3.2.Класифікація та значення принципів цивільного процесуального права
До загальноправових принципів, що притаманні, звичайно, і цивільному процесуальному праву, можна віднести принципи:верховенства права;гуманізму;законності;справедливості;етичності.
Принцип верховенства права проголошено у ст. 8 Конституції України. Цей принцип забезпечує пріоритетність прав і свобод людини та громадянина, справедливість і гуманність при постановленні судових рішень.
Принцип верховенства права органічно пов'язаний із справедливістю, демократією та законністю. У цивільному процесуальному праві в центрі його уваги знаходиться судова процедура. Принцип верховенства права забезпечує ясність і прозорість, беззастережність і об'єктивність судового захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Принцип гуманізму полягає в тому, що кожен державний орган (в цивільному процесі - суд) свою діяльність повинен спрямовувати на здійснення належного захисту прав, свобод та інтересів людини, її особистості.
Термін «гуманізм» можна розтлумачити як систему ідей і поглядів на людину як на найвищу цінність. Відповідно до ст. З Конституції України[28] людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Принцип законності закріплений в ст. 19 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це положення вказує на те, що законність як принцип розповсюджує свою дію на всіх суб'єктів і на всі сфери діяльності, навіть на правосуддя. Відповідно до цього, суд має свою діяльність організовувати виключно дотримуючись закону, тобто точно дотримуватися норм процесуального права і застосовувати до певних правовідносин норми матеріального права.
Принцип законності не закріплений в ЦПК України в окремій нормі, але його впливу зазнали всі врегульовані цивільні процесуальні правовідносини. Наприклад, у ст. 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним же є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільною судочинства, вирішив справу згідно із законом[29].
Здійснення правосуддя у цивільних справах нерозривно пов'язане із ідеєю справедливості. Законодавець наголошує, що одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ.
Категорія справедливості містить вимогу відповідності між діянням і відповідальністю за нього.
Принцип справедливості вимагає, щоб правосуддя здійснювалося на законних і чесних підставах. Суд повинен приймати правильні рішення, які відповідають істині.
У цивільному процесуальному законодавстві не закріплено принцип етичності у стосунках між учасниками цивільного процесу, хоча його вплив на регулювання цивільних процесуальних відносин відчутний. Цей принцип полягає у дотриманні поважного, ввічливого і коректного ставлення учасників один до одного.
Основними принципами правосуддя є такі: здійснення правосуддя виключно судами;незалежності суддів і підкорення їх лише закону;здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом;здійснення судочинства державною мовою;гласності та відкритості судового розгляду; змагальності; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Принцип здійснення правосуддя виключно судами закріплений, насамперед, у Конституції України[30] , відповідно до ст. 124 якої правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і делегування їх функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судоустрій України).Принцип незалежності суддів і підкорення їх лише закону розкривається в ст. 14 Закону України «Про судоустрій України»[31]: судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.
Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняються і тягнуть кримінальну відповідальність. Так, Кримінальним кодексом України[32] передбачена кримінальна відповідальність за втручання в діяльність судових органів (ст. 376), погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377), умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378), посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379).
Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Принцип здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом відображає конституційне положення про рівність громадян перед законом. Він полягає в тому, що суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (ст. 5 ЦПК України).
Здійснення правосуддя на таких засадах є одним із найважливіших надбань людства, оскільки расові, тендерні, релігійні й інші забобони є жахливим проявом нерівності серед людей. Сама сутність права і правосуддя передбачає рівність при встановленні відповідальності кожного за скоєне діяння.
Принцип здійснення судочинства державною мовою зводиться до того, що цивільне судочинство в Україні здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку встановленому ЦПК України. Всі судові документи також складаються державною мовою (ст. 7 ЦПК України).
Принцип гласності та відкритості судового розгляду передбачає, що розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. Законодавець забороняє позбавляти будь-кого права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи (ч. 2 ст. 6 ЦПК України)[33].
Закритий судовий розгляд допускається лише у разі, якщо відкритий процес може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність.
Крім того, особисті папери, листи, записи телефонних розмов, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути оголошені у судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених статтями 303, 306 ЦК України. Це правило застосовується при дослідженні звуко- і відеозаписів такого самого характеру.
Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Однак проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.
Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи.
Принцип змагальності сторін закріплений у ст. 10 ЦПК України, яка містить положення про те, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості[34].
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
При цьому суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Цей принцип реалізується в процесі доказування, тобто під час встановлення наявності або відсутності обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного розгляду і вирішення справи.
Принцип змагальності сторін полягає також у тому, що порушення, продовження і припинення цивільного процесу залежить, здебільшого, від волевиявлення сторін, яке обмежується судом лише у виключних випадках.