Банк має право вимагати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, включаючи відсотки за наданий кредит, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а у випадках, передбачених договором, також неустойку. Крім того, за рахунок заставленого майна відшкодовуються витрати банку по утриманню цього майна та інші витрати, пов'язані зі здійсненням забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України "Про заставу").
Звернення стягнення на заставлене майно банк здійснює відповідно до ст. 20 цього закону, а щодо майна селянського (фермерського) господарства — згідно з п. 4 ст. 25 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".
Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин 669
Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено договором. Таким чином, відповідно до ст. 76 ЦК України перебіг строку позовної давності для позову банку про звернення стягнення на предмет застави починається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язання щодо повернення кредиту.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про заставу" при припиненні (реорганізації, ліквідації) юридичної особи—заставодавця заставодержатель набуває права звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Отже за таких обставин перебіг строку позовної давності починається з дня, коли банк дізнався або повинен був дізнатися про наявність зазначених обставин.
Відповідальність сторін за кредитним договором. У кредитних угодах передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування і банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді стягнення пені, що встановлюється за згодою сторін.
У кредитних договорах кредитодавець може передбачати відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від Національного банку України кредитних ресурсів у вигляді стягнення з позичальника штрафу, а також відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту, наданого за рахунок власних ресурсів комерційного банку.
§ 3. Порядок відкриття рахунку в банках
За загальним правилом (ст. 380 ЦК), платежі за зобов'язаннями між організаціями проводяться у порядку безготівкових розрахунків через кредитні установи, в яких зазначені організації зберігають свої кошти. З цією метою суб'єктам підприємницької діяльності, іншим організа-
670Глава 2в
ціям та установам незалежно від форм власності (далі — підприємства) відкриваються розрахункові, поточні та бюджетні рахунки. Відкриття зазначених рахунків здійснюється відповідно до ст. 31 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 42 Закону України "Про підприємства в Україні" на умовах, викладених в Інструкції № 3 про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 27 травня 1996 р. № 121, а також у договорі на відкриття та обслуговування банківського рахунку.
Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку укладається відповідно до Типового договору на обслуговування комерційним банком довірчого товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24 грудня 1993 р. № 583 та НБУ від 18 лютого 1994 р. № ЗО.
Розрахункові рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, що здійснюють науково-дослідну, виробничу та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють основними й оборотними коштами та мають самостійний баланс. До створення належних умов для здійснення контролю за проведенням операцій на рахунках у банках, у тому числі щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), за наявності у юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності рахунків у кількох установах банків, юридичним особам законодавством дозволено до 1 січня 1999 р. відкривати розрахункові (поточні) рахунки не більше ніж у двох установах банків. При цьому один з розрахункових рахунків визначається юридичною особою як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку. Номер цього рахунку юридична особа повідомляє відповідному податковому органові та банкам, у яких відкрито додаткові рахунки. Номер основного банківського рахунку юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності вказується у всіх випадках укладення ними цивільно-правових угод у письмовій формі.
З розрахункового рахунку здійснюються операції, які забезпечують комерційну та іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками та покупцями продукції; надані й отримані послуги; одержання заробітної плати та сплата обов'язкових платежів за нею;
сплата платежів до бюджету і державних фондів; операції,
Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин 671
пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових потреб та інші відповідно до статутної діяльності підприємства).
Підприємствам, що мають філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які перебувають на окремому балансі і є самостійними платниками податку, а також структурним підрозділам, що виділяються у процесі приватизації, за клопотанням власника основного рахунку і за згодою установи банку, в якій відкривається субрахунок, можуть бути відкриті субрахунки для проведення розрахунків за місцезнаходженням цих підрозділів.
У разі, коли відокремлені підрозділи не мають окремого балансу і не є самостійними платниками податку, для них відкриваються субрахунки для зарахування виручки та наступного перерахування її на основний розрахунковий рахунок підприємства.
Поточи і рахунки відкриваються організаціям та установам, що перебувають на державному бюджеті; постійним уповноваженим різних громадських фондів; підприємствам, що приїхали на гастролі, та ін.
Поточний рахунок призначений для забезпечення власних потреб цих організацій та установ (виплата заробітної плати та платежів за нею; операції, пов'язані із соціально-побутовими витратами, та інші).
Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (Їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти з державного або місцевого бюджету для цільового використання їх.
Позичкові рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право видавати позички, з додержанням вимог чинного законодавства.
Позичкові рахунки призначені для обліку позичок, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на розрахунковий рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.
Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з розрахункового, поточного рахунку підприємства і після закінчення строку зберігання повертаються на цей самий розрахунковий, поточний рахунок.
672 Глава 26
Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку.
Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.
Зазначені вище рахунки для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахунків, кредитних та касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або у будь-якому банку України за згодою сторін.
Для відкриття розрахункових (поточних) рахунків підприємства подають установам банків такі документи:
а) заяву про відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, що виконує обов'язки головного бухгалтера, заяву підписує лише керівник;
б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. Бюджетні установи та організації замість свідоцтва про державну реєстрацію подають довідку про внесення до державного реєстру звітних статистичних одиниць України;
в) копію рішення про створення, реорганізацію підприємства того органу, якому надано таке право чинним законодавством, засвідчену нотаріально чи органом, який видав таке рішення;
г) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом.
Установа банку, в якій відкриваються рахунки (субрахунки), робить відмітку про відкриття такого рахунку на тому примірнику статуту (положення), на якому стоїть відмітка податкових органів про реєстрацію підприємства в податкових органах, після чого цей примірник повертається власникові рахунку;
д) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів.
У картку включається також зразок відбитку печатки присвоєної підприємству.
Правова регулювання кредитно-розрахункових відносин 673