Отже, узагальнюючи викладене, можна дійти висновку, що виконавчий напис є основним позасудовим засобом примусового виконання зобов'язань, який дозволяє кредитору при дотриманні певних формальних вимог здійснити швидке поновлення своїх прав у разі невиконання боржником своїх зобов'язань.
Указом президента України від 10 липня 1998 р. № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус може вчиняти будь-яку нотаріальну дію за умови, що розмір авансованої плати має бути не меншим за відповідну ставку державного мита. Будь-яких пільг для окремих категорій громадян чи юридичних осіб нотаріус не надає.
Ставка державного мита за вчинення виконавчого напису передбачена підпунктом «о» пункту 3 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито» і складає 1% суми, що стягується, або 1% вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому сума, яка стягується, включає в себе як суму основного боргу, так і суму неустойки (штраф, пеня), передбаченої умовами договору.
Розмір ставки державного мита за вчинення виконавчого напису, за вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків, передбачений підпунктом «м», складає 0,3% неоподатковуваного мінімуму.
За загальним правилом, державне мито, сплачене стягувачем за вчинення виконавчого напису, за рахунок боржника не відшкодовується. Проте якщо стягувач у встановленому порядку звільняється від сплати державного мита, відповідно до пункту 56
322
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
Інструкції про порядок обчислення та справляння державного 5ента, затвердженої наказом Головної державної податкової мшекції України від 22 квітня 1993 р. № 15, належна до сплати :ума державного мита стягується з боржника разом з боргом за виконавчим написом.
§ 3. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів за конкретними видами заборгованостей
Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами
Нотаріуси, як зазначено в ст. 54 Закону України «Про нотаріат», посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму.
Обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, підлягають такі договори:
·купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин (ст. 227 Цивільного кодексу), міни житлового будинку (ст. 242 Цивільного кодексу);
·застави нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 13 Закону України «Про заставу»);
·купівлі-продажу майна державних підприємств (ст. 2 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»);
·договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності (ст. 18 Земельного кодексу України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»);
·договори оренди землі (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»);
·договори купівлі-продажу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) господарства або особистого підсобного господарства (п. 5 Порядку викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 118) та ін.
Як відомо, за бажанням сторін посвідчуються також інші угоди, для яких законодавством обов'язкової нотаріальної форми не
323
Нотаріат в Україні
встановлено. Такими угодами можуть бути договори позики, застави товарів в обороті або переробці, розподілу спадкового майна з виплатою одним спадкоємцем іншому грошової компенсації, схову, кредитні договори тощо. Однак оскільки ці угоди не мають обов'язкової нотаріальної форми, вони не можуть бути віднесені до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку.
Підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом є:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, щодо якої законо
давством встановлено обов'язкову нотаріальну форму;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості
боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Слід передусім зазначити, що стягнення заборгованості, згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», може мати місце тільки за нотаріально посвідченими угодами, за умови, що такі угоди передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Звичайно, для того щоб пересвідчитися, що термін сплати боржником грошових сум, передачі або повернення майна за такою угодою вже минув і у кредитора виникло право вимоги, нотаріус повинен витребувати оригінал нотаріально посвідченої угоди і ретельно вивчити її зміст.
Під документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, можуть розумітись заява (претензія) або будь-який інший подібний за юридичною конструкцією документ, в якому водночас йдеться про прострочення виконання зобов'язання, наводиться розрахунок боргу тощо, якщо такий документ переданий боржникові безпосередньо кредитором, надісланий йому поштою зі зворотним повідомленням або переданий через нотаріуса в порядку, передбаченому ст. 84 Закону України «Про нотаріат» (застосування останнього варіанта найбільш виправдане).
На думку окремих авторів, безспірність заборгованості може встановлюватися тільки боржником. Тому єдиною умовою вчинення виконавчого напису має бути волевиявлення зобов'язаної особи, висловлене нею у нотаріально посвідченій угоді при її укладанні, а не віднесення законодавством та виконавчими органами певних зобов'язань до безспірних.
324
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
У практиці нотаріусів виникають питання про можливість зчлнення виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене за договором застави майно і задоволення за рахунок цього майна лише нарахованих за кредитним договором відсотків. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, в тому числі відсотки, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, — неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Право на звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ст. 20 Закону України «Про заставу»).
Стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом
Правовою підставою стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом, є нормативно-правові акти України, які регулюють порядок відрахувань творчими спілками України за використання творів літератури і мистецтва, та п. З Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Документи, що встановлюють заборгованість підприємств, установ, організацій за відрахуваннями (через Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності) творчим спілкам України за використання творів літератури і мистецтва:
1) Літературному фонду Національної спілки письменників України:
а) видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями у
розмірі 10 відсотків загальної суми винагороди, нарахованої ав
торам за оригінальні та перекладні твори художньої літератури;
б) театрів (стаціонарних, пересувних), а також і підприємств,
установ, організацій, що надають за договорами майданчики для
325
Нотаріат в Україні
проведення вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми валового збору (або суми за договором);
в) театрів та інших організацій за відрахуваннями за вистави
малих драматичних форм (скетчі, одноактні водевілі), а також
культурно-освітніх закладів за відрахуваннями за твори всіх
жанрів у розмірі 0,5 відсотка суми валового збору (або суми за до
говором);
г) підприємств, що займаються видавничою діяльністю та ти
ражуванням літературних творів, за відрахуваннями за викорис
тання усіх видів літературних творів; за відрахуваннями за вико
ристання усіх видів літературно-художніх творів вітчизняних і
зарубіжних авторів, що не охороняються авторським правом, у
розмірі 2 відсотків суми реалізації.
Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, установи, організації розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;