Авторитарний режим може бути двох видів:
• революційний — спрямований на зміну типу суспільно-політичного розвитку;
• стабілізаційний — орієнтований на збереження існуючого суспільно-політичного ладу.
Авторитарний стабілізаційний режим може мати на меті проведення мобілізаційних заходів на подолання труднощів, що виникли внаслідок надзвичайних обставин, а також у зв'язку з:
· революційними рухами (прогресивними, консервативними або реакційними);
· рухами, що прагнуть відновити старі, віджиті порядки;
· загальносоціальною кримінальною злочинністю;
· іноземним утручанням.
Авторитарний режим встановлюється в державах, які:
· відкидають демократичні принципи організації і здійснення державної влади;
· намагаються створити передумови для демократизації суспільства, але не встигли відпрацювати механізм демократичної влади;
· є демократичними, проте змушені, з огляду на обставини, вводити модель надзвичайного функціонування державної влади.
Влада при авторитарному режимі займається у першу чергу питаннями забезпечення власної безпеки, громадського порядку, оборони і зовнішньої політики, хоча вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні перетворення, не руйнуючи при цьому механізм ринкового саморегулювання, проводити достатньо активну соціальну політику. Авторитарні режими мають, як правило, консервативний характер.
1. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1996.
2. Лившиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк – М., 1992.
3. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева – М. Юрист, 2000.
4. Основы государства и права: Учебное пособие /Под общей ред. С.А. Камарова – М. Манускрипт, Русь-90, 1996.
5. Охримович Ю. Теорія права. – К., 1981.
6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / – Харків: Консул, 2001.
7. Государственное право зарубежных стран: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 1995