Набувач повинен в разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.
Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). В такому разі в тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, в якій відчужувач або третя особа мають право проживати.
При посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.
Договір може бути змінений, а саме:
·з появою необхідності зміни обсягу чи виду послуг, що надаються набувачем з істотних підстав (при погіршенні стану здоров'я відчужувача тощо);
·у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою своїх обов'язків за договором з підстав, що мають істотне зна-
221
Нотаріат в Україні
чення, набувач може передати їх іншій особі за згодою відчужу-вача. Відмова відчужувача від передання обов'язків набувача іншій особі може бути оскаржена до суду (ст. 752 ЦК);
— набувач та відчужувач можуть домовитись про заміну речі,
яка є предметом договору на іншу річ, причому обсяг обов'язків
за домовленістю сторін може бути змінений або залишений
незмінним (ст. 753 ЦК).
Розірвання договору довічного утримання можливе:
·на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі з невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків незалежно від його вини;
·на вимогу набувача, у зв'язку з неможливістю подальшого виконання своїх обов'язків з підстав, що мають істотне значення (наприклад, неможливість надавати відчужувачу і далі передбачений договором догляд чи матеріальне утримання);
·за згодою сторін.
Зміна або розірвання договору довічного утримання оформляється шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься в справах нотаріуса. Такий договір підписується сторонами і посвідчується нотаріусом.* На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або розірвання, в якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання. Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про зміну або розірвання договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір.
На підставі договору про розірвання договору довічного утримання (догляду) або внесення до нього-змін щодо заміни речі, яка була передана за договором, на іншу річ, переходу прав та обов'язків за цим договором до спадкоємців (правонаступників) набувача майна, нотаріус вносить відповідні зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.
Щодо анулювання договору, на практиці можуть виникати два такі випадки. По-перше, в разі смерті фізичної особи — набувача за договором довічного утримання (догляду) обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передано відчужувачем.
222
Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
При відсутності у набувача спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис посиланням на статтю 757 ЦК України. Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.
При цьому відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання (догляду) первинний право-встановлювальний документ на майно або його дублікат, який міститься у справах нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання (догляду) цей правовс-тановлювальний документ (або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу для перереєстрації. Відчужувач набуває право власності на майно, що було предметом договору.
По-друге, уразі ліквідації юридичної особи — набувача обов'язки за договором довічного утримання переходять до правонаступників такої юридичної особи, яким це майно відійшло. Якщо правонаступники відсутні або відмовились від договору, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та письмової заяви відчужувача припиняє дію договору довічного тримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний правовстановлювальний документ.
На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний напис про припинення дії договору з посиланням на статтю 758 Цивільного кодексу України.
Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначаються умови, розмір та строки виплати аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
При посвідченні договорів про надання утримання нотаріус повинен додержуватись правил статей 75-78, 82 Сімейного кодексу України, в яких зазначається, що подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, вправі укласти договір про припинення утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.
У разі розірвання договору про утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса до посвідчення договору.
223
Нотаріат в Україні
§15. Договір управління майном
Договір управління майном не передбачає виникнення права власності в управителя. Управитель має право лише здійснювати повноваження власника, які передає установник управління. Власнику (установнику управління) залишається лише право власності без повноважень.
Договір управління майном належить до реальних договорів, оскільки він вважається укладеним з моменту передачі майна управителю. Цей договір є оплатним. У ньому мають бути зазначені розмір і форма плати управителя (ст. 1035 ЦК України). У договорі завжди повинен бути визначений строк управління, тому цей договір є строковим (ст. 1036 ЦК України). Договір управління майном може бути як на користь його учасників, так і на користь третьої особи (вигодонабувача).
Договір управління майном має деякі спільні риси з договором доручення, проте, на відміну від нього, договір управління майном передбачає здійснення будь-яких дій управителем від власного імені. Разом з цим управитель зобов'язаний сповістити всіх третіх осіб про те, що він не є власником, а діє на підставі договору.
Сторонами договору управління майном є установник управління — кредитор і управитель (боржник), а у випадках, передбачених договором, — третя особа — вигодонабувач. Установником управління завжди є власник майна. Ним не можуть бути фізичні особи, які не мають повної цивільної дієздатності (малолітні особи віком до 14 років; неповнолітні особи віком від 14 до 18 років, за винятком емансипації неповнолітніх осіб).
Управління може встановлюватися щодо будь-якої форми власності — державної, комунальної, приватної (фізичних та юридичних осіб).
Первісний установник управління — власник переданого майна може бути у певних випадках замінений іншою особою. Наприклад, у разі смерті установника і спадкування його майна спадкоємцями за законом або за заповітом. Але існує важлива норма, згідно з якою перехід права власності на майно, що є предметом договору управління від установника управління до іншої особи, не має наслідком припинення договору управління майном, за винятком коли право власності на майно переходить через звернення на нього стягнення (п. 6 ст. 1032 ЦК України)8.
8 Цивільне право України. Підручник / За заг. ред. Я.М. Шевченка. — К.: Ін юре, 2003, — Т. 2, — С. 1.75.
224
Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
Управління майном є одним із видів підприємницької діяльності, спрямованим на отримання прибутку. У зв'язку з цим управителем може бути як фізична, так і юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ст. 1033 ЦК України).
Управитель має особисто виконувати покладені на нього обов'язки з управління майном. Але у випадках, визначених законом, йому дозволено передати свої повноваження іншій особі — заміснику (ст. 1041 ЦК України). Замісник вчиняє від імені управителя дії, необхідні для управління майном.
Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління. Вигодонабувачем може бути будь-яка особа, крім управителя майном.
Предметом договору управління майном можуть бути підприємства як єдині майнові комплекси, нерухомі речі, цінні папери, майнові права та інше майно. Самостійним предметом управління майном не можуть бути грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом (ст. 1030 ЦК України).
Однією з основних вимог щодо предмета управління майном є необхідність його відокремлення від іншого майна установника управління і від майна управителя. З цією метою майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі і щодо нього має вестися окремий облік (ст. 1030 ЦК України)9.