З набуттям чинності Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" [11, с. 73-78] в Україні впроваджено єдиний державний реєстр юридичних осіб. Проте доступ до цього реєстру визначається самим законом і не відповідає публічності реєстрів НПО.
Таким чином, на сьогодні можна стверджувати, що Реєстри НПО є непрозорими, малоінформативними, визначення видів діяльності НПО за вимогою органів статистики є надто вузьким і не дає змоги вести облік НПО за реальними видами діяльності, порівняльними з НПО європейських країн.
Міністерство юстиції України, як орган управління, регулярно здійснює заходи для вдосконалення реалізації державної правової політики, у тому числі у площині реєстрації/легалізації. Так, з метою унормування прийняття рішень з питань легалізації об’єднань громадян та інших громадських формувань Міністерство юстиції наказом від 07.12.2006 року затвердило Порядок підготовки та оформлення рішень щодо легалізації об’єднань громадян та інших громадських формувань [9, с. 19-20], який визначає процедуру підготовки та оформлення рішень, які є результатом розгляду Міністерством юстиції та його територіальними органами заяв і установчих документів, що подані для легалізації об'єднань громадян, реєстрації інших громадських формувань, а також рішень про реєстрацію (погодження або взяття до відома) змін до установчих документів відповідно до законодавства.
Відповідно до цього Порядку приймаються рішення стосовно реєстрації та/або легалізації об'єднань громадян, професійних спілок та їх об'єднань, реєстрації відділень, філій, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав в Україні, благодійних організацій, творчих спілок, відділень, філій і представництв всеукраїнських і міжнародних благодійних організацій, місцевих осередків всеукраїнських і міжнародних громадських організацій, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок; реєстрації політичних партій, реєстрації та/або легалізації їх структурних утворень; реєстрації торгово-промислових палат, постійно діючих третейських судів, інших громадських формувань, організацій роботодавців, їх об'єднань, асоціацій кредитних спілок; статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і статутів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами України; статутів територіальних громад; символіки громадських організацій, політичних партій, благодійних організацій, інших громадських формувань (далі - об'єднання громадян), а також рішень про реєстрацію (погодження або взяття до відома) змін до установчих документів та рішень про взяття до відома інформації про зміну керівних органів об'єднання громадян.
Положення визначає уповноважені підрозділи, що здійснюють правову експертизу статутних документів, змін (погодження або взяття до відома) до статутних документів об'єднань громадян, інших громадських формувань:
- у Мін'юсті - Департамент легалізації та регулювання діяльності бюро кредитних історій;
- у головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - структурні підрозділи, які виконують функції легалізації об'єднань громадян;
- у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управліннях юстиції - спеціалісти відповідних управлінь юстиції.
Вся процедура і повноваження у вертикальній та горизонтальній площинах від надходження заяви до внесення відповідних записів до реєстрів детально передбачена цим Положенням.
Важливим і своєчасним було також затвердження спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства юстиції України від 27 лютого 2007 р. N23/74/5 Регламенту передачі Міністерством юстиції та його територіальними органами державним реєстраторам даних про юридичних осіб, зареєстрованих відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" [10, с. 92-97], розробленого відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Регламент установлює механізм, форми і строки передачі Мін'юстом (територіальним органом) даних про зареєстровані Мін'юстом (територіальним органом) юридичні особи: об'єднання громадян (у тому числі легалізовані професійні спілки та їх об'єднання), благодійні організації, політичні партії, творчі спілки, територіальні (місцеві) осередки згаданих юридичних осіб, адвокатські об'єднання, торгово-промислові палати, інші установи та організації, визначені законом.
Вирішення цього важливого питання по-перше, надало змогу спростити процедуру реєстрації для заявників – громадян та юридичних осіб, по-друге врегулювало питання взаємодії двох державних органів та їх структурних утворень. Хоча, безумовно, на сьогодні законодавчий стан справ у цій сфері дискримінує неприбуткові види діяльності, ускладнює формування інститутів громадянського суспільства та гальмує реалізацію конституційного права громадян на свободу об‘єднання.
Цікаве дослідження були проведені у рамках проекту, який реалізувався Товариством сприяння українсько-польській співпраці у галузі юридичної освіти і науки за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Фахівцями товариства було проведено експертне опитування організацій громадянського суспільства щодо проблем, які виникають у процесі легалізації, державної реєстрації та відносин із органами влади [28].
За результатами дослідження, у більшості опитаних організацій громадянського суспільства (87 %) виникали проблеми під час реєстрації, перереєстрації та легалізації свого правового статусу.
Зокрема, 73 % респондентів вказали, що у реєструючого органу було багато необґрунтованих зауважень до документів. Також відповіді вказують на те, що процедура реєстрації організацій громадянського суспільства в українському законодавстві та практиці є досить складною, організації не знають процедури, а органи влади не сприяють у її роз’ясненні. Так 25 % опитаних невірно визначили орган легалізації і реєстрації, 48 % не знали порядку легалізації та реєстрації, у 47 % організацій виникали проблеми із формування пакету документів. Також респонденти вважають проблемою реєстрації (перереєстрації) довгі терміни (33 %). Справді, строк реєстрації благодійної організації становить два місяці і є надто довгим. Проте відповідно до чинного законодавства про об’єднання громадян строк реєстрації громадської організації становить три дні. Отож у більшості випадків мала місце пасивність самих організацій, які не знали і не вимагали дотримання строку. 37 % вказали, що органи реєстрації не сприяли тому, щоб пояснити правильне заповнення і подання реєстраційних документів.
Серед проблем (конфліктів) у відносинах із органами влади організацій найбільше турбує питання реєстрації організацій (85 %). Це також підтверджується тим, що до юристів проекту «Громадський моніторинг та консультування з питань державної реєстрації та відносин громадських організацій, релігійних організацій, профспілок, благодійних організацій з контролюючими органами влади як передумова реалізації та захисту права громадян на об’єднання», у рамках якого здійснюється консультування організацій громадянського суспільства, поданих 80 % запитів стосуються роз’яснень та складання документів на реєстрацію організацій.
Саме наявність такої ситуації, коли у громадян є лише значне зацікавлення тим, як зареєструвати організацію, а не питаннями механізмів захисту прав, моніторингу дій влади у сфері своєї діяльності, правового регулювання активних форм громадської діяльності, не дозволяє говорити про те, що громадський сектор є достатньо розвинений в Україні та метою його є виконання повною мірою функції захисту прав людини та просування демократичних суспільних змін [31, с. 7-9].
3.2 Пропозиції та рекомендації щодо удосконалення реєстрації/легалізації об’єднань громадян
Процес виникнення та входу НПО у правове поле передбачає декілька етапів: на першому етапі здійснюються заходи щодо створення суб'єкта, на другому – його державна реєстрація. Саме державна реєстрація підтверджує важливий юридичний факт – введення вже створеного суб'єкта в сферу правових відносин, саме після цього він стає повноправним суб'єктом господарсько-правових відносин та може претендувати на державний захист, державну підтримку з використанням засобів державного примусу.
Сучасне вітчизняне законодавство передбачає обов'язкове набуття об'єднаннями громадян легального статусу. Діяльність об'єднань громадян, які не легалізовані, є протизаконною.
Статтею 14 Закону України "Про об'єднання громадян" встановлено, що легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Це означає, що створювані громадянами об'єднання можуть або реєструватися в порядку, передбаченому законом, та набувати права юридичної особи, або функціонувати без державної реєстрації й набуття статусу юридичної особи. В останньому випадку створення таких об'єднань здійснюється шляхом простого письмового повідомлення відповідного легалізуючого органу. Ці об'єднання утворюються вільно і визнаються легальними вже в силу самого факту їх утворення. Отже, вітчизняне законодавство передбачає два порядки набуття об'єднаннями громадян легального статусу: явочно-реєстраційний і явочний. За слушним твердженням російського дослідника, ці порядки різняться за ступенем обмеження свободи утворення [20, с.72].