14 вересня 1994р.2;
у рахунок фінансування витрат державного бюджету відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства" від 27 червня 1996 р. № 689;
під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих на час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплату ввізного мита у разі відчуження цього майна" від
7 серпня 1996р.;
для сплати ввізного мита, податків та зборів українським виконавцем при ввезенні на митну територію У країни давальницької сировини, а також для сплати вивізного (експортного) мита, податків та зборів українським замовником при вивезенні давальницької сировини за межі митної території України відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 р.;
1 Голос України. — 1992. — 27 червня.
2 Урядовий кур'єр. — 1994. — 20 вереси»
688 Глава 26
для оформлення простими векселями бюджетної заборгованості з фінансування видатків, пов'язаних з оплатою природного газу, що його споживають бюджетні організації та установи відповідно до наказу Міністерства фінансів України та Державної акціонерної холдингової компанії "Укргаз" від 21 серпня 1996 р.
Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Положенням про переказний і простий вексель, затвердженим Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р., з урахуванням таких особливостей:
використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами та авалістами можуть тільки юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства України;
векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України;
у господарському обороті можуть використовуватися простий і переказний векселі;
вексельний бланк може заповнюватися друкованим та не-друкованим способами;
сума платежу за векселем обов'язково заповнюється цифрами та літерами;
вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та посвідчується печаткою.
Розрізняють два види векселів — простий і переказний (ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").
Простий вексель — це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) приймає на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначений строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселедержателю) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець.
Переказний вексель (тратта) — складений за суворо визначеною формою документ, в якому міститься проста і нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасанта) іншій особі, платнику (трасату) в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже.
Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин 689
Переказний вексель відрізняється від простого тим, що векселедавець сам платежу не здійснює, а переказує цей свій обов'язок на свого боржника (платника за векселем). Переказний вексель також може переказуватись одним держателем іншому. Відповідно до Положення про переказний і простий вексель передаточний напис (індосамент) векселя здійснюється векселедержатепем (індосантом) на зворотному боці векселя або на додатковому аркуші паперу (алонж до векселя).
Для здійснення платежу вексель пред'являється платникові. Його згода на оплату векселя (акцепт) оформляється написом на векселі.
При неодержанні платежу за векселем банк платника зобов'язаний подати вексель для опротестування від імені довірителя — банку векселедержателя.
Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції 14 червня 1994 р., векселі для вчинення протесту про несплату приймаються нотаріусами на наступний день після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.
Опротестований вексель з написом про протест і актом протесту повертається від нотаріуса векселедержателю.
Платіжна вимога — це документ, що містить вимогу підприємства, установи, організації на безакцептне списання (безспірне стягнення) коштів у випадках, встановлених законодавством.
Підставами для здійснення безспірного стягнення (безак цептного списання) коштів відповідно до чинного законодав ства України можуть бути виконавчі документи згідно з:
рішенням судів та арбітражних судів;
статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми претензії за розпорядженням заявника претензії;
Постановою Верховної Ради України "Про норматив обігу платіжних документів України" від 25 червня 1993 р. та п.5 Постанови Верховної Ради України "Про заходи щодо стабілізації соціально-економічного становища в Україні" від 22 грудня 1993 р. про безакцептне списання сум пені за перевищення нормативного терміну проходження платежів;
іншими законодавчими актами України.
690 Глава 26
Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги, що його подає стя-гувач до банку, в якому він обслуговується, у трьох примірниках із супровідним реєстром у двох примірниках.
Платіжні вимоги банки приймають протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується.
У платіжній вимозі зазначається призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів.
Якщо у платіжній вимозі не заповнений рядок "Призначення платежу" згідно з п. 8 зазначеної Інструкції або не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути її без виконання.
Якщо безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого документа, оригінал (дублікат) якого додається, посилання у розрахунковому документі на законодавчий акт не потрібне.
Інкасові доручення (розпорядження), як розрахункові документи, застосовуються у випадках, прямо передбачених законодавством. Банки приймають їх протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення інкасового доручення (розпорядження) не враховується.
Інкасове доручення (розпорядження) заповнюється відповідно до вимог Інструкції № 7 та подається до банку у визначеній кількості примірників.
У рядку "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) вказується назва законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт) і документ, на підставі якого здійснюється стягнення, г
Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) на безспірне стягнення коштів покладається на стягувача, який оформив розрахунковий документ та надав його банку, що його обслуговує.
У разі безспірного стягнення та безакцентного списання коштів з установи комерційного банку стягувач подає розрахункові та виконавчі документи (накази арбітражних судів, виконавчі листи, видані судами, та інші, визначені чинним за-
Правовв регулювання кредитно-розрахункових відносин 681
конодавством) до установи банку, в якому він обслуговується.
Отримані документи банк одержувача коштів надсилає спецзв'язком до регіонального управління Національного банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку платника (юридичної особи).
У разі безспірного стягнення та безакцентного списання коштів з установи комерційного банку, в якому обслуговується стягувач, підприємство має право надіслати цінним листом розрахункові та виконавчі документи (накази арбітражних судів, виконавчі листи, видані судами, та інші, визначені чинним законодавством) безпосередньо до регіонального управління Національного банку України, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку платника (юридичної особи).
Документи на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів банки приймають незалежно від наявності' коштів на рахунках підприємств. Якщо коштів немає на рахунках, вони враховуються на позабалансовому рахунку № 9929.
У разі недостатності коштів на рахунках здійснюється часткова оплата розрахункових документів на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів, яка оформляється меморіальним ордером за підписом відповідального виконавця, завіреним відбитком штампа банку. Перший примірник меморіального ордера вміщується в документи дня банку, другий видається платникові на підтвердження про часткову оплату, а на розрахунковому документі, який вміщується в картотеку на позабалансовий рахунок № 9929, робиться відмітка про часткову оплату.
Глава 27. Договір схову
§ 1. Поняття договору схову
Майно, що належить громадянам та організаціям, часто здається на зберігання іншим громадянам чи організаціям. Призначення схову— всебічно сприяти збереженню будь-якої форми власності.
У дореволюційному російському законодавстві і в юридичній літературі договір схову називався договором поклажі, а його суб'єкти — відповідно поклажодавцем і покла-жоприймальником. Радянська теорія і практика відмовились від терміна "поклажа", замінивши його терміном "схов". Особа, що приймала майно на зберігання, іменувалася не покпажоприймальником, а охоронцем, а суб'єкт, який здавав річ на зберігання, у зв'язку з відсутністю нової термінології, так і продовжує називатися поклажодавцем1.