В Україні існує два способи легалізації (офіційного визнання) ГО: шляхом реєстрації (із створенням юридичної особи) і шляхом повідомлення (без створення юридичної особи). Більш детально питання легалізації ГО регулюються в Положенні про порядок легалізації об’єднань громадян, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 140 від 26 лютого 1993 року [19, с. 87-90].
Благодійні організації підлягають обов'язковій реєстрації і не можуть бути легалізовані, без статусу юридичної особи. Так, як і ГО БО мають пройти подвійну реєстрацію: спочатку в органах юстиції для реєстрації, фактично статутів, а потім у загальному порядку у державного реєстратора.
У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи.
Міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України.
Легалізація шляхом повідомлення здійснюється органом легалізації на підставі заяви, яка підписана не менш, ніж трьома фізичними особами, в якій зазначається назва, мета створення ГО і місцезнаходження центральних керівних органів. Підписи засвідчуються нотаріально. Легалізована шляхом повідомлення ГО вноситься до книги обліку ГО, яку веде орган легалізації. Організація, зареєстрована шляхом повідомлення, має право на власне найменування та символіку.
Проста на вигляд процедура легалізації шляхом повідомлення насправді застосовується не логічно. В Україні є досить багато прикладів відмов у легалізації шляхом повідомлення, що в принципі є неприпустимим.
Легалізована шляхом повідомлення ГО має менше можливостей для діяльності, ніж просте товариство, утворене відповідно до Цивільного Кодексу України.
Легалізація самостійних територіальних громадських організацій або осередків міжнародних та всеукраїнських громадських організацій здійснюється відповідними територіальними органами юстиції в залежності від території діяльності організації.
Відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» (ч.4 ст. 14) легалізація громадської організації здійснюється також відповідними виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Отже, як ми бачимо, легалізація об’єднань громадян, на відміну від партій, здійснюється не лише органами юстиції, що на думку автора дуже заважає системній роботі в цьому напрямку, оскільки питання легалізації вирішуються не лише законодавчими, але й підзаконними нормативними актами суб’єктів здійснення реєстрації. Так, наприклад, наказом Міністерства юстиції України затверджено Положення про Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій [16, с. 58-61].
Відповідно до цього Положення реєструючим органом визначені Міністерство юстиції та його територіальні органи. Тобто відомості про легалізацію, яку здійснюють відповідні виконавчі комітети сільських, селищних, міських Рад народних депутатів в такому реєстрі відсутні. Отже, сама назва Реєстру як єдиного вже не відповідає дійсності так само як і мета щодо унеможливлення реєстрації організацій під однією і тією самою назвою зводиться нанівець. В такій ситуації можлива реєстрація організацій з однаковими назвами, а проблема виникає на етапі державної реєстрації юридичної особи відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» [11, с. 73-78] (надалі – закон про державну реєстрацію).
Наведемо ще один приклад. Спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства юстиції України від 27 лютого 2007 р. N 23/74/5 затверджено Регламент передачі Міністерством юстиції та його територіальними органами державним реєстраторам даних про юридичних осіб [10, с. 92-97], який також не розповсюджує своєї дії на відповідні виконавчі комітети сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. Це, насамперед, створює перепони для удосконалення цілісної структури управління в сфері легалізації. На думку автора, доцільно передати функції легалізації, реєстрації об’єднань громадян органам юстиції.
А тепер хотілося б зосередити увагу на повноваженнях з питань легалізації саме органів юстиції.
Для реєстрації об'єднань громадян його засновники подають заяву відповідним органам юстиції. Заява про реєстрацію політичної партії подається у Міністерству юстиції і повинна бути підтримана підписами не менш як однієї тисячі громадян України, які мають виборче право.
До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. Політичні партії подають також свої програмні документи.
Заява про реєстрацію місцевої ГО розглядається у 3-денний строк з дня надходження документів. Проте, слід зазначити, що працівникам органів юстиції буває дуже складно у визначені законодавством терміни здійснити реєстрацію. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення.
Заява про реєстрацію всеукраїнської та міжнародної ГО розглядається протягом одного місяця. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк.
При розгляді питання про реєстрацію можуть бути присутніми представники об'єднання громадян.
Зміни до статутних документів, зареєстрованих об'єднань громадян також підлягають обов'язковій реєстрації.
Справа в тому, що прийняттю рішення про реєстрацію ГО передує процедура правової експертизи поданих на реєстрацію документів.
В той же час, реєстрація БО, яку також здійснює Міністерство юстиції та його територіальні органи відповідно до вимог Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» [18, с. 41-46], проводиться протягом двох місяців. На думку автора, цей термін потребує скорочення. Але не зрозуміло, чому існує така різниця в термінах реєстрації, хоча процедура прийняття рішення типова.
Розглянемо процедуру проведення правової експертизи на прикладі установчих документів місцевих БО, відділень (філій, представництв) всеукраїнських та міжнародних організацій, поданих на державну реєстрацію територіальним органам юстиції, а саме:
- Головними управліннями юстиції в областях - діяльність яких поширюється відповідно на території області;
- районним управлінням юстиції - діяльність яких поширюється на території відповідного району, міста районного значення або селища, села, що входять до складу цього району;
- міським (міста обласного значення) управлінням юстиції - діяльність яких поширюється на територію міста обласного значення.
БО можуть утворюватися у таких організаційно-правових формах: членська благодійна організація; благодійний фонд; благодійна установа; інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).
Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій визначається засновниками (засновником). Територія діяльності благодійної організації визначається відповідно до її статуту (положення).
БО утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні.
БО набуває права юридичної особи з моменту її державної реєстрації.
Для державної реєстрації благодійної організації до відповідного реєструючого органу, подається заява засновників (засновника) чи їх уповноважених представників, підписи яких засвідчуються у нотаріальному порядку, у місячний термін з дня прийняття рішення про заснування благодійної організації установчими зборами (з'їздом, конференцією).
До заяви додаються:
а) протокол установчих зборів (з'їзду, конференції) із зазначенням рішення про заснування благодійної організації та затвердження статуту (положення), рішення про вибори виконавчих, розпорядчих та контролюючих органів;
Якщо засновниками благодійної організації є дві чи більше особи, то питання про заснування благодійної організації затвердження статуту (положення), формування органу управління організацією, заслуховання звітів наглядової ради щодо контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної організації, вирішуються на загальних зборах (з'їзді, конференції) засновників благодійної організації.
б) статут (положення) благодійної організації у двох примірниках;
Благодійна організація діє на підставі статуту (положення).
У статуті (положенні) зазначаються:
назва, місцезнаходження, статус та організаційно-правова форма благодійної організації;
предмет, цілі, завдання та основні форми благодійної діяльності;
порядок утворення і діяльності органів управління благодійної організації;
джерела фінансування та порядок використання майна і коштів благодійної організації;
порядок внесення змін до статуту (положення) благодійної організації;
порядок реорганізації або ліквідації благодійної організації, використання її майна і коштів в разі припинення діяльності;
умови і порядок прийняття в члени благодійної організації та вибуття з неї;
права і обов'язки членів благодійної організації.
До статуту (положення) можуть включатися інші положення, пов'язані з особливостями діяльності благодійної організації.
Статут (положення) благодійної організації не повинен суперечити законодавству України.
в) відомості про засновників (засновника) благодійної організації:
для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, місце проживання і місце роботи, посада;
для юридичних осіб - назва, юридична адреса, копія статуту (положення) та копія документа про реєстрацію, засвідчені в установленому законом порядку, рішення керівного органу або протокол загальних зборів колективу, яким підтверджується згода на заснування благодійної організації.