Смекни!
smekni.com

Зобов`язальне право (Дзера) (стр. 146 из 196)

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриває уповноважений банк фізичним і юридичним особам (рези­дентам та нерезидентам), а також представництвам юридич­них осіб—нерезидентів на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.

Кошти на депозитний рахунок юридичної особи—резиден­та та представництва юридичної особи—нерезидента пере­раховуються з розрахункового рахунку в іноземній валюті власника коштів і після закінчення строку їх зберігання повертаються на цей самий розрахунковий рахунок.

678 Глава 26

Для відкриття розрахункового рахунку в іноземній валюті юридична особа—резидент подає уповноваженому банку ті самі документи, що й для відкриття розрахункового рахунку в національній валюті.

Відкриття субрахунку в іноземній валюті для філії чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи—резидента здій­снює уповноважений банк на підставі нотаріально засвідче­ного дозволу на використання юридичною особою іноземної валюти як засобу платежу та нотаріально засвідчених копій документів, визначених Інструкцією № 3.

§ 4. Порядок та форми розрахуй» у господарському обороті

За загальним правилом, на території України всі юридичні особи всіх форм власності, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької ді­яльності, здійснюють між собою розрахунки у безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно де правил здійснення розрахункових та касових операцій, що за­тверджуються Національним банком України.

Слід, однак, мати на увазі, що сфера застосування готівко­вого обігу досить обмежена і визначається спеціальними нормами.

Переважна більшість розрахунків між суб'єктами госпо­дарського права здійснюється у безготівковому порядку у встановлених законодавством формах.

З метою вдосконалення організації банками розрахунко­во-касового обслуговування народного господарства Прав­ління НБУ постановою від ЗО червня 1995 р. № 166 за­твердило Порядок організації розрахунково-касового обслу­говування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками1.

' Урядовий кур'єр. — 1995. — 11 липня.

Право»» регулювання кредитно-розрахункових відносин 679

Відповідно до цього акта комерційний банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яке включає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послуга­ми, а саме:

1) користування банком тимчасово вільними коштами клієнта;

2) проведення розрахункових операцій;

3) касове обслуговування;

4) транспортне обслуговування перевезень готівки. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до Інструкції № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженої постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. та інших нор­мативних актів.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями;

— платіжними вимогами;

— інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовують у випадках, передбачених чинним законодав­ством та нормативними актами Національного банку України.

Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здій­снюватися за допомогою банківських платіжних карток. По­рядок використання платіжних карток визначає Національ­ний банк України.

Інструкція № 7 грунтується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення їх сторонами у до­говорах і невтручання установ банків у ці договірні відносини. Разом з тим з метою забезпечення стандартів документів, які впроваджуються в господарський оборот в Україні, Інструк­цією № 7 встановлено, що розрахункові документи, що їх подають клієнти до банку у паперовій формі, мають відпо­відати вимогам встановлених стандартів і містити, залежно від їх форми, такі реквізити:

580Глава 26

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його виписки. Число та рік вказуються цифрами, місяць — літерами. На розрахункових документах, які заповнюються за допомогою технічних засобів, допускається зазначення місяця цифрами (01—12);

в) назви платника та одержувача коштів (їх офіційне ско­рочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром під­приємств і організацій України (далі — код), у фізичних осіб— ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відпо­відних документів податкових органів, номери рахунків в ус­тановах банку;

г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнахо­дження та умовні номери за МФО (код банку);

д) суму платежу цифрами та літерами.

При зазначенні суми цифрами розділовим знаком є кома, а цифрами проставляється як сума у цілих гривнях, так і сума копійок. Наприклад, 123,45. При зазначенні суми літерами назва грошової одиниці вказується у скороченій формі, а сума копійок — цифрами. Наприклад, двадцять одна грн. 78 коп.;

е) призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого проводиться операція (договір, рахунок, товарно-транспорт­ний документ та ін.), із зазначенням його номера і дати, та законодавчий акт, який передбачає право безспірного стяг­нення та безакцентного списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт).

Замість назви товару може зазначатися його кодове (умовне)значення;

є) на першому примірнику (незалежно від способу виготов­лення розрахункового документа) — відбиток печатки (за винятком випадків, передбачених у п. 9) та підписи відпові­дальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

з) суму податку на додану вартість (цифрами) або напис "без податку на додану вартість".

Якщо хоч би один з вищезазначених реквізитів (коли вони передбачені формою документа) не заповнений або запов-

Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин 681

нений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.

Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлен­ня і підчистки у розрахункових документах не допускаються.

Банк не має права робити виправлення на поданих розра­хункових документах, за винятком випадків, обумовлених нормативними актами Національного банку України.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий доку­мент банк у день отримання документа має зробити на його зворотній стороні напис про причину повернення документа без виконання за підписами головного бухгалтера і виконав­ця, завірених штампом банку, та повернути його клієнту.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються:

суб'єктами підприємницької діяльності—юридичними осо­бами повинні мати відбиток печатки та підписи відповідальних осіб, яким згідно з чинним законодавством України та уста­новчими документами підприємства надане право розпоря­дження рахунком і підпису розрахункових документів і які повідомлені банку в картці із зразками підписів та відбитком печатки;

відділеннями, філіями, представництвами від імені юридич­ної особи, підписують особи, які уповноважені цією юридич­ною особою, і завіряються відбитком печатки, що відповідає вміщеним у картці зразкам підписів та відбитку печатки;

підприємцями без створення юридичної особи, підписує одна відповідальна особа, зразок підпису якої зазначений у картці зразків підписів та відбитка печатки (за наявності печатки);

фізичними особами, підписуються ними та приймаються банком до виконання за наявності на документі підпису, що відповідає зразку, вміщеному в картці рахунку.

Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на роз­рахунково-касове обслуговування.

Паперові розрахункові документи, як правило, виписую­ться з використанням технічних засобів за один раз під копірку у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, — в

682 Глава 20

трьох примірниках (якщо застосування копірки неможливе, то на всіх тотожних примірниках у правому верхньому куті мають міститися послідовні порядкові номери).

Для документального підтвердження часткової оплати роз­рахункових документів відповідальний працівник банку виписує у двох примірниках меморіальний ордер.

Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, який підприємство подає до банку, що його обслуговує, для пере­рахування визначеної суми зі свого рахунку.

Банк приймає до виконання доручення протягом десяти календарних днів з дати його заповнення і тільки в межах наявних на його рахунку коштів.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

в порядку попередньої оплати;