних засобів у криміналістиці слід розуміти як загальні положення (принципи), що визначають дозволеність тактико-технічної діяльності слідчого, дізнавання, суду щодо застосування технічних засобів з точки зору права, тобто їх відповідності духу та букві закону.
Застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю признається правомірним, якщо воно прямо передбачено законом (іншими нормативними актами) або рекомендовано законом, або не суперечить закону за своєю сутністю. Найбільш загальні правові основи використання технічних засобів визначаються ст. 2 КПК України, яка регламентує завдання кримінального судочинства. У ст. 22 КПК визначається, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Для виконання таких завдань необхідно використовувати всі передбачені законом засоби, у тому числі й технічні.
У кримінально-процесуальному законодавстві відсутня спеціальна норма, за якою б визначались правові основи застосування криміналістичної техніки. У статтях 79, 85, 85 п.1,2, 191, 194, 195 КПК України визначаються окремі прийоми і засоби фіксації речових доказів, місця події та умови проведення інших слідчих дій. Ці норми надають можливість у необхідних випадках використовувати ті або інші технічні засоби.
Статті 75 і 76 КПК України регламентують порядок призначення експертизи і, зокрема, указують, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Для того, щоб використання науково-технічних засобів при розслідуванні злочинів сприяло підвищенню ефективності праці слідчого, необхідно широко використовувати допомогу спеціалістів.1 Названі статті кримінально-процесуального законодавства є передумовами застосування спеціальних знань і технічних засобів у кримінальному судочинстві.
У літературі висловлювалася думка про необхідність перерахування в законі всіх науково-технічних засобів, прийомів і методів, що можуть бути використані при розслідуванні і розкритті злочинів. Це стосується насамперед нових науково-технічних засобів роботи з доказами, технічних засобів та прийомів, що можуть бути використані при проведенні слідчих дій. Однак у законі неможливо передбачити всі прийоми і засоби роботи з доказами через їх постійне удосконалення та оновлення. Залежно від особливостей конкретної обстановки місця події, специфіки проведення інших слідчих дій та враховуючи раціональність використання, слідчий за своїм розсудом обирає відповідні технічні засоби і прийоми. Таким чином, мова йде про ситуаційну обумовленість застосування науково-технічних засобів, технічних прийомів і методів.
Поповнення арсеналу науково-технічних засобів, що застосовуються у боротьбі зі злочинністю при здійсненні кримінально-процесуальної процедури, ставить питання про необхідність перевірки їх науковості, про заборону використання антинаукових прийомів та таких, що не відповідають принципу демократичності кримінального судочинства.
При використанні технічних засобів необхідно процесуальне оформити: 1) факт застосування технічних засобів і прийомів; 2) матеріали, отримані в результаті їх застосування.
Використання криміналістичної техніки доцільно відображати в протоколі за такою схемою: де, коли, у зв'язку з чим, стосовно яких об'єктів, ким, для чого і що застосовано, що і як саме виявлено або отримано в результаті застосування технічних засобів. У протоколі слід вказати, що перед застосуванням технічних засобів про це були сповіщені особи, які беруть участь у проведенні слідчої дії.
Існують певні вимоги, які забезпечують доказове значення результатів застосування науково-технічних засобів. При оформленні матеріалів, отриманих у результаті застосування криміналістичної техніки, необхідно: 1) показати зв'зок між виявленими технічними засобами фактами та проведеною слідчою дією; 2) додатки засвідчених підписами учасників слідчої дії; 3) вказати, які технічні засоби захисту від фальсифікації об'єктів мають додатки; 4) помістити стислі пояснювальні написи до додатків до протоколу.
Одним із важливих моментів збирання доказів при розслідуванні злочинів є встановлення меж застосування технічних засобів і спеціальних знань. Межі - це обмеження, встановлені певними правилами, в рамках яких здійснюється будь-яка дія або відбувається явище. Межі застосування технічних засобів та спеціальних знань характеризуються двома умовами: 1) допустимістю, тобто які методи та засоби можна використовувати в даній ситуації, 2) результативністю, тобто чи придатні методи та технічні засоби для досягнення результатів, які відповідають сучасному рівню розвитку науки й техніки.
Перша умова є загальним принципом, який характеризує технічні засоби з боку законності, науковості та етичності; друга - означає, що дослідження проводиться до одержання результату, який вичерпує сучасні можливості застосованих засобів та методів. Межі застосування технічних засобів нерідко залежать від цілей та завдань розслідування. Так, для встановлення зовнішніх ознак макрооб'єктів іноді достатньо результатів органолептичних досліджень або детальних знімків, зроблених звичайною фотокамерою. Для характеристики зовнішніх властивостей речей, явищ, моментів часу слід розширяти межі звичайних технічних засобів і вибирати такі, які дозволяють пізнавати речі та явища на молекулярному рівні, в малих кількостях, дискретно.
У деяких випадках законодавець використовує індивідуальну допустимість і називає засоби та спеціальні знання, потрібні для одержання необхідного результату. Так, при допиті неповнолітнього свідка обов'язкова присутність фахівця-педагога, а при огляді трупа - судового медика або лікаря.