1) номер та дату видачі торговцеві дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів;
2) вид послуги, яку торговець надає клієнтові. Такими послугами є:
а) посередницькі послуги з купівлі цінних паперів;
б) посередницькі послуги з продажу цінних паперів;
в) посередницькі послуги з обміну цінних паперів;
г) інші послуги, передбачені чинним законодавством Договір на разове замовлення укладається тільки не вид послуг;
3) опис цінних паперів;
4) умови виконання договору, що містять термін дії та вид замовлення;
5) перелік обов'язків та прав сторін;
6) положення про канали та порядок передачі інформації та зв'язку між клієнтом і торговцем, а також відомості про уповноважених осіб сторін, через яких сторони підтримують зв'язок;
7) умови розрахунків та відсоток комісійної винагороди;
8) відповідальність сторін і порядок розгляду спорів;
9) термін дії, підстави для зміни та припинення договору. У договорі на обслуговування обов'язково мають бути визначені положення, які містяться в пунктах 1, 3,4—9. Крім того, у договорі або в замовленні повинні бути визначені особливі умови виконання операцій, перелік яких наведено у Правилах. Предметом вказаного договору є надання посередницьких послуг щодо купівлі, продажу, обміну цінних паперів, інших операцій, не заборонених чинним законодавством. Правилами встановлено спеціальні вимоги щодо оформлення такого договору (мається на увазі при визначенні номера договору) — крім цифрової інформації, він повинен містити додаткову літеру, яка залежить від виду послуг.
На підставі вказаних договорів торговці цінними паперами укладають угоди на біржовому та позабіржовому ринках. Угоди, які укладаються на біржі, мають відповідати вимогам як чинного законодавства, так і вимогам, встановленим нор-
| 317 |
Правове регулювання купівлі-продажу на біржах
мативними документами самої біржі. Правила біржі визначають порядок проведення торгів, умови участі в них членів біржі, цінні папери, що допущені до обігу на біржі, та порядок укладення біржових угод.
Правилами більшості фондових бірж, наприклад, встановлена обов'язкова реєстрація біржових угод самою біржею. Більше того, біржова угода вступає в законну силу з моменту її реєстрації.
Деякі біржі практикують укладення тристоронніх договорів, де однією із сторін є біржа. Правилами та положеннями біржі, а іноді і біржовими угодами передбачено порядок контролю біржею укладення та подальшого виконання укладених на біржі угод.
Обігу на біржі підлягають акціі, які перебувають у лістингу і такі, що в ньому не перебувають. Лістинг — це внесення певних цінних паперів до біржового реєстру, якщо вони відповідають вимогам, встановленим біржею. Мінімальний рівень вимог встановлений Положенням про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання іх діяльності, затвердженим наказом ДКЦПФР від 15 січня 1997 р. Вказаним Положенням також передбачений порядок подання емітентом заяви про допуск до офіційного котирування на фондову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу), згідно з якою емітент бере на себе ряд зобов'язань. Проте практика узаконила ще один шлях вступу в договірні відносини емітента з біржею — укладення договору про проведення біржею експертизи на відповідність акцій необхідним вимогам для внесення їх до біржового реєстру.
До прийняття біржею рішення про допуск (лістинг) цінних паперів до офіційного котирування біржа повинна укласти з емітентом двосторонній договір про підтримання лістингу згідно з положенням про допуск. Оскільки укласти цей договір сторони зобов'язані до прийняття біржею рішення про допуск і невідомо, чи взагалі такі акціі перебуватимуть в офіційному котируванні, то доцільно було б укладати його як угоду з відкпадальною умовою.
Обов'язковим положенням даного договору є порядок надання емітентом необхідної інформації для проведення біржею періодичного аналізу фінансового стану емітента, що
318 Глава 10
дає підставу для визначення відповідності поданих до лістингу акції вимогам, встановленим біржею.
У своїй діяльності акціонерне товариство та його власники користуються послугами інших учасників фондового ринку. Так, якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує 500, емітент зобов'язаний ведення реєстру доручити реєстратору шляхом укладення відповідного договору. Такий обов'язок емітента визначений ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. та Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим наказом ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів у порядку, встановленому п. 2 ст. 9 зазначеного закону.
У вказаному договорі мають бути передбачені:
• назва сторін;
• предмет договору — ведення реєстру та здійснення обліку цінних паперів відповідно до функцій реєстратора;
• функції реєстратора (у Положенні про порядок ведення реєстрів наведено ряд основних функцій реєстратора, проте такий перелік не є вичерпним, і реєстратор може виконувати додаткові функції, обумовлені цим договором);
• порядок надання необхідних документів для належного виконання ним своїх функцій;
• підстави та порядок видачі виписок з реєстру;
• права та обов'язки сторін;
• відповідальність сторін.
Вказаний договір, сторонами якого є емітент і реєстратор, породжує певні права та обов'язки тих, кому належать чи належатимуть (власники, номінальні утримувачі тощо) акції. Ці права та обов'язки встановлюються Положенням про порядок ведення реєстрів. Так, наприклад, зареєстровані сторони зобов'язані інформувати реєстратора про обтяження іменних цінних паперів зобов'язаннями, у разі передачі прав власності надавати реєстраторові передавальне доручення та ін. Отже, право вибору особи реєстратора належить емітентові, їх відносини встановлюються на підставі договору. Відносини ж власника чи іншої зареєстрованої особи встановлює зако
| 319 |
Правове регулювання купівлі-продажу на біржах
нодавство, хоч це не виключає можливості додатково укласти договір.
Проте Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" встановлено порядок взаємодії депозитаріїв та зберігачів з власниками цінних паперів, емітентами, торговцями цінними паперами, довірчими товариствами з приводу надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно вщ форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. При здійсненні такої депозитарної діяльності у суб'єктів фондового ринку виникає необхідність укладнення ряду договорів, обов'язковість яких встановлена вищеназваним законом.
Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі: договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачеві для здійснення депозитарної діяльності; депозитарного договору, що укладається між зберігачем і обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем, або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Вказані договори мають відповідати вимогам типових договорів, затверджених ДКЦПФР.
У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг. Якщо цінні папери випущені у документарній формі, у договорі також визначається спосіб зберігання цінних паперів (колективний чи відокремлений).
Депозитарний договір є консенсуальним. Невід'ємна частина договору — інструкції по здійсненню депозитарної діяльності, що їх затверджує депозитарій. У Положенні про
320Глава 10
депозитарії встановлено основні вимоги до депозитарного договору. До них належать:
1) загальні положення;
2) зміст договору із зазначенням сторін, предмета договору, строку дії договору, умови ведення рахунків, порядок ведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, ряд застережень, відповідальність сторін, розмір та порядок оплати послуг депозитарія, форми і періодичність складання звіту депозитарієм, права та обов'язки сторін.
Основні вимоги до депозитарного договору, встановлені законодавством, також є обов'язковими і для цього типу договору.
Обіг цінних паперів, записаних на рахунок у цінних паперах на підставі депозитарного договору, обслуговується виключно шляхом переведення їх на відповідний рахунок у цінних паперах у депозитарії. Депозитарії та зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними паперами, якщо інше не передбачено договором.