Смекни!
smekni.com

Зобов`язальне право (Дзера) (стр. 168 из 196)

Зобов'язання у сфері Інвестиція та виробничої кооперації"'770

строків. Умови про окремі строки виконання належать до істотних. Вони становлять зміст інвестиційного договору (кон­тракту), їх погодження (зокрема, при внесенні часток до ста­тутного фонду спільного підприємства, здійсненні виробничої кооперації) забезпечує чіткість і визначеність майбутніх взаємовідносин сторін у ході виконання інвестиційного дого­вору (контракту).

Характеризуючи предмет інвестиційного договору (контр­акту), необхідно звернути увагу на таку його сторону, як кількість. Здійснюючи іноземну інвестицію в одному з перед­бачених законодавством видів, потрібно вказати її кількісні параметри. Таким чином, характеристика умови щодо кіль­кості може здійснюватися аналогічно вимогам, передбаче­ним Положенням про форму зовнішньоекономічних догово­рів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства зов­нішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р. № 75 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 9 жовтня 1995 р. за М'2 367/903)1. У цьому Положенні (роз­діл 1.4) кількісні показники визначаються залежно від номен­клатури одиниці виміру (в тоннах, кілограмах, штуках тощо). У тексті договору (контракту) на виконання робіт (надання по­слуг) встановлюються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання. Останні залежатимуть від конкретного виду іноземної інвестиції (кількості переданого обладнання, іншого майна, акцій, облігацій та ін.).

Але дану умову не треба плутати з іншою — ціною. Будь-яка іноземна інвестиція, що є предметом інвестиційного до­говору (контракту), повинна мати вартість у конвертованій валюті (за винятком реінвестування коштів, яке може здійснюватися у валюті України).

Спеціальною умовою, яка властива лише інвестиційним до­говорам (контрактам), є форма та об'єкт здійснення інозем­ної інвестиції. Щодо першої треба мати на увазі, що форми здійснення іноземних інвестицій передбачаються чинним за­конодавством. Стосовно об'єкта інвестиційної діяльності необхідно враховувати, що законами України можуть визна­чатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та

* Урядовий кур'єр. — 1995. — 2 листопада

7ВО Глава 33

підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або за­бороняється, виходячи з вимог національної безпеки.

Перелічені умови інвестиційних договорів (контрактів) є істотними. Тобто за відсутності однієї з цих умов інвестицій­ний договір (контракт) не вважається укладеним. При цьому умови щодо форми та об'єкта інвестування можна вважати необхідними для договорів, які опосередковують інвестиційні відносини. Перелік таких умов визначається шляхом з'ясу­вання змісту конкретного договору і чинного законодавства про іноземні інвестиції'.

В юридичній літературі, крім істотних умов договору, нерідко визначають звичайні та випадкові умови. Відсутність їх у договорі не впливає на його юридичну силу. Перші, як правило, мають диспозитивний характер. Випадкові умови для конкретного типу договору не характерні. Проте, якщо одна зі сторін наполягає на включенні до інвестиційного договору будь-якої умови, то остання набуває значення істотної.

Різноманітність інвестиційних договорів (контрактів) зумовлює необхідність їх класифікації. Класифікація дасть можливість виявити ознаки, спільні з іншими цивільно-пра­вовими договорами, сприятиме дальшому вдосконаленню та систематизації інвестиційного законодавства, кращому ви­вченню правової природи цих договорів. Класифікація інвестиційних договорів (контрактів) можлива на основі різних критеріїв.

У разі, копи для укладення договору досить тільки згоди сторін з усіх істотних умов, договір вважається консенсу-альним. У деяких випадках договори визнаються укладеними в момент вчинення дій, наприклад, передача предмета дого­вору на основі досягнутої раніше згоди. Такі договори назива­ються реальними.

На наш погляд, інвестиційні договори (контракти) можуть бути лише консенсуальними. Такий висновок базується на тому, що інвестиційні договори (контракти) мають бути укла­дені обов'язково у письмовій формі. Отже момент виникнен­ня прав та обов'язків збігається з часом досягнення згоди сторонами за всіма істотними умовами у визначеній законом формі.

Цивільно-правовий договір завжди є взаємною двосторон­ньою угодою. Залежно від співвідношення прав та обов'язків

Інвестицій та виробничої кооперації 781

кожної зі сторін договір може бути односторонньо і двосто­ронньо зобов'язальним. У першому — тільки одна зі сторін зобов'язана здійснити певні дії на користь іншої, а інша має до неї лише право вимоги. У другому договорі сторони взаємно беруть на себе певні зобов'язання. Але може бути договір, в якому беруть участь три і більше учасники. Зміст такого договору становлять взаємні права та обов'язки сторін, а сам договір є багатостороннім. Інвестиційні договори (контракти) можуть бути дво- або багатосторонні.

Один із критеріїв класифікації — сплатний чи безоплатний характер інвестиційних договорів (контрактів). Оплатність цивільно-правового договору означає, що майновому еквіва­лентові зі сторони одного контрагента відповідає аналогічне майнове забезпечення з іншої сторони. Стосовно інвестицій­них договорів (контрактів) питання оплатності має складний характер. Мета інвестиційної діяльності полягає в одержанні прибутку від реалізації інвестицій. Тому, на перший погляд, немає сумніву, що інвестиційні договори (контракти) мають сплатний характер. Водночас матеріальний еквівалент може не залежати безпосередньо від зустрічних дій контрагента, зокрема при здійсненні спільної підприємницької діяльності. У даному випадку зустрічне матеріальне задоволення Інвес­тор одержуватиме не безпосередньо від свого партнера по цій діяльності, а від здійснення інвестиції. Крім того, інвестиція може здійснюватися з метою досягнення соціального ефекту, зміст якого законодавство не розкриває.

За часом виконання розрізняють договори з одноразовим та тривалим виконанням. Договори з одноразовим виконан­ням передбачають виконання шляхом здійснення однієї дії протягом короткого проміжку часу. А договори з тривалим виконанням обов'язку здійснюються протягом тривалого часу.

Нарешті, інвестиційні договори (контракти), враховуючи сукупність економічних і юридичних ознак, можна диферен­ціювати на такі типи: а) договори про передачу майна у власність або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності; б) договори про передачу майна в користування а метою інвестиційної діяльності; в) договори про передачу майнових прав; г) договори про спільну підприємницька діяльність; г) договори про виробничу кооперацію; д) дого­вори, спрямовані на придбання майна у власність або май-

782__________________________________Глава 33

нових прав з метою інвестиційної діяльності; е) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; є) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; ж) договори про придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності.

В інвестиційних договорах (контрактах) важливе значення має визначення мети угоди (договору). За цим критерієм інвестиційний договір (контракт) можна відмежувати від схожих цивілістичних договорів. Як правило, під метою угоди розуміють той безпосередній правовий результат, якого на­магаються досягти сторони при його укладанні. Тобто мета договору ототожнюється зі змістом зобов'язальних право­відносин, які виникають на основі договору.

Відмінність інвестиційного договору (контракту) від інших договорів цивільного характеру полягає в тому, що такого роду договори (контракти) спрямовані на досягнення кінцевої мети — здійснення інвестицій. Звідси випливає висновок — інвестиційні договори (контракти) є різновидом цивільних договорів та правовою формою, за допомогою якої опосеред­ковується здійснення іноземних інвестицій.

В інвестиційному договорі (контракті), як і в цивільно-пра­вовому зобов'язанні загалом, жодна зі сторін щодо іншої не має владних повноважень. Не змінює ситуації участь такого суб'єкта договірних відносин, як держава.

Наявність владних повноважень у однієї сторони в кінце­вому підсумку може призвести до спонукання іншої сторони до укладення договору і визначення змісту договору в однос­торонньому порядку. А це суперечить природі залучення іно­земних інвестицій, яка базується на вільному волевиявленні потенційних інвесторів.

Інвестиційний договір (контракт) встановлює правовий зв'язок між учасниками інвестиційної діяльності. Разом з тим держава може активно впливати на зміст договору шляхом встановлення додаткових пільг або обмежень щодо окремих сторін здійснення іноземних інвестицій. Інвестиційний договір (контракт) за своєю суттю має майновий характер. У змісті договору, визначеному згодою сторін, виявляються індиві­дуальні майнові інтереси учасників інвестиційної діяльності, які не знайшли вираження в нормативних актах, покликаних регулювати здійснення іноземних інвестицій. Виходячи з

Зобов'язання у сфері Інвестицій та виробничої кооперації 783

аналізу перелічених особливостей інвестиційного договору (контракту), видається можливим запропонувати таке його визначення. Інвестиційний договір (контракт) — це угода двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов'язки, спрямовані на реалізацію іно­земних інвестицій з метою одержання прибутку або досяг­нення іншого соціального ефекту.

Враховуючи залежність інвестиційного договору (контрак­ту) на всіх стадіях інвестиційної діяльності від відповідної нор­мативної бази, необхідно відзначити, що останній виконує певні самостійні функції. Насамперед інвестиційний договір (контракт) конкретизує взаємовідносини учасників інвести­ційної діяльності, які базуються на нормативних актах про здійснення іноземних інвестицій.