Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і залежно від особливостей здійснення лізингових операцій може бути двох видів — оперативний чи фінансовий.
Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладання договору. В підпункті 1.18.1 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22 травня 1997 р. наводиться таке визначення оперативного лізингу (оренди): це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
334
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (підпункт 1.18.2 ст. 1) під фінансовим лізингом розуміє господарську операцію фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних із правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Залежно від форми здійснення лізинг може бути прямим, непрямим, зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене для вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень на передачу його в лізинг (оренду), при цьому якщо вищевказане майно є в державній власності, воно може бути предметом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Слід звернути увагу на деякі обмеження щодо використання певного майна як об'єктів лізингу, передбачені чинним законодавством. Зокрема, об'єктами лізингу, згідно зі ст. 807 ЦК України, не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом:
— цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних
підрозділів (філій, цехів, дільниць);
·нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме й індивідуально визначене майно підприємств;
·майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);
— цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх
структурних підрозділів, що здійснюють діяльність, пов'язану з
обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і
прекурсорів;
335
Нотаріат в Україні
·цілісні майнові комплекси казенних підприємств;
·цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить понад ЗО днів.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 10 Закону, лізингодавець може передати право власності на об'єкт лізингу іншій юридичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності). Договір лізингу зберігає силу щодо нового власника. Виконавчий напис на повернення об'єкта лізингу в цьому випадку вчиняється на вимогу нового власника. Разом з іншими документами нотаріусу має бути подана угода, за якою до іншої особи перейшло право власності на об'єкт лізингу.
Нотаріуси повинні відмовляти у вчиненні виконавчого напису й у тих випадках, якщо між сторонами договору лізингу існує спір, пов'язаний із поверненням об'єкта лізингу. Справи з таких спорів підвідомчі господарським судам на загальних підставах.
Для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунку, направленого
лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вру
чення письмового повідомлення.
Для договору лізингу законом передбачається проста письмова форма, причому укладатися він може як у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача і продавця об'єкта лізингу, так і двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. З огляду на просту письмову форму договору лізингу нотаріуси мають перевіряти його зміст на відповідність вимогам законодавства України.
Виконавчий напис на повернення об'єкта лізингу вчиняється на оригіналі договору лізингу. У справах нотаріуса залишається копія договору та виконавчого напису.
Крім оригіналу договору лізингу, нотаріусу подається засвідчена лізингодавцем копія рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. Нотаріус має перевірити відповідність даних,
336
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
викладених у копії рахунку, даним договору лізингу. Копія рахунку, скріплена печаткою лізингодавця, має містити дані про вартість об'єкта лізингу, періодичність сплати лізингових платежів, їх розмір, кількість несплачених платежів, їх розмір та період. Якщо договір лізингу не посвідчувався в нотаріальному порядку, рекомендується перевіряти належність об'єкта лізингу лізингодавцю шляхом витребування виписки з балансової відомості.
Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку
Вексель, опротестований нотаріусом у неплатежу, є підставою для вчинення на ньому виконавчого напису в порядку, передбаченому пунктом 293 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Для надання опротестованому векселеві сили виконавчого документа щодо нього має бути вчинено виконавчий напис.
Можливість вчинення такого виконавчого напису передбачена пунктом 11 Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Як зазначено у цьому документі, а також виходячи із Рекомендацій Міністерства юстиції України «Окремі питання вексельного обігу при застосуванні в нотаріальній практиці України» , для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються:
а) заява від векселедержателя про вчинення виконавчого на
пису (із зазначенням того, що на момент звернення до нотаріуса
вексель не був оплачений (погашений);
б) оригінал опротестованого векселя;
в) акт про протест векселя.
Подача будь-яких інших документів, які б свідчили про додаткове повідомлення боржника про необхідність погашення векселя тощо, чинним законодавством не передбачена.
Виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом не раніше опротестування векселя і не пізніше строків позовної давності, зазначених у ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Так, згідно із зазначеною статтею, позовні вимоги, які випливають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення трьох років з дня строку платежу.
337
Нотаріат в Україні
Позовні вимоги векселедержателя проти індосантів і проти векселедавця погашаються після закінчення одного року з дня протесту, здійсненого у визначений строк або з дня строку платежу, у разі застереження про оборот без витрат.
Перерва строків позовної давності має силу лише щодо того, проти кого було вчинено дію, яка перериває давність.
Виконавчий напис вчиняється на оригіналі боргового документа, яким у такому випадку є опротестований вексель. При цьому у випадку, коли текст виконавчого напису не вміщується на бланку векселя (що, як правило, і відбувається), то він може бути розпочатий на векселі і продовжений чи навіть викладений повністю на прикріпленому (приклеєному або підшитому) спеціальному бланку нотаріальних документів (наказ Міністерства юстиції України від 9 серпня 2000 року № 33/5 «Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства юстиції України»).
Основним фактом, з яким законодавець передусім пов'язує вчинення виконавчого напису за векселем, є факт попереднього опротестування векселя. При цьому чинне законодавство не містить будь-яких обмежень щодо того, в чому саме такий вексель опротестовувався. Таким чином, не можна вважати законодавчо обґрунтованими дії окремих учасників вексельного обігу, котрі оскаржують виконавчий напис щодо векселя, опротестованого, наприклад, у неакцепті векселя.
Акт про протест векселя передається кредитору разом з вчиненим виконавчим написом. У справах нотаріуса залишається копія акту, засвідчена з дотриманням вимог п. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та засвідчена таким самим чином копія векселя з викладеним на ній текстом виконавчого напису.