Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12 години наступного після цього строку дня.
Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про неакцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту чинним законодавством, а якщо вексель був пред'явлений до акцепту в останній день строку, то не пізніше 12 години наступного після цього строку дня.
347
Нотаріат в Україні
Векселі для вчинення протесту про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя, протест про непереда-вання оригіналу векселя законному держателю копії векселя, протест про відмову у проставлянні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя приймаються нотаріусами в строки, установлені ст. 44 Уніфікованого закону про пере-казні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.
При вчиненні протестів векселів нотаріус повинен враховувати, що за акцепт і платіж відповідає векселедавець (ст. 9 Уніфікованого закону).
Згідно з п. 299 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій», протести векселів вчиняються у випадках:
·відмови платника оплатити вексель за письмовою заявою векселедержателя з проханням вчинити протест поданого векселя;
·відмови платника акцептувати вексель;
·неявки платника до нотаріуса.
Опротестування векселя вчиняється в двох екземплярах, один з яких видається векселедержателю чи уповноваженій особі, а другий залишається у нотаріуса. У нотаріуса залишаються також заява особи як підстава вчинення протесту, вексель та опис векселя.
Після прийняття векселя до опротестування нотаріус починає роботу з ним. Так, у день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє зобов'язаній особі вимогу про здійснення відповідних дій (оплати, акцепту, проставлення дати акцепту). Ця вимога подається шляхом повідомлення платника (або доміциліанта) нотаріусом особисто або через засоби зв'язку. Залежно від дій особи, проти якої здійснюється ця нотаріальна дія, можливі декілька варіантів подальшої роботи нотаріуса.
Якщо зобов'язання було дійсно виконане, про що особа повідомляє нотаріуса, опротестування векселя припиняється. Вексель з відповідними відмітками про одержання усіх приналежних сум повертається особі, яка його оплатила.
Якщо платник виконав вимогу про проставляння акцепту, вексель повертається векселедержателю без вчинення протесту.
Якщо платник (доміциліант) відмовився оплатити або акцептувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест, робить відповідний запис у реєстрі, а також ставить відмітку встановленої форми про протест про неоп-лату або неакцепт на самому векселі.
348
Глава 19. Вчинення протестів векселів
Без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя протест векселя вчиняється, якщо місцезнаходження платника невідоме. Нотаріус робить відповідну відмітку про це в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій.
Діюче законодавство України залежно від того, хто є суб'єктом вексельного обігу, встановлює такі строки давності: 3 роки, 2 роки, 6 місяців.
Так, відповідно до ст. 70 Уніфікованого вексельного закону, позовні вимоги, що витікають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються зі спливом трьох років з дня настання строку платежу. Позовні вимоги векселедержателя проти індосантів і проти векселедавця погашаються зі спливом 1 року з дня протесту, здійсненого у встановлений строк, чи з дня настання строку платежу, у випадку оговорення про обіг без витрат. Позовні вимоги індосантів один до одного погашаються зі спливом 6 місяців, рахуючи від дня, в який індосант оплатив вексель, або з дня пред'явлення до нього позову.
| ' |
| ' . |
349
Нотаріат в Україні
ГЛАВА 20. Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення неоплати чеків
§ І. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків
В Україні встановлено таку форму безготівкового розрахунку, як розрахунок чеками, які набули значного поширення в Україні порівняно нещодавно, проте широко відомі у міжнародній практиці.
Питання про використання чеків при здійсненні розрахункових операцій висвітлені, в основному, в нормативних актах Національного банку України, зокрема, в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженій Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 квітня 2004 р., а щодо здійснення операцій з чеками в іноземній валюті, — в Положенні про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженому Постановою Правління Національного банку України № 520 від 29 грудня 2000 р.
Розрахунковий чек — це паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів протягом установленого строку.
Таким чином, учасниками цих відносин є чекодавець, чеко-держатель і банк-емітент. Чекодавцем може бути фізична чи юридична особа, що власне здійснює платіж у формі чека, чеко-держатпелем є фізична чи юридична особа, що є одержувачем коштів за цим чеком. Банком-емітпентом, або платником, виступає банк, який видав чек (чекову книжку) підприємству або громадянину, що відкрив у ньому відповідний рахунок.
Розрахунковий чек має містити такі реквізити:
·назву «розрахунковий чек»;
·назву (для фізичних осіб — ПІБ, реквізити паспорта, або документа, що його замінює) власника чекової книжки та номер його рахунка;
·назву банку-емітента і його номер МФО;
·ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єдиним держанням реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб — ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння Державною податковою адміністрацією;
·назву чекодержателя;
·доручення банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та прописом;
350
Глава 20. Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення...
·призначення платежу;
·число, місяць і рік складання чека (місяць пишеться прописом, дата видачі чека має відповідати даті його реальної видачі);
·місце складання чека;
·підпис чекодавця;
·печатка чекодавця (для юридичної особи).
Чеки, які подаються чекодержателем у банк (установу) до сплати, мають містити всі визначені реквізити. Якщо ж реквізити відсутні, чек вважається недійсним, повертається чекодержа-теля та не приймається банком (установою) на інкасо (банківська операція, за допомогою якої банк одержує кошти від платника, що призначені для виплати за чеком чекодержателя). Проте якщо у чеку не міститься окремої вказівки на місце його складання, він вважається складеним у місці знаходження чекодавця.
Слід відзначити, що бланки чеків виготовляються банками за зразком, затвердженим Національним банком України. При цьому банк вміщує в бланк такі реквізити: найменування, місцезнаходження, код банку чекодавця, установу, в якій міститься його кореспондентський рахунок, номер рахунка; найменування чекодавця, номер його рахунка; граничну суму (ліміт) чекової книжки. Таким чином, заповнюючи чек, чекодавець вписує в нього суму, що підлягає платежу (цифрами та прописом), найменування отримувача, причину перерахування коштів, дату і місце складання документа.
Положення про порядок здійснення операцій із чеками в іноземній валюті на території України передбачає використання двох видів чеків: іменних та дорожніх.
Дорожній чек — паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чеко-держателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу.
Іменний чек — паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті, тобто є письмовим розпорядженням юридичної особи — нерезидента або фізичної особи — нерезидента, яка виписала чек (чекодавець), платнику про виплату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в чеку, або іншій особі за нотаріально посвідченою довіреністю за рахунок наданого платнику грошового покриття.
. •- -Нотаріат в Україні
Іменні чеки виписуються на певну особу із застереженням «не наказу» чи рівнозначним застереженням (наприклад, «сплатіть (кому) не наказу» чи «сплатіть тільки (йому)»). Іменний чек не підлягає передаванню, за винятком випадків, що передбачені чинним законодавством України.
При цьому чекодавцем виступає юридична особа — нерезидент або фізична особа — нерезидент, що видає чек, а чекодержа-телем (отримувачем, власником) — будь-яка фізична або юридична особа, яка має право отримати кошти за чеком.
Чеки, які подаються чекодержателем у банк (установу) до сплати, мають містити чітко визначені реквізити, а саме:
а) іменний чек:
назву документа — «чек», що зазначено в тексті документа тією мовою, якою його складено (або без назви, якщо чек виписаний у таких країнах, як Велика Британія, СІЛА, Канада, Австралія, Німеччина та ін.);
розпорядження сплатити певну суму чекодержателю;