Легалізація самостійних територіальних громадських організацій або осередків міжнародних та всеукраїнських громадських організацій здійснюється відповідними територіальними органами юстиції в залежності від території діяльності організації.
Відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» легалізація громадської організації здійснюється також відповідними виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Як бачимо, питаннями реєстрації/легалізації громадських організацій опікуються зовсім різні органи: виконавчої влади та місцевого самоврядування, що не сприяє підвищенню якості здійснення повноважень обох структур в цієї сфері через відсутність чіткої вертикалі управління та зворотного зв’язку.
Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції. Рішення про реєстрацію приймається шляхом видання наказу на підставі правової експертизи, яка оформлюється Правовим висновком, ПП при цьому отримує свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразку. Відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи, проте на практиці для отримання статусу юридичної особи ПП повинна пройти реєстрацію у державного реєстратора. Такий стан справ з подвійною реєстрацією, безумовно, є неприпустимим у сучасній правовій державі.
Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиції України лише після реєстрації ПП Міністерством юстиції України. Після реєстрації обласних, міських та районних організацій ПП вони можуть набувати статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії. Рішення про реєстрацію приймається територіальними органами юстиції також шляхом видання наказу на підставі правової експертизи, яка оформлюється Правовим висновком.
Як бачимо, реєстрацію партій здійснює Міністерство юстиції, територіальні органи реєструють лише структурні утворення ПП. З метою координації та контролювання процесу реєстрації таких структурних утворень Міністерство юстиції з одного боку, інформує територіальні органи юстиції про реєстрацію, внесення змін до статутних документів, ліквідацію партій. З іншого боку надає доручення щодо узагальнення інформації на рівні області про структурні утворення цих партій, відстеження процедури обрання делегатів на чергові та позачергові з’їзди тощо з метою здійснення правових експертиз в процесі прийняття рішень про зміни керівних органів, участь у виборах народних депутатів України та ін.
Термін реєстрації ПП для Мін’юсту – 30 днів з моменту надходження документів (може бути продовжений у разі потреби, але не більше ніж на 15 днів); термін для реєстрації структурних утворень ПП територіальними органами юстиції – 10 днів; термін для легалізації шляхом повідомлення про утворення первинного осередку ПП – три години. Слід зазначити, що на практиці 3-годинний термін розгляду територіальними управліннями юстиції документів, поданих на легалізацію шляхом письмового повідомлення про утворення первинних осередків політичних партій, які відповідно до статуту не набувають статусу юридичної особи залишається проблемним питанням застосування законодавства з питань легалізації об’єднань.
Справа в тому, що прийняттю рішення про реєстрацію або легалізацію шляхом повідомлення, передує процедура правової експертизи поданих документів. Орган, який здійснює державну реєстрацію, може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах. За результатами правової експертизи документів складається Правовий висновок, який є підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації, яке оформлюється наказом відповідного органу юстиції. Після державної реєстрації засновникам (засновнику) видається свідоцтво про реєстрацію за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Термін розгляду заяви про реєстрацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації - місяць; місцевої громадської організації – три дні.
В той же час, реєстрація БО, яку також здійснює Міністерство юстиції та його територіальні органи відповідно до вимог Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» [18, с.41-46], проводиться протягом двох місяців. Але не зрозуміло, чому існує така різниця в термінах реєстрації, хоча процедура прийняття рішення типова. На думку автора, цей термін потребує скорочення, а виходячи з досвіду роботи відділу реєстрації нормативно-правових актів, легалізації об’єднань громадян, правової роботи та правової освіти Головного управління юстиції у Запорізькій області оптимальним для реєстрації/легалізації доцільно визначити тижневий термін.
Серед проблем, які виникають в роботі управлінь юстиції з питань легалізації об’єднань громадян, слід відзначити:
- обмежений термін проведення правової експертизи документів при реєстрації (легалізації) громадських організацій та структурних утворень політичних партій;
- відсутність єдиної системи реєструючих органів, що ускладнює дієвий контроль за дотриманням осередками всеукраїнських та міжнародних громадських організацій положень своїх статутів;
- законодавчо не закріплені особливості легалізації місцевих осередків всеукраїнських та міжнародних громадських організацій (наявна практика не забезпечує однаковість застосування законодавства);
- чітко не врегульований порядок легалізації громадських організацій шляхом повідомлення про заснування (строк, підстави для відмови або інші засоби реагування на невідповідність документів вимогам чинного законодавства);
- невизначеність з відмінностями, особливостями створення і діяльності різних організаційно-правових форм благодійних організацій (благодійний фонд, членська благодійна організація, благодійна установа тощо).
На думку автора, Кабінету Міністрів необхідно виступити з ініціативою про спрощення складної процедури реєстрації громадських формувань та порядку набуття ними статусу юридичних осіб. Зокрема, скасувати подвійну реєстрацію неприбуткових організацій та, відповідно, подвійну плату за реєстрацію.
Міністерству юстиції необхідно розробити та запропонувати на розгляд Уряду концепцію реформування в країні системи реєстрації юридичних осіб.
Виходячи із аналізу законодавства та практики його застосування, в українському законодавстві необхідно вирішити питання конфлікту між Положенням про Міністерство юстиції, та Законами "Про об’єднання громадян" та "Про місцеве самоврядування в Україні". Практика показує, що легалізація юридичних осіб одного виду (НПО) в межах підрозділу одного відомства (Мін’юсту, його територіальних структур) дозволяє забезпечити більш однорідний підхід до порядку реєстрації, а також дозволяє легше створювати централізовані банки інформації, зокрема, Реєстр НПО.
В українському законодавстві існує безліч реєстрів, в яких ведеться облік НПО, але Єдиний реєстр НПОО відсутній. В законодавстві не встановлено загальних вимог стосовно ведення реєстрів і доступу громадськості до інформації в реєстрах. Тому, на думку автора, необхідно вирішити питання створення такого Єдиного реєстру, держателем якого виступило би Міністерство юстиції України, а адміністратором – державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та який був би відкритим для громадськості.
Необхідно також усунути суперечності між законом про державну реєстрацію та законами про ГО та БО. Для чого у Законі України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” необхідно уточнити сферу його дії – він розповсюджуються на відносини, пов’язані з державною реєстрацією лише суб’єктів підприємницької діяльності. Порядок та особливості державної реєстрації суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, повинен регулюватися Господарським кодексом України та іншим спеціальним законодавством України.
Безумовно, переважним є варіант, коли реєстрація здійснюється Міністерством юстиції як органом, що стоїть на варті закону, і незалежний від будь-якого відомства [25, с. 263]. Саме за цим принципом був обраний законодавцем реєструючий орган за законами: "Про політичні партії в Україні" і "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Проте у Законі "Про об'єднання громадян" до цього часу залишилась норма, за якою легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів (ст. 14). Безсумнівно, що участь у реєстрації місцевих громадських організацій виконавчих комітетів відповідних рад — лише справа часу, але залишати цю норму протягом проведення відповідної роботи з вдосконалення інституту державної реєстрації об'єднань громадян — неприпустимо.
Очевидно, що інститут державної реєстрації об'єднання громадян динамічний, оскільки змінюються його способи, об'єм та процедури. Питання в тому, щоб реєстраційні заходи були обґрунтовані та забезпечували потреби суспільства в самоорганізації, виховували в усіх верствах населення солідарність, уміння боротися за свої права. Цим процесам не повинні заважати надмірність, об'ємність та детальність реєстрації, що призводить до проявів бюрократизму і обмеження самостійності об'єднань громадян.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»:закон від 16.03.2006 N 3575-IV// Відомості Верховної Ради України, 2006, N 37 . — С.96-99