Основна перевага функціональної департаменталізації полягає в тому, що вона дає простір для безперервного удосконалення спеціалізованого знання і вміння кожного департаменту. Функціональна структура дозволяє вирішувати складні проблеми об'єднання висококваліфікованих фахівців і експертів, створює всі умови для ефективних комунікацій, обміну знаннями і швидкого вирішення проблем, що виникають. Уявляється, що дане нововведення підвищить відповідальність службових осіб у межах департаменту і керівника департаменту перед міським головою, чіткий розподіл прав і обов'язків. У структурі міськвиконкомів, як показує досвід реформування (міста Львів, Миколаїв, Одеса), як правило, створюються департаменти за такими напрямками: економічної політики і ресурсів; соціально-гуманітарної політики; житлово-комунального господарства; містобудівної політики і землекористування; організаційно-правового і інформаційно-аналітичного забезпечення місцевого самоврядування.
Деякі структурні підрозділи міськвиконкомів можуть і не входити до складу департаментів у зв'язку зі специфічністю або важливістю покладених на них функцій. Такі підрозділи можуть підпорядковуватися міському голові безпосередньо.
Необхідно визнати, що деякими вадами подібної функціональної структури, пов'язаної з введенням департаментів, є більш складне забезпечення координації різноманітних видів функціональної діяльності, забезпечення нововведення в межах міста. Міжфункціональні комунікації при цьому перетворюються у серйозну проблему. Це, в свою чергу, призводить до того, що департаменти виявляють більшу зацікавленість у реалізації власних цілей та завдань, ніж загальної мети всіх виконавчих органів. Однак означений недолік багато в чому нівелюється наявністю колегіального органу - міськвиконкому, що є організаційним механізмом координації за межами підрозділу. Крім того, функції загальної координації забезпечує міський голова, якому підпорядковані директори департаментів - його заступники.
Для забезпечення інноваційних процесів у системі управління міським господарством може бути рекомендовано використання деяких тимчасових структур, що накладаються на традиційну ієрархічну піраміду. Це може бути, наприклад, команда проекту, тимчасовий творчий колектив, що створюється для вирішення конкретного завдання. Сенс її в тому, щоб зібрати в одну групу найбільш кваліфікованих співробітників виконавчих органів міста для здійснення проекту або програми у встановлений термін, із заданим рівнем якості і в межах встановленого кошторису витрат. Коли проект завершений, команда розпускається, її члени переходять до нового проекту або повертаються до постійного місця роботи.
Основна перевага команди проекту полягає в тому, що вона концентрує усі зусилля на розв'язанні тільки одного завдання. Тоді як керівник департаменту повинен "розриватися" між декількома проектами водночас, керівник проекту концентрується винятково на ньому. Підконтрольність команди проекту забезпечується підпорядкуванням її керівника міському голові.
Побудова структури міськвиконкомуна основі департаментів тапроектів призводить до матричної системи управління.
"Перевага матричної структури полягає в тому, що вона переборює слабку реакцію на конкретні завдання, що характерно для функціональної організації, концентруючи знання й уміння фахівців у межах проектних і профамних груп. З іншого боку, вона переборює недоліки довгострокової спеціалізації і обмеженої компетенції, що властиво проектній організації, зберігаючи тісний зв'язок фахівців з їхнім функціональним підрозділом" [8]. У ході реалізації матричної структури хоча й збільшується кількість структурних одиниць міськвиконкому, але зменшується їхній розмір за рахунок збільшення числа комунікаційних зв'язків. Таким чином, штатна чисельність міськвиконкому не збільшується порівняно з іншими моделями побудови структури управління містом, хоча підвищується ефективність міського управління.
Одним із найбільш дискусійних питань є проблема управління містами з районним поділом. Тому правовий статус міських районів може бути визначений як частина міської території, складовий елемент міської громади, хоча їх утворення й ліквідація - прерогатива органів державної влади. Однак органи міського самоврядування можуть самостійно визначати правовий статус районних адміністрацій, який повинен визначатися формулою - "виконавчий орган міської ради, створений для здійснення поточних (оперативних) функцій управління комунальним майном і забезпечення щоденних потреб населення, яке проживаєу міському районі". Подібний статус районних адміністрацій пояснюється основним принципом управління, згідно з яким суб'єкт управління повинен відповідати своєму об'єкту, який визначає стан суб'єкта. Таким чином, цілісній міській громаді повинна відповідати цілісна система її управління. Районні адміністрації в структурі виконавчих органів міської ради забезпечують подібну цілісність.
Принцип цілісності зовсім не виключає принципу децентралізації. Районам повинен бути переданий максимальний обсяг повноважень у забезпеченні безпосередньої життєдіяльності мешканців району. Одночасно за загальноміським рівнем управління повинні залишитися питання, що вимагають міжрайонних взаємодій. Цілісність подібної системи забезпечується входженням голів міських районів до виконкому з призначенням їх на посаду міським головою. Райони повинні фінансуватися згідно з кошторисом витрат, що затверджується міською радою як складова бюджету міста. Для стимулювання ініціативи міських районів їм необхідно дати також право на створення позабюджетних цільових фондів.
Ліквідація районних у місті рад, що відбулася в низці українських міст (Львів, Одеса тощо), зафіксувавши безперечний факт відсутності на районному рівні територіальних громад, одночасно призвела до зменшення, а то й до ліквідації представництва інтересів реальних соціально-просторових утворень, що склалися природно в місті (наприклад, історичні райони Одеси: Молдаванка, Пересип, Фонтан, Аркадія, Бугаївка, Чубаївка, Воронцовка, Ближні і Дальні Млини, Нова і Стара Слобідка, Лузанівка тощо). Водночас інститут самоорганізації населення в межах подібних одиниць є значним і ледве не головним елементом підвищення ефективності управління міським господарством, передусім, житловим фондом, дворищами, внутрішньоквартальними проїздами, іншими проблемами благоустрою. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" реєстрація органів самоорганізації населення належить до компетенції міських Рад.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" міська громада в особі міської ради може прийняти статут міста. Існування такого документа засвідчить очевидний факт, що держава не створює міську громаду, а лише її визначає, наділяючи повноваженнями щодо реалізації її невід'ємних прав. Політико-правовий сенс даного документа полягає в тому, що міське самоврядування не є інститутом держави, а складає один з елементів громадянського суспільства. Як й інші інститути цивільного права (господарські структури, громадські об'єднання) міське самоврядування повинно мати свій конституючий документ, де були 6 зафіксовані основні права і обов'язки його членів, органи управління ним [З]. Нарешті, статут також повинен зафіксувати ефективну і зрозумілу мешканцям міста загальну схему управління містом.
Виходячи з сьогодення ми бачимо, що Україна, як держава, має поступове зростання в політичному та економічному житті. Однак це зростання відбувається за рахунок того, що народ дедалі стає біднішим. Тому цей рост не має ніякого впливу на життя простих людей. Щоб покращити становище в країні необхідно більш бистрими темпами впроваджувати економічні, політичні, соціальні, правові реформи. Запорукою реального впровадження цих реформ має стати абсолютна прозрачність, незаангажованість цих реформ, можливість усього народу, та кожного громадянина в окремості мати публічну думку та голос, щодо реформ в Україні.
Нажаль цього на сьогодні ми не маємо, та й в найближчому майбутньому я вважаю не слід чекати. Хоча усе в нашому житті залежить від нас самих. Для прискорення реформ нербхідно запровадити політичну освіту населення, яка змогла б дати пояснення кожному громадянину що робиться в країні і навіщо, кожен зрозумів би свої права та обов”язки, яку силу має кожен в окремості, та яку силу має об”єднання.
Як бачимо, багато що залежить від нас самих, тому і муніципальна реформа в Україні має на меті вдосконалення місцевого самоврядування шляхом розширення повноважень і компетенцій органів місцевого самоврядування на підвалинах громадської ініциативи.