Смекни!
smekni.com

Зобов`язальне право (Дзера) (стр. 152 из 196)

Охоронцями за договором схову можуть бути холодиль­ники. Вони приймають на зберігання товарно-матеріальні цінності від різних організацій та підприємств, які потребують їхніх послуг. Підставою виникнення таких зобов'язань зі зберігання є акт планування і договір схову. Тобто холодиль­ник зобов'язаний прийняти продукти від покпажодавця у строки і в кількості, що вказана у плані, бо їх діяльність як охоронців переважно планують органи управління. У свою чергу поклажодавець має право здати продукцію на зберіган­ня. Холодильник здійснює зберігання як одну із своїх основ­них виробничих функцій, цілей діяльності, передбачених ста­тутом, на підставі якого він діє.

До організацій, для яких зберігання майна є їх професій­ною діяльністю, належать ломбарди та камери схову транс­портних організацій. Камери схову на залізничних вокзалах і автовокзалах створено для прийняття від громадян речей на

23 О. Дзера

зберігання незалежно від наявності проїзних документів, тобто єдиною функцією, метою діяльності цих камер є збе­рігання речей громадян, і ця діяльність передбачена їх стату­том. Зокрема, "Порядок обслуговування громадян залізнич­ним транспортом"1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252 визначає, що суб'єкти господарювання, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити схорон­ність ручної поклажі пасажирів у камерах схову, схоронність багажу та вантажобагажу в сховищах та під час перевезень.

Поклажодавцями виступають громадяни. Організації не можуть здавати своє майно на зберігання в ломбарди та камери схову транспортних організацій, оскільки це не входить у зміст їх правоздатності. Виникнення зобов'язань зі зберігання майна ломбард засвідчує шляхом видачі іменної охоронної квитанції, а в камерах схову транспортних органі­зацій видаються квитанції або жетони. Даний договір схову є двостороннім, реальним, оскільки обов'язок зі зберігання речі виникає лише з моменту фактичної передачі Ті у воло­діння охоронця. Об'єктом зобов'язання схову в цих випадках є індивідуально-визначене майно громадян, яке може прий­матися на зберігання згідно зі статутами підприємств, прави­лами перевезення пасажирів і багажу на транспорті.

Для різних охоронців об'єктами схову можуть бути різні речі. Так, ломбарди приймають предмети особистого корис­тування і домашнього вжитку, перелік яких може змінюва­тись. Камери схову беруть на зберігання ширше коло речей, ніж ломбарди.

Основною рисою договірного зберігання організаціями є те, що, оскільки приймання речей на зберігання входить у сферу їх професійної діяльності, вони мають, як правило, для таких операцій спеціальні приміщення чи спеціальне облад­нання (камери схову ручного багажу — на вокзалах, гарде­роби — в установах, театрах тощо).

Охоронцями можуть бути громадяни, які приймають на зберігання речі інших громадян. Зберігання речей громадя­нами не має характеру промислу, а часто є безоплатною по-

' Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом // Закон і бізнес. — 1997. — ЗО квітня. — Н" 18.

Договір схову

707

слугою, що трапляється в побуті, але може бути й сплатною. Юридичним фактом, який породжує такі відносини, здебіль­шого є укладення між громадянами договору схову, який є реальним. Цей договір укладають на певний строк, а також без зазначення строку.

У всіх випадках предметом договору схову завжди є по­слуги, що їх надає охоронець покпажодавцеві та які направ­лені на забезпечення схоронності майна. Об'єктом договору схову може бути як індивідуально-визначена річ, так і речі, цю мають родові ознаки. За зобов'язанням зберігання, неза­лежно від підстав їх виникнення, охоронець повинен повер­нути у схоронності ті самі, а не інші речі, і тому, як правило, об'єктом цих зобов'язань є індивідуально-визначені речі. Іноді речі можуть визначатися родовими ознаками (на­приклад, здача колгоспами зерна на елеватор). Коли на схов здаються речі, що мають родові ознаки, то вони переходять у власність охоронця, якщо немає іншої угоди. І охоронець зобов'язаний повернути стороні, яка здала родові речі на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того самого роду та тієї самої якості (ст. 423 ЦК), а не ті самі речі, які здавалися на схов. Якщо згідно із законом охоронець стає власником переданих йому речей, то ризик випадкової заги­белі чи псування таких речей покладається на охоронця, і він зобов'язаний повернути покпажодавцеві рівну або обумовле­ну сторонами кількість речей того самого роду та тієї самої якості звичайно за умови, якщо загибель речей не сталася внаслідок дії непереборної сили. Законодавство допускає укладення угоди між охоронцем і поклажодавцем з приводу родових речей, зокрема про відповідальність за випадкову загибель або псування таких речей, яка може бути покладена на поклажодавця.

Проект ЦК України у ст. 998 передбачає поняття "знеособ­леного зберігання речей". Суть його полягає в тому, що взяті на зберігання речі одного поклажодавця можуть бути змішані з речами того самого роду і тієї самої якості інших поклажодавців. Знеособлене зберігання має бути лише у випадках, що прямо визначені договором. Тобто в даному разі охоро­нець повертає поклажодавцеві не ту саму річ, бо виділити Ті просто неможливо, оскільки вона змішана з речами того са­мого роду, але річ того самого роду і тієї самої якості.

23*

708 Глава 27

Форму договору схову регулює ст. 414 ЦК України, що передбачає залежність форми договору від вартості переда­ного на схов майна, строку та суб'єктів договору. Договір схову, може оформлятися усно і письмово. Договір схову, в якому однією стороною є громадянин, укладається обов'яз­ково в письмовій формі, якщо вартість переданого на схов майна не перевищує обумовлену на даний період суму. У противному разі настають наслідки, передбачені ст. 46 ЦК України: сторони позбавляються права посилатися на пока­зання свідків для підтвердження факту укладення договору в разі спору. Припустимі лише письмові докази. На підтвер­дження зобов'язання, що виникло з договору схову, покпажодавцеві можуть бути видані розписка та копія договору, де викладено умови такої угоди. Проте, якщо сторони, порушив­ши форму договору, не заперечують самого факту укладення договору, і спір виникає про тотожність речей, переданих на схов, і речей, що їх повертає охоронець, допускаються покази свідків (ч. 2 ст.414 ЦК).

При здачі одним громадянином речей на зберігання іншо­му в період надзвичайних обставин (пожежа, повінь, земле­трус) допускається доведення такого факту показаннями свідків незалежно від вартості майна (ч. З ст. 414 ЦК).

Якщо охоронцем виступає спеціалізована організація (наприклад, камера схову), то видається квитанція, яка й під­тверджує укладення договору. Часто квитанція виписується на формуляр, де відображається і сам порядок зберігання, який визначає права та обов'язки контрагентів. У деяких випадках (наприклад, при здачі в гардероб верхнього одягу) покпажодавцям видаються номерні жетони. Їх звичайно не можна вважати актами письмового оформлення договору, але вони мають доказове значення для розв'язання питань про те, чи було здано майно на зберігання.

У відносинах за договором схову строк є досить своєрід­ним, оскільки він визначає межі обов'язків охоронця. Охоро­нець не має права вимагати від поклажодавця достроково за­брати своє майно, якщо в договорі обумовлено строк його дії. ! Навпаки, поклажодавець може у будь-який момент вимагати" повернення майна навіть якщо строк дії договору ще не закінчився. Якщо договір було укладено на певний строк, охо­ронець має права вимагати, щоб поклажодавець прийняв від

Договір схову

709

нього майно, якщо настав строк. При безстроковому харак­тері договору ця вимога може бути пред'явлена у будь-який момент, але охоронець зобов'язаний надати поклажодавцеві достатній строк для одержання ним свого майна.

§ 4. Права та обов'язки сторін за договором схову

Охоронець не тільки має право прийняти на зберігання майно, а й у деяких випадках зобов'язаний це зробити. Так, колгосп не може відмовитися від утримання бездоглядної або приблудної худоби (ч. 2 ст. 139 ЦК). Зобо­в'язані приймати на зберігання майно громадян камери схову транспортних організацій, гардероби підприємств та установ згідно з їх правилами внутрішнього розпорядку. Приймаючи майно, охоронець повинен оглянути його. Так, у разі відвантаження матеріальних цінностей державного резерву на підприємства по їх зберіганню та з цих підпри­ємств усі транспортні підприємства та організації незалежно від форм власності приймають та здають їх, обов'язково перевіряючи вагу або кількості місць (залежно від виду ван­тажу)1, тобто фактично майно приймається після огляду.

Якщо майно не відповідатиме вимогам, що пред'являються до якості упаковки, комплектності та іншим ознакам, або за­боронене до приймання відповідними правилами, охоронець може відмовитися прийняти таке майно. Іноді майно, що передається на схов, підлягає оцінці. Так, майно, що здається в ломбард, оцінюється за згодою сторін. Речі з дорогоцінних металів оцінюють за встановленими державними розцінками.

Після прийняття речей на зберігання охоронець приступає до виконання свого основного обов'язку. Щоб здійснити його, він повинен вжити всіх необхідних або передбачених догово­ром заходів для збереження майна (ч. 1 ст. 416 ЦК). Обсяг та характер засобів, що їх має вжити охоронець, визначаються видом договору, а також його оплатністю чи безоплатністю.