РЕФЕРАТ
на тему:
“Статус Конституційного
суду України”
1. Конституційний Суд України -
як особливий судовий орган конституційного контролю
Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів держави, місце. Це обґрунтовується наступним:
- незважаючи на те, що про Конституційний Суд України йдеться у розділі VIII Основного Закону України, він не є складовою, а ні загальних, а ні спеціалізованих апеляційних судів;
- саме тому його правовий статус визначено в окремому розділі XII "Конституційний Суд України";
- цей розділ міститься не відразу за розділом VIII "Правосуддя"[1], а перед розділом ХІІІ "Внесення змін до Конституції України", що є досить логічним;
- система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України тим, що: останній не має власної системи; порядок призначення суддів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Суду; вимоги, які пред'являються до суддів Конституційного Суду відрізняються від вимог щодо судців загальної і спеціальної юрисдикції; основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду; на діяльність Конституційного Суду України не поширюються норми процесуальних кодексів України; Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому, процедуру розгляду питань своєї компетенції; специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає; до суддів цього Суду пред'являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу та місця проживання в Україні; акти цього органу не підлягають спеціальному та касаційному оскарженню; на відміну від строків повноважень суддів загальної і спеціальної компетенції, судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк; судді Конституційного Суду не входять до складу Вищої ради юстиції.
Все це дає можливість зробити висновок про те, що Конституційний Суд України є особливим судовим органом конституційного контролю.
Така природа Конституційного Суду пояснюється тим, що останніми роками у світі дедалі більше обґрунтовується думка про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою має існувати четверта влада — контрольна.
Контрольна влада згідно з однією з теорій у науці конституційного права — влада, яка посідає самостійне місце в системі розподілу державної влади поряд з законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості держав контрольна влада представлена вищими органами держави особливого роду (конституційні суди, рахункові палати, державні контролери, суперінтенданти, омбудсмени). На відміну від відомчого, адміністративного контролю, інститути контрольної влади посідають самостійне місце, вони організаційно відокремлені від інших гілок влади.
Специфіка діяльності органів контрольної влади полягає в тому, що вони не встановлюють загальних правил поведінки, як це робить законодавча влада, не займаються державним управлінням, яке притаманне відповідній владі, не розглядають конкретних кримінальних, цивільних, трудових та інших справ, що становить сферу діяльності судової влади. Органи контролю, і зокрема Конституційний Суд України, займаються лише розслідуванням, перевіркою, вивченням стану справ і не мають права втручатися в оперативну діяльність установ і підприємств. Звичайно, вони доповідають про результати перевірок іншим органам держави, які і застосовують відповідні заходи до порушників. Самі ж органи контролю, у тому числі і Конституційний Суд України, як правило, ніяких покарань призначати не можуть.
2. Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України
Конституційно-правовий статус Конституційного Суду визначається розділом XII Конституції та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р[2].
Стаття 147 Конституції України визначає сутність Конституційного Суду України та його призначення.
Конституційний Суд України визначається як єдиний орган конституційної юрисдикції.
Призначення цього органу:
- вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України;
- давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Конституція України визначає склад Конституційного Суду України та порядок його формування.
Згідно з Конституцією Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду. Президент України (ч. 22 ст. 106), Верховна Рада України (ч. 26 ст. 86) та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України (ч. 2 ст. 148)[3].
У Конституції України визначаються вимоги до судців Конституційного Суду України.
Відповідно до ч. З ст. 148 Конституції України суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вишу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.
При цьому суддя Конституційного Суду призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.
Із загальної кількості суддів на спеціальному пленарному засіданні обирається Голова Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.
Вище зазначалося, що основні положення норм розділу VIII Конституції України "Правосуддя" на суддів Конституційного Суду не поширюються. Проте є й вийнятки. Так, згідно зі ст. 149 Конституції України на суддів Конституційного Суду поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені ст. 126, та вимоги щодо несумісності, визначені в ч. 2 ст. 127 Конституції.
Суддя Конституційного Суду вважається таким, що вступив на посаду, з часу складання ним присяги, а повноваження закінчуються в останній день місяця, в якому строк його перебування на посаді судді закінчується або в якому йому виповнюється шістдесят п'ять років.
Конституційному Суду України надано досить широкі повноваження, які стосуються захисту загальних засад конституційного ладу, основних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства і прямої дії норм Конституції України на всій території країни.
Згідно зі ст. 150 до повноважень Конституційного Суду України належить дві основні групи питань:
1) вирішення про відповідність Конституції України (конституційність):
• законів та інших правових актів Верховної Ради України;
• актів Президента України;
• актів Кабінету Міністрів України;
• правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) офіційне тлумачення Конституції та законів України.
Суб'єктами конституційного звернення до Конституційного Суду України згідно зі ст. 150 Конституції України є: Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
При вирішенні питань своєї компетенції Конституційний Суд України, зокрема за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України, дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
У свою чергу за зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розгляду і розслідування справи про усунення Президента України в порядку імпічменту (ст. 151 Конституції).
Щодо вирішення питань про відповідність Конституції України вищеперелічених актів. Згідно зі ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані недійсними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому законом порядку.
З питань своєї компетенції Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 150 Конституції).
Конкретні питання правового статусу, завдань, організації та діяльності Конституційного Суду України визначає Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.
Згідно з цим Законом завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону на всій території України. Закон визначає основні принципи діяльності цього органу, до яких належать принципи верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень[4].
Визначається також порядок призначення суддів. Зокрема, Президент України у процесі визначення кандидатур на посади суддів Конституційного Суду проводить консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції.
Призначеною на цю посаду вважається особа, стосовно якої видано указ за підписами Прем'єр-міністра та Міністра юстиції.
У разі припинення повноваження одного з шести суддів Конституційного Суду, які призначаються Президентом, останній у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.