Смекни!
smekni.com

Нотаріат в Україні 2 (стр. 32 из 155)

85. Національний банк України і його установи, за винятком госпрозрахункових;

86. Пенсійний фонд України, його підприємства, установи і організації;

87. Фонд соціального захисту інвалідів і його відділення;

88. місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місце­вих рад народних депутатів, підприємства, установи, організації, колективні сільськогосподарські підприємства, що придбавають житлові будинки з надвірними будівлями (крім м. Києва і курорт­них місцевостей), квартири для громадян, що виявили бажання виїхати з території, що піддалася радіоактивному забрудненню в результаті Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, що виявили бажання виїхати з території, що піддалася радіоактив­ному забрудненню в результаті Чорнобильської катастрофи, і власники цих будинків і квартир.

Окрім цього, згідно зі ст. 5 Декрету, місцевим радам народних депутатів надається право встановлювати додаткові пільги для окремих платників по сплаті держмита, що зараховується до місцевого бюджету, а Міністерству фінансів — по сплаті держми­та, що зараховується до Держбюджету.

Згідно з Примірним положенням про порядок надання дер­жавними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані з вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, державні нотаріуси можуть надава­ти додаткові послуги правового та технічного характеру, які за своїм змістом є правовою допомогою та послугами з технічного виготовлення документів і не мають на меті отримання прибутку.

Правова допомога надається шляхом роз'яснень з питань чин­ного законодавства, консультацій правового характеру, усних та письмових довідок із законодавства, складання заяв, проектів правочинів та інших документів, а також надання консультацій та послуг з нарахування доходів (прибутків) при посвідченні до­говорів купівлі-продажу, міни нерухомого та рухомого майна.

Перед наданням правової допомоги, а також послуг технічно­го характеру нотаріус зобов'язаний дати роз'яснення щодо умов їх оплати.

134

Глава 6. Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Оплата правової допомоги та послуг технічного характеру справляється в розмірах, які встановлюються з урахуванням фактичних витрат на забезпечення якісного та термінового обс­луговування громадян, підприємств, організацій та установ. Пе­релік таких послуг та розмір плати за них установлюються Голов­ним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Авто­номній Республіці Крим, обласними, Київським чи Севасто­польським міськими управліннями юстиції.

Плата за надання правової допомоги та послуг технічного ха­рактеру здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства у встановленому чинним законодавством порядку.

Від сплати за надання правової допомоги звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни; інваліди 1-ї та 2-ї груп; гро­мадяни — за надання їм правової допомоги, необхідної для приз­начення та одержання державної допомоги та пенсій; фонди підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (рес­публіканський, обласні, міський) — за надання їм правової допо­моги при посвідченні договорів іпотеки.

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій, а також за надання послуг технічного характеру справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою, але не меншу від розміру ста­вок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Оплата додаткових послуг правово­го характеру, що надаються приватними нотаріусами і не нале­жать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домов­леністю сторін.

135

Нотаріат в Україні

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА ГЛАВА 7. Загальні правила посвідчення правочинів

§ 1. Поняття правочину та вимоги до його дійсності

Слід відзначити, що термін «правочин», який вживається в новому ЦК України, введений як суто український термін на заміну раніше вживаному «угода». Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п. 1 ст. 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженою підставою виникнення цивільних прав та обов'язків1. За своєю правовою природою він є юридичним фактом, тобто конкретною обставиною реальної дійсності, з якою норми цивільного права пов'язують виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має низку ознак, зокрема він являє собою вольовий акт, тобто вольову дію особи, спрямовану на настання певного цивільно-правового ре­зультату; є правомірним (породжує ті наслідки, яких прагнуть сто­рони і які відповідають вимогам законності); має певну мету, зара­ди якої вчиняється, і яка має бути досяжною та законною.

Окремо слід сказати про вимоги, які висуваються до правочи­ну для того, щоб він був визнаний дійсним. Це, зокрема:

89. законність змісту правочину — зміст правочину не може су­перечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

90. наявність у суб'єкта правочину — фізичної особи — необ­хідного обсягу цивільної дієздатності, а для юридичної особи — відповідності вчинюваного правочину цілям діяльності, установ­чим документам або правовому статусу;

3) свобода волевиявлення учасника правочину і його від­
повідність внутрішній волі
— особа має бути вільна від чинників,
що впливали б на свободу її волевиявлення (обман, примус);

91. відповідність форми правочину вимогам закону — вчинен­ня правочину відповідно в усній, простій письмовій чи в но­таріально посвідчуваній формі, оскільки у певних випадках не­додержання форми правочину тягне за собою його недійсність;

92. відповідна спрямованість правочину — мета вчинення пра­вочину має відповідати вимогам законності та досяжності;

1 Цивільне право України: Підручник. Т.2 / За заг. ред. Я.М. Шевченка. — К.: Ін Юре, 2003. — С. 227.

136

Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів

6) захист прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх чи не­працездатних дітей — правочини, які вчиняються батьками (уси-новлювачами) таких дітей, не можуть суперечити їхнім інтересам.

Залежно від кількості сторін правочини можуть бути односто­ронніми, двосторонніми чи багатосторонніми. Одностороннім правочином є той, для вчинення якого необхідне волевиявлення однієї сторони (наприклад, доручення або заповіт). Для двосто­роннього правочину характерне зустрічне волевиявлення двох сторін (наприклад, договір купівлі-продажу, міни). У багатосто­ронніх правочинах є вольові дії трьох або більше сторін (наприк­лад, установчі договори тощо). Багатосторонні правочини слід відрізняти від тих двосторонніх, в яких одна сторона може бути представлена кількома особами.

Форма укладання правочинів є способом зовнішнього виразу волі особи, що звернулась за його вчиненням. Правочини можуть укладатись в усній або письмовій формі; остання може бути прос­тою та нотаріально посвідченою.

Чинне законодавство передбачає перелік правочинів, які посвідчуються нотаріально. Значення нотаріального посвідчення правочинів полягає в тому, що найбільш важливі для суспільства правочини набувають юридичної вірогідності. Це означає, що посвідчений нотаріусом правочин отримує визнання держави, а отже, і її захист.

Відтак, обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають:

·договори про відчуження (купівля-продаж, міна, даруван­ня, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) не­рухомого майна (ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК Ук­раїни);

·іпотечні договори, договори про заставу транспортних за­собів, космічних об'єктів (ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 13 Закону України «Про заставу», ст. 577 ЦК);

·договори про спільну часткову власність на земельну ділян­ку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права влас­ності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у на­турі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (ст. 88, 128, 132,142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних діля­нок власникам земельних часток (паїв)»);

·договори купівлі-продажу (приватизації) державного май­на, відчуження приватизованого майна (ст. 27 Закону України

137

Нотаріат в Україні

«Про приватизацію державного майна», ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»);

·договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про при­пинення права утримання взамін набуття права на нерухоме май­но або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні догово­ри; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме май­но (ст. 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);

·договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793 ЦК);

·договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,, договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (ст. 799, 828 ЦК);

·договори про створення акціонерних товариств, якщо това­риства створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК);

·договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК);

·договори про зміну черговості одержання права на спадку­вання (ст. 1259 ЦК); заповіти (ст.ст. 1247, 1249 ЦК);