На забезпечення прав споживачів спрямована норма, згідно з якою при усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні терміни, гарантійний термін на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється від дня видачі споживачеві товару після ремонту (п. 7 ст. 14 Закону). Що стосується основного виробу, то тут діє загальне правило ст. 13 Закону про те, що при виконанні гарантійних ремонтів гарантійний термін збільшується на час перебування товару в ремонті. Цей час має обчислюватися від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків. За таких умов подовжується період, протягом якого здійснюватиметься підвищений захист прав споживача.
Законодавець надає споживачеві також право пред'явити виготовлювачеві вимогу про безоплатне усунення недоліків
Купівля-продаж у роздрібній торгівлі 267
товару і після закінчення гарантійного терміну, але в межах встановленого терміну служби (коли ж такий не був встановлений — протягом 10 років) ? якщо в товарі були виявлені істотні недопіки, допущені з вини виготовлювача (п. 8 ст. 14 Закону). У разі невиконання цієї вимоги споживача у 14-денний чи інший термін, обумовлений сторонами, споживач має право за своїм вибором пред'явити виготовлювачеві інші вимоги, встановлені п. 1 цієї статті. Прагнення законодавця встановити максимальні пільгові умови реалізації споживачами прав у разі придбання ними товарів неналежної якості заслуговує на повагу і всебічну підтримку, але за умови, що ці пільги не є надмірними та економічно й технічно обгрунтовані. Зазначена норма може бути прийнятною для легкових автомобілів, мотоциклів, іншої техніки довготривалого використання. Водночас існують такі промислові товари, які повністю зношуються протягом 10-річного терміну. Не враховує закон і умов та інтенсивності використання товару (наприклад, у автомобілів — обсягу кілометражного пробігу)1. Отже, дана проблема потребує економіко-технічного обгрунтування, а відповідно і подальшого правового врегулювання.
Згідно з п. 9 ст. 14 Закону "Про захист прав споживачів" вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем квитанції, товарного чи касового чека або іншого письмового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні терміни, —технічного паспорта чи іншого документа, що його заміняє. В Законі, однак, нічого не сказано про те, чи є обов'язковим подання споживачем заяви (претензії), оскільки законодавець в основному говорить про звернення споживача до продавця, виготовлювача з тими чи іншими вимогами. Однак, у якій об'єктивні формі має бути викладена ця вимога, відповіді немає. Враховуючи, що з моментом звернення споживача з відповідними вимогами пов'язані певні правові наслідки (термін ремонту, заміни товару, нарахування неустойки тощо), це звернення має супроводжуватися поданням відповідної заяви, яка з правової точки зору може бути визнана претензією. Водночас ця претензія підтверджує здійснення продавцем чи виготовлювачем відповідних витрат
' Подібна норма закріплена також vЗаконі РФ "Про захист прав споживачів'.
268 Глава 8
по виправленню недоліків товару, відшкодуванню збитків тощо. Звичайно, немає ніяких юридичних перешкод для задоволення вимог споживача і без такої письмової претензії, що цілком допустимо, копи між сторонами не існує спору щодо правомірності цих вимог. В інших же випадках подання відповідної претензії є необхідною умовою захисту споживачем своїх порушених прав.
Для визначення порядку пред'явлення претензій споживачами корисно звернутися до загальних положень цивільного законодавства. Так, відповідно до ст. 235 ЦК України "покупець вправі заявити продавцеві претензію з приводу недоліків проданої речі, що не були застережені продавцем до її передачі, негайно по їх виявленню, але не пізніше шести місяців з дня передачі речі (крім будинків). Покупець, який придбав річ в роздрібній торговельній організації з гарантійним строком може пред'явити продавцеві претензію з приводу недоліків проданої речі, що перешкоджають її нормальному використанню, протягом цього гарантійного строку" (ст. 236 ЦК).
У законодавстві України та в юридичній літературі загальновизнаним є правило, що у спорах, де одним з учасників є громадянин (крім відносин з перевезень та надання послуг), пред'явлення претензій не є обов'язковим. Інше правило діє щодо спорів, які виникають з цивільних відносин між юридичними особами, для яких обов'язкове досудове пред'явлення претензій (наприклад, статті 5 і 6 АПК України), якщо інше не передбачено законом1. Відповідно до наведених статей 235 і 236 ЦК України і в цих випадках покупець не зобов'язаний пред'являти претензію, тобто він може відразу ж після виявлення недоліків звернутися до суду, який не має право відмовити у прийнятті позовної заяви покупця-громадянина.
Не передбачено якогось спеціального претензійного порядку розгляду заяв споживачів і в проекті нового ЦК України. У ст. 710 проекту ЦК встановлено лише загальні претензійні строки. Зокрема, відповідно до п. 2 цієї статті у разі, якщо на товари не встановлено гарантійного строку або строку придатності, вимоги, пов'язані з недоліками, можуть
' Див.: Цивільне право. — Ч. 1. — 1995. — С. 202; Гражданское право Украины. — Ч. 1. — 1996. — С. 248; Луць В.В. Строки захисту цивільних прав. — Львів, 1993. — С. 4—20.
Купівля-продаж у роздрібній торгівлі 269
бути пред'явлені покупцем за умови, що недоліки в проданому товарі були виявлені у розумний строк, але в межах двох років (щодо нерухомого майна — трьох років) з дня передачі товару покупцеві, якщо триваліші строки не встановлені законом або договором, а стосовно товарів з гарантійними строками — у межах гарантійного строку (строку придатності). Як бачимо, принциповою новелою тут є встановлення загального максимального дворічного претензійного строку, з чим ми вже раніше висловили незгоду.
Найповніше сформульовано вимоги, яким має відповідати претензія, у відносинах між юридичними особами в ст. 6 АПК України1. Однак для пред'явлення претензій споживачами немає потреби у встановленні подібних вимог. Головне, щоб у ній містилися дані про заявника, виявлені недоліки та вимоги, які ставить споживач перед продавцем, виготовлювачем.
Правове значення претензії полягає насамперед у впливі на перебіг строку позовної давності. Так, позов з приводу недоліків проданої речі може бути пред'явлений не пізніше шести місяців з дня відхилення претензії, а якщо вона не заявлена або день її заявлення встановити неможливо — не пізніше шести місяців з дня закінчення строку, встановленого для за-явлення претензії (ст. 237 ЦК). Такий спеціальний порядок встановлення перебігу скороченого шестимісячного строку стосується претензій, які пред'являються у зв'язку з недоліками проданої речі відповідно до ст. 235 ЦК України та з приводу недоліків речі, проданої з гарантійним строком відповідно до ст. 236 ЦК. На нашу думку, цей порядок має застосовуватися також у випадках продажу торговельними підприємствами (громадянами-підприємцями) товарів з недоліками, на які не встановлено гарантійні строки, покупцям-споживачам, адже ці відносини не врегульовані Законом "Про захист прав споживачів". Тому момент перебігу строку позовної давності має визначитися за правилами цивільного законодавства.
Стаття 711 проекту ЦК України передбачає річний строк позовної давності, який пропонується обчислювати з дня
' В юридичній літературі претензією вважається вимога кредитора до боржника про сплату боргу, штрафу, відшкодування збитків, усунення недоліків, що випливають з порушення боржником зобов'язання. Див.:
Юридичний словник-довідник. — К., 1996. — С. 526.
270Глава 8
виявлення недоліків у межах встановлених законом строків, а якщо на товари встановлено гарантійний строк — з дня їх виявлення протягом гарантійного строку (строку придатності). І хоч строк позовної давності пропонується збільшити від 6 місяців до одного року, він всеодно вважатиметься скороченим. Немає також принципових заперечень проти такого збільшення строку позовної давності. Але необачно й надалі його збільшувати, адже продаж товарів з недоліками — це особливий вид порушення зобов'язань, для яких встановлення тривалих претензійних і позовних строків не сприятиме захистові прав покупців, не спонукатиме їх до своєчасного виявлення недоліків товару, до ретельного огляду покупок.