За шкоду, спричинену діями службовців, що не є службовими особами, державний орган відповідальності не несе, а збитки стягуються потерпілою фізичною чи юридичною особою у загальному порядку.
Службовими дями, які слід кваліфікувати як неправильні (неправомірні, незаконні) і якими завдано шкоди, є:
- невиконання службових обов’язків (або неналежне їх виконання);
- виконання таких обов’язків неналежним чином (помилкові рішення);
- перевищення службових повноважень;
- зловживання такими повноваженнями.
Збитки при цьому мають бути реальні та прямі.
Реальний збиток - збиток, що вже народився, існує або може статися у майбутньому. Прямий, індивідуальний збиток має зачіпати одну особу або певну групу осіб, але не весь колектив. Збиток має завдаватися юридично регламентованим та захищеним відносинам (не відшкодовується, наприклад, збиток, завданий нелегалам-підприємцям). Збиток повинен мати оцінене грошове вираження. Збиток, що завданий репутації, естетичному виглядові, як і моральні страждання, фізичний біль також може мати грошове вираження.
Відповідальність за шкоду, завдану службовою особою, що діє в галузі управління, державний орган несе лише у разі, коли такі дії є діями службового характеру, до того ж входять до функцій цього службовця, неналежне (неправильне) виконання яких призвело до шкоди.
Шкода ж, яка завдана службовою особою навіть і в робочий час, але не в звєязку з виконанням службових обов’язків, відшкодовується не органом, а безпосередньо винною особою.
Державний орган не відповідає також за так звані "особисті акти" тих, хто їх вчинив: ці дії супроводжують службовий акт, але від нього можуть бути відокремлені, оскільки службова особа, яка має бути стороннім виконавцем державної волі, проявляє себе як людина із своїми особистими симпатіями, антипатіями, емоціями, пристрастями, громадською позицією. Вони виникають під час виконання службових обов’язків, але сторонні щодо них, звідси наслідки службової дії можуть нести на собі відтінок злості, шовінізму тощо.
Державний орган, який відшкодував збитки потерпілій особі, вправі звернутися до суду з регресним позовом до службової особи, що винна у заподіянні шкоди. Конкретні обсяги регресних вимог визначаються у нормах трудового законодавства.
Звільняються від юридичної відповідальності службовці органів державного управління, які заподіяли шкоду правам, свободам людини, інтересам держави під час здійснення службових повноважень, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності або професійного ризику. Це. Наприклад, працівники оперативних підрозділів МВС, СБУ, Прикордонних військ.[22]
Висновки
Невід’ємним компонентом управління державою є державна служба і її суб’єкти державні службовці. Професійні службовці належать до певної групи населення - осіб найманої праці, зайнятих у сфері управління та реалізації управлінських рішень в порядку службових завдань.
Правовою основою діяльності державних службовців в Україні є Закон України "Про державну службу", а також інші законодавчі акти, наприклад, Кодекс законів про працю України, закони України "Про прокуратуру", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та ін.
Професійну службу можна деференціювати за ознакою її організації та порядком проходження на державну та службу в недержавних структурах. Професійна служба - це адміністративно-правове відношення службовця, який перебуває на посаді в державних органах, об"єднаннях громадян, органах місцевого самоврядування, недержавних структурах за призначенням, обранням, конкурсом, контрактом, до цих організацій власника, що має своїм змістом обов"язкову діяльність по реалізації управлінських функцій. Виходячи із змісту діяльності у сфері управління, у кадровій політиці, у підготовці, прийнятті юридичних актів виконавчої влади, "Єдина номенклатура посад службовців" (1967 р.) пропонує поділ службовців на три групи. Це - керівники, спеціалісти, технічні виконавці. Така класифікація віддзеркалює суто функціональні позиції.
Основними обов’язками службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість вроботі тощо. Права державних службовців регламентовано як у Конституції, так і в багатьох законах - про державну службу, статус суддів, адвокатуру, прокуратуру, освіту, міліцію, митну справу, охорону здоров’я, про підприємства і т. п.
Невиконання державним службовцем своїх обов’язків тягне застосування щодо нього юридичної відповідальності у вигляді одного з чотирьох її видів. Це: дисциплінарна відповідальність, кримінальна відповідальність, адміністративна відповідальність та відповідальність за заподіяну шкоду тощо.
Законодавсто, що регламентує діяльність державних службовців потребу удосконалення. Ґрунтовної реорганізації потребує державна служба, оскільки у спадок від СРСР Україні дісталась громіздка неповоротка "брюкратична машина" яка є тягарем для бюджету, а також суттєвою проблемою сьогодення є нестача професійних кадрів - осіб з адміністративно-управлінької освітою тощо.
Література та джерела
1. Закон України "Про господарські товариства" / Закони України. Т.1. - К., 1996.
2. Закон України "Про державну службу" / Зкони України. Т. 6. - К., 1996.
3. Закон України "Про державну таємницю" від 21.I. 1994. // ВВР. - 1994. - № 16. - С. 94.
4. Закон України "Про підприємства" від 27.III. 1991. // ВВР. - 1991. - № 24. - С. 273.
5. Закон України "Про підприємництво" від 26.II.1991 р. // ВВР. - 1991. - № 14. - С. 169.
6. Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохронних органів" від 23.XII.1993. // ВВР. - 1994. - № 11.
7. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 2.III.1992. // ВВР - 1992. - № 22. - С. 33.
8. "Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу". Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.III.1993 р. № 203.
9. Коваль Л.В. Адміністративне право. - К.: "Вентурі", 1996.
10. Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально-правового значення (станом на 1.I.1997 року). - К.: А.С.К., 1997.
[1] Закони України. Т. 6. - Київ, 1996. - С.231-245.
[2] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С.232.
[3] Закон України "Про господарські товариства" / Закони України. Т.1. - К., 1996.
[4] Див.: "Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу". Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.III.1993 р. № 203.
[5] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С.233-235.
[6] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С.233-235.
[7] Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально-правового значення (станом на 1.I.1997 року). - К.: А.С.К., 1997.
[8] Див.: Закон України "Про державну таємницю" від 21.I. 1994. // ВВР. - 1994. - № 16. - С. 94.
[9] Закон України "Про підприємства" від 27. III. 1991. // ВВР. - 1991. - № 24. - С. 273.
[10] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 236-238.
[11] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 242-245.
[12] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 242-245.
[13] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 241-242.
[14] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 238-242.
[15] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 238-242.
[16] Коваль Л.В. Адміністративне право. - К.: "Вентурі", 1996. - С. 60.
[17] Закон України "Про підприємництво" // ВВР. - 1991. - № 14. - С. 169.
[18] Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохронних органів" від 23.XII.1993. // ВВР. - 1994. - № 11.
[19] Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 237.
[20] Там же. - С. 237.
[21] Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально-правового значення (станом на 1.I.1997 року). - К.: А.С.К., 1997. - С. 104-108.
[22] Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 2.III.1992. // ВВР - 1992. - № 22. - С. 33.