Заява обов'язково повинна містити такі відомості:
·ШБ, місце проживання заявника та особи, до якої звернута заява або назви і місцезнаходження юридичних осіб (без скорочень). У необхідних випадках зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (інших кредитних установах);
·дату складання, а також у багатьох випадках обов'язковим є зазначення строку на відповідь.
Якщо документ, що підлягає передачі, викладений неправильно чи неграмотно, складений з порушенням вимог чинного законодавства, нотаріус пропонує особі, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, виправити його або скласти новий. На бажання зацікавленої особи документ може бути складений нотаріусом.
Заяви передаються нотаріусу не менше ніж у двох примірниках, один з яких передається поштою зі зворотним повідомленням або особисто адресатам. Інший примірник залишається у справах нотаріуса; на ньому проставляється реєстраційний номер, за яким зареєстровано цю нотаріальну дію, і відмітка про сплату державного мита (плати).
У разі пересилання заяви поштою до неї долучається супровідний лист нотаріуса, копія якого залишається у його справах, разом з квитанцією пошти про прийняття заяви і повідомлення про вручення заяви адресату.
Якщо нотаріус особисто передає заяву адресату, він бере розписку про одержання заяви, яка вчиняється на примірнику, що зберігається у нотаріуса. В розписці вказується ШБ або повне найменування адресата, найменування документа, час його одер-
305
Нотаріат в Україні
жання. У випадку передачі заяви представнику юридичної особи в розписці зазначаються його посада та ПІБ. Розписка скріплюється підписом особи, що прийняла заяву, а у необхідних випадках — печаткою юридичної особи.
Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів, наприклад, факсимільного апарату, комп'ютерних мереж тощо. У цьому випадку другий примірник заяви повертається особі, що її подала.
Витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником.
Відповідно до п. 276 Інструкції, на прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передання заяви, яке є доказом передачі заяви конкретного змісту фізичним чи юридичним особам.
Свідоцтво видається особі, яка подала заяву, не раніше вказаного в ній строку на відповідь та за наявності повідомлення пошти про вручення заяви адресату у певний час або відповіді адресата. У ньому викладається зміст одержаної на заяву відповіді або те, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла.
Нотаріус складає свідоцтво у вигляді окремого документа або на зворотному боці заяви, у двох примірниках. Один примірник видається заявнику, а інший залишається у справах нотаріуса.
У свідоцтві повинні міститись відомості про час отримання заяви нотаріусом, її зміст, час вручення адресату, його відмову від прийняття заяви або неможливість передачі йому заяви з інших причин, час отримання відповіді на заяву та її зміст або відсутність відповіді.
Передавання заяви та видача свідоцтва про передання заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.
і \ і*. .- *. . ' -.'-'_<
306
Глава 17. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів...
ГЛАВА 17. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів, прийняття документів на зберігання
§ 1. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
До компетенції нотаріусів відноситься вчинення такої нотаріальної дії, як прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів.
Слово «депозит» походить від латинського «йерозі1;ит» — річ, віддана на зберігання, відкладена. Депозит у нотаріальній практиці є передачею на зберігання матеріальних цінностей, які при настанні певних умов підлягають поверненню або передачі іншій особі. Найбільш поширеним є передання гропіей і цінних паперів на депозитні рахунки нотаріуса при неможливості з якихось причин повернути їх кредитору.
Підстави, коли виконання грошового зобов'язання проводиться внесенням боргу в депозит, визначаються ст. 537 ЦК України. Ця стаття закріплює право боржника виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредитору гропіей або цінних паперів у депозит нотаріуса у разі:
·відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;
·ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
·відсутності представника недієздатного кредитора.
При цьому кредиторами і боржниками можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи.
Як справедливо відмічають деякі автори, внесенням боргу в депозит боржник намагається уникнути відповідальності за прострочення боргу, коли така загроза існує з незалежних від нього обставин (кредитор навмисно ухиляється від прийняття виконання зобов'язань чи має місце інше прострочення з його боку). В такому випадку боржник зацікавлений у виконанні свого зобов'язання через внесення боргу в депозит, щоб у майбутньому не бути звинуваченим у його невиконанні і запобігти настанню негативних наслідків.
Внесення грошових коштів у депозит нотаріуса вважається виконанням зобов'язання. Причому строком фактичного виконання зобов'язання вважається день внесення грошових сум чи цінних паперів у депозит незалежно від того, чи одержить їх кредитор, чи їх в разі недотримання строку буде перераховано в дохід бюджету.
307
Нотаріат в Україні
Вчинення цієї нотаріальної дії належить до компетенції як державних нотаріальних контор, так і приватних нотаріусів. Також приймати в депозит гроші та цінні папери мають право консульські установи України, якщо боржником і кредитором (або одним з них) є українські громадяни чи юридичні особи.
Вчинення цієї нотаріальної дії проводиться за місцем виконання зобов'язань. Згідно із ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:
·за зобов'язаннями про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна;
·за зобов'язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
·за зобов'язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;
·за грошовим зобов'язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходження) кредитора з віднесенням на кредитора всіх втрат, пов'язаних зі зміною місця виконання;
·за іншим зобов'язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання також може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приймання грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за заявою заінтересованої особи.
Заява має містити відомості:
·щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для передавання якій його внесено, а саме:
·для фізичних осіб: прізвище, ім'я, по батькові, серія та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;
308
Глава 17. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів,.
·для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження т< ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстр підприємств та організацій України, реквізити поточного рахун ку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження аб( інші відомості щодо особи, для передавання якій робиться вне сок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звер нулася до нотаріуса, відомості);
·щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок
·щодо причин, з яких зобов'язання не може бути виконане безпосередньо.
За бажанням особи до заяви можуть бути включені обґрунтування та розрахунок, згідно з яким робиться внесок. У разі прийняття в депозит цінних паперів, випущених у документарній формі, у заяві зазначається їх сумарна номінальна вартість.
Прийняття в депозит грошей або цінних паперів проводиться з дотриманням загальних правил вчинення нотаріальних дій. Так, провадження цієї дії починається з встановлення особи боржника на основі даних паспорту чи інших документів, передбачених законодавством, перевірки його дієздатності та правоздатності юридичних осіб, що беруть участь в угодах, а також перевірки повноважень представників.
Слід відзначити, що приймаючи в депозит грошові суми чи цінні папери, нотаріус не повинен перевіряти правочини, що стали підставою для виникнення зобов'язання, чи витребувати у боржника документи, що підтверджують факт наявності самого зобов'язання.
Нотаріус видає особі, яка внесла в депозит грошові суми або цінні папери, квитанцію про внесок встановленого зразка. При цьому права частина квитанції (квитанція) видається особі, яка внесла грошову суму в депозит, а ліва її частина (корінець квитанції) залишається в справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса.