Поштовхом цього процесу має стати – муніципальна реформа. Її впровадження є необхідним атрибутом розвитку регіона, а значить й розвитку усієї держави. Муніципальна реформа покликана на зміну старих принципів державного впливу та втручання у життя регіонів, вона повинна розглянути та перебудувати, якщо потрібно, структуру органів місцевого самоврядування, дати простір для вироботки довгострокових програм та ідей. На жаль на сьогодні ми не маємо концепції муніципальної реформи, однак вона зараз вже розробляється, тому що муніципальна реформа є невід”ємною частиною адміністративної реформи.
Наша держава ще живе старими поглядами на систему державного управління, тому багато питань та проблем існує на сьогодні. Систематизуючи та розібравши сучасну ситуацію я виділив декілька найважливіших проблем, які муніципальна реформа повинна розв”язати:
· Муніципальне самоврядування на сьогодні не має чітко визначених повноважень у бюджетній сфері та сфері управління комунальною власністю. На цьому тлі постійно виникають суперечки між органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
· Продовжує зберегатися практика втручання держави в формування доходів місцевих бюджетів. Верховна Рада України час отчасу приймає законопроекти про надання льгот деяким шарам населення, хоча виділення коштів на цей крок вона вказує із місцевих бюджетів.
· і до сьогодні залишається питання про фінансову автономію. Формальна заява про фінансову автономію органів місцевого самоврядування лише залишається заявою, бюджетна система України не взмозі забезпечити цієї автономії, тому про які доходи від своєї діяльності ми можемо говорити?
· Реально продовжує залишатися залежність органів місцевого самоврядування від регіональних державних адміністрацій. Ця автономія лишається тількі на бумазі. Кожного дня можно бачити, як впливає державна влада на діяльність місцевих органів управління, і що цей вплив нічого корисного з собою не несе. Бачимо лише продовжуючу централізацію влади.
· Продовжує мати місце невизначенність щодо визначення об”єктів комунальної власності, тобто запитання про комунальну власність у правовому співвідношенні залишається не відрегульованим до кінця.
· Потребує подальша розробка земельне законодавство, зокрема запитання про земельні повноваження місцевих рад. У земельному кодексі, що був прийнятий зовсім недавно немає нічого, щодо врегулювання та розподілу земельних ресурсів.
· І на місцях, серед органів місцевого самоврядування необхідно посилення кадрової політикі. Зараз ми бачемо низькі зарплатні, низьку освіту, низький рівенб фахової підготовки та інше, з чого випливає дуже низька ефективність роботи органів місцевого самоврядування.
· Маємо також проблему психологічного фактору, менталітету населення. Хоча органи місцевого самоврядування оголошуються автономними та самостійними, однак у реальному житті ними втрачен менталітет свідомого свободного суб”єкта місцевого самоуправління. Частіше за все – це об”єкти впливу тих чи інших органів державної влади.
Розглянувши деякі проблеми, пов”язані з реформуванням муніципальної системи ми можемо казати, якщо на найближчий час не буде розроблена концепція муніципальної реформи та не буде проводитись її впровадження, тоді можна засумніватись про найближче рішення цих проблем. Усі ми знаходимось у очикуванні прийняття муніципального кодексу, який повинен буде розв”язати багато запитань та проблем у цієї сфері життя регіонів.
Проте, послідовне впровадження в життя Закону України “Про місцеве самоврядування” не вирішує проблеми соціально-економічного розвитку територіальної одиниці методом використання місцевих ресурсів для задоволення потреб територіальної громади, усього населення відповідної території, а зумовлює необхідність здійснення комплексу заходів, які умовно можна поділити на кілька груп:
· перша група заходів має бути спрямована на створення стабільної правової основи місцевого самоврядування. Не порушуючи усіх аспектів цієї проблеми, зазначимо, що правове забезпечення місцевого самоврядування не завершується прийняттям базового Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” . Адже його практична реалізація потребує цілого пакету законодавчих актів.
· Друга група заходів має бути спрямована на формування матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування. Це зумовлено тим, що ефективне функціонування системи місцевого самоврядування значною мірою залежить не стільки від обсягу повноважень, якими и наділені територіальні громади та обрані ними органи, скільки від наявності в їх володінні та вільному розпорядженні матеріальних, фінансових та інших ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань. Під цим кутом зору необхідно завершити формування комунальної власності територіальних громад, провести муніципалізацію земель, забезпечити чітке розмежування доходів і видатків між державними та місцевими бюджетами, а також між районими та обласними бюджетами та сільскими, селищними, міськими бюджетами місцевого самоврядування, розробити механізми фінансування державою витрат органів місцевого самоврядування, яких вони зазнали внаслідок виконання делегованих повноважень виконавчої влади та рішень органів державної влади.
· Третя група заходів пов”язана з наданням інформаційної, науково-методичної та організаційної підтримки, створенням системи підготовки та перепідготовки кадрів для органів місцевого самоврядування. Становлення місцевого самоврядування значною мірою стримується не лише внаслідок об”єктивних факторів (відсутність належного матеріально-фінансового забезпечення), а й внаслідок суб”єктивних причин, тобто через наявність суперечливих, часом і діаметрально протилежних підходів до розуміння справжньої природи, функцій та завдань місцевого самоврядування.
Для більш конструктивного погляду щодо мети муніципальної реформи хочу привести уривок з виступу Пустовойтенка від 9 січня 1998 року у Верховній Раді України:
« Великою мірою ефективність місцевого самоврядування залежить від того, наскільки результативно буде втілена в життя адміністративно-територіальна та муніципальна реформи.
Головне їх завдання - забезпечення чіткого розмежування функцій місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, їх роль в організації життя на місцях має поступово зростати. Це має відбуватися при збереженні сильних контрольно-наглядових повноважень державних адміністрацій. В цілому ж мова йде про остаточний злам бюрократичної адміністративної системи, яка гальмує розвиток і економіки держави, і суспільства взагалі.
Тому ще раз хочу наголосити на особливому значенні адміністративно-територіальної та муніципальної реформи, без яких місцеве самоврядування не в змозі виконати ті функції і завдання, що покладаються на нього в демократичній державі.
Головна мета муніципальної реформи - зміцнення основ народовладдя через підтримку місцевого самоврядування як однієї з підвалин демократичного ладу. Муніципальна реформа має забезпечити поступовий перехід від централізованого державного управління до місцевого самоврядування шляхом передачі територіальним громадам та утвореним ними органам необхідних повноважень та матеріально-фінансових ресурсів для самостійного вирішення значної частини суспільних справ. Тут надзвичайної актуальності набуває розв'язання таких питань, як:
* формування дієвих територіальних громад;
* забезпечення організаційної, правової та фінансової самостійності місцевого
самоврядування;
* визначення правового режиму комунальної власності та порядку формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування;
* розробка програм муніципальної реформи та державної підтримки місцевого
самоврядування;
* комплексне законодавче забезпечення розвитку місцевого самоврядування.
Одночасно хочу наголосити, що зміни мають проводитися поступово, зберігаючи в державі політичну та соціальну стабільність, керованість процесами державного регулювання.
Завершуючи свій виступ, хочу наголосити, що Кабінет Міністрів розраховує на плідну співпрацю і на вашу підтримку. Потенціал місцевого самоврядування повинен бути задіяний повною мірою. Часу на розмірковування у нас з вами немає. Попереду велика робота, якої вистачить усім. Думаю, що Асоціація міст України відіграє важливу роль у розв'язанні назрілих проблем нашого сьогодення. Для цього вона має необхідний потенціал.»
2.2 Проблеми удосконалення законодавства про місцеве самоврядування
Одним з найважливіших елементів взаємозв'язку держави і суспільства є місцеве самоврядування - громадсько-політичний і правовий інститут, що набуває все більшого значення як демократична форма організації публічної недержавної влади на місцях.
Розвиток місцевого самоврядування пов'язаний з певним колом політичних, правових, адміністративно-територіальних та економічних проблем. Сьогодні їх належить розв'язувати Українській державі, яка прагне на цивілізованому рівні будувати нові відносини у сфері місцевого самоврядування. Без теоретичного обгрунтування всього комплексу питань, пов'язаних з місцевим самоврядуванням, важко розраховувати на те, що нове законодавство про місцеве самоврядування і практика його застосування будуть ефективними.
У частині 1 ст. 140 Конституції України територіальна громада ототожнюється з жителями села, селища, міста. Частина 1 ст. 41 Конституції України визначає: громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами комунальної власності керуючись законом. Згідно з ч. 1 ст. 70 Конституції України право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Таким чином, виникає неоднозначне тлумачення права особи на участь у місцевому самоврядуванні і постає запитання, хто є повноважним членом територіальної громади - жительчигромадянин України? Чи рівні у своїх правах жителіяк члени територіальної громади?