«Поняття, характеристика та причини правопорушень»
Виконав:
Патрелюк Дмитро Андрійович
м.Київ
План
Вступ........................................................................... 3
1.Поняття та види неправомірної поведінки............... 5
2.Склад правопорушення: поняття та характеристика його елементів
3.Причини правопорушень
Висновок..................................................................
Список літератури...................................
ВСТУП
Немає більш шкідливої тварини
ніж людина, не наступна закону.
Д. Савонарола
Тема курсового дослідження “Неправомірна поведінка” на сьогоднішній день досить актуальна. Поведінка людей це завжди якась діяльність. Вона складається з вчинків. Вчинок – головний елемент людських взаємостосунків, в якому виявляються різні якості особи, як хороші, так і погані, відношення до проблем дійсності, до навколишніх людей. Будь-який вчинок спричиняє за собою неминучі результати: зміни у відносинах людей, в їх свідомості, він також вабить наслідки і для самої дійової особи. Вчинок завжди пов'язаний з певною відповідальністю людини за свої дії.
У сфері правових відносин вчинок може мати подвійне значення. Основну частину актів поведінки особи складають вчинки правомірні, тобто відповідні нормам права, вимогам законів. Антиподом правомірної поведінки є поведінка неправомірна, тобто що суперечить нормам права. Неправомірна поведінка виражається в правопорушеннях, як це витікає з самого терміну, актах, що порушують право, протилежні йому.
Далеко не кожна людина має повне уявлення про правомірність своїх дій. Один керується здоровим глуздом, другий діє інтуїтивно, третій просто пригнічує свої бажання. Дотримуючись такої політики, і перший, і другий, і третій в рівній мірі може переступити закон, навіть не підозрюючи про це, згодом понісши за своє правопорушення юридичну відповідальність.
Мета курсового дослідження- визначити та схарактеризувати правопорушення, злочини та провини. Надати теоритичного підгрунтя для розкриття їх змісту та правильного вживання на практиці законодавства про правопорушення.
У наш час існує безліч робіт по даній темі, тому говорити, що правопорушення мало вивчено, було б неправильно і просто безглуздо. Більшість авторів ідентичні в своїх дослідженнях і висновках, але є також і оригінальні думки і підходи. В своїй роботі я використовував монограми та підручники як сучасних дослідників, так і батьків юридичної науки.
В цій курсовій роботі я зіткнувся з рядом завдань:
1. дослідження поняття неправомірної поведінки та її значення в сучасній юриспруденції;
2. визначення складу правопорушення та характеристики його елементів;
3. розкрив передумови, що обумовлюють існування правопорушень
Об’єктом дослідження є склад правопорушення, його поняття та характеристика його елементів, причини вчинення цих діянь суб’єктами правовідносин.
Курсова робота має логічну будову та складається зі вступу, основної частини, в якій викладені основні питання, висновка та списку використаної літератури.
1.Поняття та види неправомірної поведінки
Правопорушення, або протиправна поведінка, як вид правової поведінки є антиподом правомірної поведінки. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюеться у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина, що є однією з причин винекнення охоронних правовідносин.
З точки зору теорії юридичних фактів протиправна поведінка належить до суспільно шкідливих (небезпечних) життевих обставин. Їх шкідливість виявляється у тому, що вони спроможні здійснити такі зміни в функціонуванні суспільних відносин, які не відповідають соціальному прогресу, нормальним умовам існування людини та суспільства. На відміну від юридичних фактів-події, юридичні факти-правопорушень є діми, тобто характерезуються свідомовольовим характером і здійснюються тільки дієздатними суб’єктами.
Шкідливість юридичних фактів-правопорушень визначаеться кількістю суспільних зв’язків, що ними порушуються, та ступенем можливості їх відновлення. При цьому можливі ти варіанти:
1) одне правопорушення негативно впливае на велику кількість зв’язків між людьми;
2) правопорушення вносить незначні зміни у спілкування людей, але загальна кількість подібних фактів, здійснюваних у певний проміжок часу, унеможливлює нормальне функціонування суспільства;
3) правопорушення заподіює невідновлювалювані збитки суспільству чи людині.
Правопорушення (протиправна поведінка) як форма прояву правової поведінки має такі основні ознаки:
a)правопорушення – це поведінка, що має протиправний характер,тобто суперечить приписам правових норм.
Це означає, що відповідна діяльність або бездіяльність суб’єкта не відповідає вимогам, сформульованим у конкретній правовій нормі.
З формально-юридичної точки зору протиправність – це порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов’язків, закріплених у нормативно-правових документах. З цих позицій правопорушення є свавіллям суб’єкта, тобто таким зовнішнім виявленням його волі, що невідповідає закономірностям розвитку суспільства, зазіхає на свободу і безпеку інших суб’єктів. Правопорушення характерезується невиконанням забороняючих норм у формі дій чи бездіяльності. Слід зазначити, що не буде протиправним, а тому й невважатимиться правопорушенням, невикористання суб’єктивного права, тому що доцільність його реалізації залежить від власного розсуду суб’єкта;
б) правопорушення є суспілно шкідливою або суспільно небезпечною поведінкою. Протиправна поведінка призводить або може призвести до негативних наслідків як з точки зору суспільства в цілому, так і з точки зору окремих його членів;
-правопорушення знаходить своє вираження у діянні (дії або бездіяльності) суб’єкта. Думка, наміри, переконання, навіть такі, що не відповідають положенням норм права, якщо вони не знайшли свого зовнішнього вираження у відповідній поведінці (діяннях) суб’єкта, правопорушеннями невизнаються;
-протиправна поведінка має свідомо-вольовий характер, тобто залежить від волі правопорушника, перебуває під контролем його свідомості. Відсутність усвідомлення особи про те, що вона вчиняє правопорушення (вчинення дій духовнохворим), або відсутність власної вольової спрямованості на його вчинення (вчинення дій під впливом безпосередньо застосованого фізичного або психологічного насилля) приводить до невизнання діяння правопорушенням;
-протиправна поведінка – це винна поведінка суб’єкта, за якої він у тій чи іншій формі бажає або допускає настання шкідливих або небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння.
Не всі об’єктивно протиправні вчинки вважають правопорушеннями. Для останніх обов’язковою ознакою є наявність вини – внутрішнього негативного ставлення суб’єкта до інтересів людей, суспільства. Вина відокремлює правопорушення від тих видів протиправної поведінки, що суспільно шкідливі, свідомо-вольові, порушують норми права, але не відображують негативного ставлення суб’єкта до вимог правових приписів (наприклад необхідна оборона);
- правопорушення є карним діянням, тобто за його вчинення передбачається певні види і міра юридичної відповідальності у вигляді втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.
Отже, правопорушення – це суспільно шкідливе, винне, протиправне діяння, здійснення якого передбачае юридичну відповідальність.
Усі правопорушення поділяють на злочини та провини (проступки).
Злочини – це суспільно небезпечні, протиправні, винні й карні діяння, які вчиняють чи можуть вчинити сутеву шкоду певним суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом.
Зі злочинами пов’язана найбільша небезпека для суспільства і особи, вони посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні й особисті права людини. Юридичним вираженням особливої суспільної небезпеки злочинів є їх заборона кримінальним законом і застосування за їх вчинення кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів. Таким чином, злочинами визнаються лише ті діяння, що порушують заборони, встановлені Кримінальним кодексом.
Правопорушення, що не настільки небезпечні, як злочини, і відповідальність за які передбачена не кримінальним законодавством, а іншими його галузями, називаються провинами.
Провини – це правопорушення, що порушують приписи інших, крім Кримінального кодексу, норм права, і недосягають рівня суспільної небезпеки,притаманної злочинами.
Провини бувають кількох видів:
Адміністративні првини – правопорушення, які посягають на суспільні відносини, пов’язані із здійсненням державного управління. Це суспільно небезпечні діяння, які посягають на громадський або державний порядок, суспільні відносини у сфері державного управління, права і законні інтереси громадян, що регулюються нормами адміністративного, фінансового, аграрного та інших галузей права.
Дисциплінарні провини – правопорушення, що здійснюються у сфері трудових, службових відносин, шкодять порядку діяльності трудових колективів,порушують трудову дисципліну, а тому утруднюють виконання їх виробничих функцій.
Цивільно-правові провини – правопорушення, що здійснюються у сфері майнових і певних немайнових відносин.Шкода, ними вчинена, знаходить своє вираження у майнових збитках потерпілої сторони. На відміну від злочинів, цивільні провини немають вичерпного переліку в законодавстві, а їх юридичні наслідки тягнуть за собоюзначною мірою правовідновлюючі заходи.