Ще одна група договорів, які тією чи іншою мірою стосуються авторських прав, передбачена ст. 40 Закону. У ній ідеться про доручення управління авторськими правами спеціально уповноваженим на це організаціям. Зокрема у п. 1 цієї статті зазначається: "Повноваження на колективне управління майновими правами передаються авторами та іншими особами, які мають авторське право і суміжні права, безпосередньо на основі письмових договорів. Колективне управління майновими правами авторів та їх правонаступників зумовлює цілу низку договорів: договори про доручення управління майновими правами авторів та їх правонаступників; договори організацій, що управляють майновими правами авторів та їх правонаступників на колективній основі, з користувачами творів; договори про взаємне представництво прав та інтересів з іноземними організаціями — громадян України за кордоном, іноземних громадян — в Україні.
Отже, всі зазначені договори становлять один тип договорів, які прийнято називати авторськими.
Цивільне законодавство колишнього СРСР передбачало також так звані типові та зразкові договори, які, на нашу
Авторські договори 523
думку, себе цілком виправдали. Тому варто подумати про те, щоб такі договори розробити і в Україні.
Міністерства і відомства, які мали у своєму складі організації, що використовували твори, розробляли типові договори. В них передбачалися основні умови авторських договорів, від яких відступати не дозволялося, якщо вони погіршували права автора. Типові авторські договори мали нормативний характер, тобто вони були обов'язкові для сторін.
Крім того, ці відомства розробляли зразкові договори для складання авторського договору. Вони не містили обов'язкових умов.
§ 2. Авторські договори. Загальні положення
З вищевикладеного випливає, що предметом авторського договору може бути досить широке коло правових дій, пов'язаних з авторськими правами. Передусім це дії автора по створенню самого твору на замовлення роботодавця. Як зазначалося, відносини автора з роботодавцем, які виникають у зв'язку зі створенням твору, також мають бути врегульовані договором. Це прямо засвідчує ст. 20 Закону України "Про авторське право і суміжні права", з п. 1 якої випливає, що відносини роботодавця регулюються двома договорами — договором трудового найму та цивільно-правовим договором. За першим договором автор-працівник зобов'язаний виконувати свої трудові обов'язки, в коло яких входить створення певного виду творів (наприклад, художник на підприємстві чи в організації). Проте обов'язок створювати твори має бути прямо передбачений у трудовому договорі, тобто йдеться про так званий службовий твір.
Якщо в обов'язки працівника за трудовим договором не входить створення твору, а твір буде створено, то відносини між автором-працівником і роботодавцем має визначати цивільно-правовий договір. У п. 2 ст. 20 Закону зазначено, що виключне право на використання службового твору належить роботодавцеві, якщо інше не передбачено договором. Постає питання, яким договором? Трудовим? Видається, що ні. Це має бути окремий цивільно-правовий
524 Глава 21
договір, у якому передбачено правовий статус створеного працівником твору.
Безумовно, основним предметом авторських договорів є передача іншій особі автором чи його правонаступниками права на використання творів. Це основна група договорів. Але, крім цих правових дій, предметом авторських договорів можуть бути й інші дії. Зокрема, ст. 27 Закону передбачає договори про передачу майнових прав автора чи іншої особи, що має авторське право, іншій особі. Йдеться про передачу всього комплексу майнових прав. Інакше кажучи, автор чи особа, що має авторське право, за певну винагороду передає користувачеві, як правило, на весь строк дії авторського права усі свої майнові права, тобто продає свої майнові авторські права. Це може бути дарування, міна чи будь-яке інше відчуження, аби воно не суперечило чинному законодавству. Зазначена стаття Закону прямо застерігає, що передача (відступлення) авторського права оформляється авторським договором.
Як уже відзначалося, предметом авторських договорів можуть бути й інші правові дії, пов'язані з використанням чи розпорядженням твору.
Отже, загальновизнане визначення авторського договору потребує певного уточнення. Так, за авторським договором автор передає або бере на себе обов’язок створити і у встановлений договором строк передати свій товар організації для використання договорі способом, а організація зобов'язується здійснити або почати використання у втановленний строк, а також сплатити авторові винагороду, крім випадків, зазначених у законі.
За цим визначенням, як бачимо, предметом авторського договору є саме передача твору для використання. Проте за чинним законодавством предметом авторського договору можуть бути й інші, правові дії — будь-яке відчуження авторських прав, передача права на використання, передача права на управління майновими правами автора та інші.
Таким чином, авторський договір можна було б сформулювати так: авторський договір —це угода автора чи його правонаступників з іншими особами про вчинення відповідно до закону будь-яких дій з приводу володіння, користування та розпорядження твором.
Авторські договори 525
Авторський договір — двостороння і консенсуальна угода.
Відповідно до п. 2 ст, 29 авторські договори мають укладатися у письмовій формі, якщо законодавством про авторське право і суміжні права не передбачено інше. Проте єдиний Закон України "Про авторське право і суміжні права" не містить інших норм про форму авторського договору. У проекті ЦК України є одна ст. 1173 про форму ліцензійного договору. У ній зазначається: "Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін.
Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках".
Практика укладення авторських договорів пішла саме цим шляхом — договори про видання твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках, як правило, укладаються в усній формі.
Сторони в авторському договорі. Сторонами в авторському договорі можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Стороною в такому договорі є передусім сам автор — тільки фізична особа. Варто зауважити, що суб'єктом авторських прав може бути і юридична особа, але не автор. Автором можуть бути громадянин України, іноземний громадянин чи особа без громадянства, при цьому незалежно від віку.
Проте суб'єкт авторських правовідносин — це не тільки автор, а й інші особи, яким належать авторські права. За законом до них належать спадкоємці та інші правонаступники, до яких авторські права перейшли відповідно до закону. Ними можуть бути будь-які юридичні особи, в тому числі іноземні юридичні особи, а також держава.
Таким чином, суб'єктом авторських правовідносин є сам автор або його правонаступники — спадкоємці, інші особи, до яких авторське право перейшло відповідно до закону, — з однієї сторони. Ця сторона в авторському договорі не має спеціальної назви, її прийнято називати "автор або його правонаступники".
Автор — це особа, творчою працею якої створено той чи інший твір. Автором можуть бути і неповнолітні діти. При цьому неповнолітні віком від 15 до 18 років укладають авторські договори самостійно, а за неповнолітніх віком до
Глава 2-І
15 років договори укладають від їх імені батьки або опікуни (статті 13І14ЦК).
Нерідко буває так, що на стороні автора виступають кілька осіб (співавторів). Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між ними визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою всім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. Якщо авторський договір укладається від імені співавторів, то його підписують усі співавтори.
Стороною авторського договору з цього боку можуть бути й інші особи — спадкоємці автора та інші його правонаступники. Якщо авторський договір укладається спадкоємцями, то вони зобов'язані подати документи, що засвідчують їх правонаступництво.
Другою стороною в авторському договорі, як правило, є юридична особа — організація чи підприємство, яке має можливість використати твір у той чи інший спосіб. Це можуть бути юридичні особи, засновані на будь-якій формі власності, державні, приватні, іноземні тощо. Але цією стороною авторського договору є не тільки ті організації, що можуть використовувати твір. Цією стороною може бути роботодавець, набувач авторських прав за договором про передачу (відступлення) майнових прав автором або іншою особою, що має авторське право, організація, що управляє авторськими правами на колективній основі.
Цією другою стороною авторського договору може бути й фізична особа, що, як правило, виступає замовником на створення, наприклад, твору живопису чи скульптурного. Фізична особа може виступати і як користувач твору.
Закон України/Про авторське право та суміжні права" передбачає чимало випадків бездоговірного використання творів, тобто коли використання твору іншими особами можливе без згоди автора і без укладення авторського договору. Закон називає такі випадки вільним використанням твору (ст. 15). За цією статтею без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається використання твору без укладення авторського договору і