Курсова робота
з правознавства
“Оренда майна державних підприємств в Україні”.
ЗМІСТ
Вступ
1. Договір оренди державного та комунального майна
1.1 Поняття договору оренди. Об’єкти оренди
1.2 Сторони в договорі оренди
1.3 Порядок укладення договору оренди
1.4 Умови договору оренди
1.5 Припинення договору оренди
2. Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду майна державних підприємств
3. Порядок повернення орендованих державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди
3.1 Загальні положення
3.2 Порядок інвентаризації і оцінки майна орендного підприємства
3.3 Порядок визначення організаційно-правової форми підприємства, що створюється на майні орендного підприємства
Висновок
Список використаної літератури.
ВСТУП
Після розпаду СРСР та розриву господарських зв'язків перед Україною постали проблеми глобальних соціально-економічних перетворень. Економіка характеризувалася глибоким занепадом виробництва та низьким життєвим рівнем населення.
Ця негативна тенденція утримується й нині. Якщо обсяг промислового виробництва загалом у СНД за 9 місяців 1997 року підвищився на 1,7%, то в Україні скоротився на 3,4%. Безумовно, це свідчить про дуже повільну у нашій країні ходу ринкових перетворень і недосконалість економічної політики. Переважна більшість промислових підприємств вже давно не працюють, а отже не використовують наявні виробничі потужності. Причина заключається в тому, що підприємства під час загального падіння національної економіки перестали отримувати державні замовлення, а господарювати в нових умовах змогла лише їх незначна кількість.
На сьогоднішній день промислові підприємства України вкрай потребують капітальних вкладень, так як їх матеріально-технічна база потребує оновлення. Брак грошей та їх висока вартість спонукають до пошуків нових форм інвестування. Саме зважаючи на брак інвестицій у грошовій формі для стримання падіння виробництва особливо економічно доцільним стало використання оренди, спроможної значно пожвавити процес оновлення виробництва та інтеграцію економіки України у структуру світового ринку.
На Заході, як свідчить історія, переваги оренди використовують вже більше 100 років. Бурхливий розвиток почався в 80-х роках минулого століття. Тоді американська компанія "Белл" стала здавати в оренду свої телефонні апарати, що дало стимул до швидкого розвитку послуг зв'язку. Через півстоліття Генрі Форд використовував оренду для розширення збуту своїх автомобілів, і це здійснило справжню революцію в орендних відносинах.
Близько 80% нових видів продукції виробляється саме на устаткуванні, взятому в оренду. Більше всього "орендних інвестицій" серед західноєвропейських країн здійснюється в Ірландії (46% від загального обсягу) і Англії (35,8%), а серед країн Східної Європи-Чехії та Польщі.
1.Договір оренди державного та комунального майна
1.1 Поняття договору оренди. Об'єкти оренди.
Одним з напрямів підвищення ефективності використання майна державних підприємств та організацій у сучасних умовах є передача його в оренду фізичним і юридичним особам. За допомогою оренди реалізуються як інтереси власника щодо отримання доходу з наявних у нього виробничих фондів, так і інтереси орендаря, який не обтяжуючи себе щоразу придбанням необхідного обладнання, устаткування тощо у власність, має змогу ефективно використовувати найняте ним майно для здійснення своєї статутної діяльності.
Загальне поняття оренди сформульовано в ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 14 березня 1995 р. Відповідно до цієї статті орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування майном, що необхідно орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеного визначення випливає, що:
· орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань або інших адміністративно-управлінських актів;
· оренда передбачає передачу майна у користування (без надання права орендареві розпоряджатися орендовим майном);
· таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;
· оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування. У разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, цей договір припиняється.
Майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем для здійснення як підприємницької (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, заняття торгівлею), так і іншої (задоволення лікувально-оздоровчих, просвітницьких, культурно-спортивних потреб тощо) діяльності.
Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського законодавства України. Відносини щодо оренди майна регулює насамперед Закон України "Про оренду державного та комунального майна". Його особливість полягає в регулюванні двох груп відносин: організаційних, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнових між орендодавцями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Зазначений закон має універсальний характер, оскільки його положеннями може регулюватися оренда майна інших форм власності (приватної ті колективної).
Важливе значення для регулювання орендних відносин мають й інші акти законодавства України: Цивільний кодекс (глава 25 "Майновий найом"); декрети Кабінету Міністрів України "Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг" від 29 грудня 1992р. №20-92, "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" від 31 грудня 1992 р. №26-92, "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають в державній власності" від 11 січня 1993 р. №5-93, "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" від 20 травня 1993 р. №57-93; Закон України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р.; постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів" від 10 серпня 1995 р. №629; Типові договори оренди, затверджені наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. №1774, та ряд інших нормативних актів.
Закон України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, яке саме майно може бути об'єктом оренди. Насамперед, об'єктами оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Закон (п. 1 ст. 4) під цілісним майновим комплексом розуміє господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Оскільки майно підприємства, крім основних фондів, становлять також оборотні кошти та інші цінності, законодавством встановлений спеціальний порядок передачі їх орендареві. Так, грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України. Надання орендареві в кредит коштів та цінних паперів здійснюється на підставі кредитного договору, який укладається одночасно з договором оренди. Строк надання кредиту не повинен перевищувати строку дії договору оренди. У разі розірвання кредитного договору, закінчення строку його дії або припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві надані йому кошти та цінні папери.
Інші оборотні матеріальні засоби (тобто негрошові кошти і нецінні папери) викуповуються орендарем згідно з договором купівлі-продажу, який укладається одночасно з договором оренди. Плата за придбані оборотні матеріальні засоби вноситься орендарем протягом 30 календарних днів з моменту укладання договору. Створеному членами трудового колективу господарському товариству орендодавець може продати оборотні матеріальні засоби в кредит за умови оплати ним не менш як 30% їхньої вартості. При цьому термін оплати оборотних матеріальних засобів не повинен перевищувати одного року з дати укладення договору купівлі-продажу. Розміри чергових внесків та строки їх сплати визначаються у договорі купівлі-продажу.
Об'єктами оренди можуть також бути нерухоме (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально-визначене майно підприємств, а також майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Разом з тим не можуть бути об'єктами оренди цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, що здійснюють діяльність, передбачену ч.1 ст. 4 Закону України "Про підприємництво" (діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів), а також цілісні майнові комплекси казенних підприємств.
Законодавчими актами України може бути доповнено перелік державних підприємств, майнові комплекси яких не можуть бути об'єктами оренди. Так, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" від 31 грудня 1992 р. №26-92 не допускається, зокрема, передача в оренду радіотелевізійних передавальних центрів та об'єктів, що становлять загальнодержавну систему зв'язку; магістральних ліній електропередачі, магістральних трубопроводів; магістральних залізниць, автомобільних шляхів державного значення, метрополітенів; гідро- і атомних електростанцій; протирадіаційних споруд тощо. Декретом також встановлено, що передача в оренду майнових комплексів чи відокремленого майна, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, може провадитися тільки з дозволу зазначених органів.