Смекни!
smekni.com

Зобов`язальне право (Дзера) (стр. 72 из 196)

330Глава 11

розбіжності не будуть передані на вирішення зазначеного органу, то договір вступає в силу в редакції сторони, яка скла­ла протокол розбіжностей.

§ 3. Зміст договору поставки

Відповідно до ч. 1 ст. 660 проекту ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.

Договір поставки може виконувати роль основного доку­мента, що визначає права та обов'язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки.

Відповідно до ст. 153 ЦК України договір вважається укла­деним, якщо між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В дого­ворі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відванта-жувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у договорі він вважається неукладеним. Щодо інших умов, як, наприклад, про комплектність, порядок розрахунків тощо, то їх може і не бути в конкретному договорі. Проте, якщо на визначенні таких умов у договорі наполягає одна із сторін, вони також набувають значення істотних.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк, більший одного року (довгостроковий договір), або на інший строк, передбачений угодою сторін. Якщо у довгостро­ковому договорі кількість належних до поставки товарів або інші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погоджен­ня цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. У разі відсутності в договорі такого поряд­ку договір визнається укладеним відповідно на один рік або на період, на який погоджено умови договору. При відмові або ухиленні однієї із сторін довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому догово­ром, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою

331

Договори поставки

про визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору (ст. 744 проекту ЦК).

Кількість належних до поставки товарів визначається у до­говорі на основі замовлення покупця. Для підприємств-по­стачальників найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів у разі потреби можуть встановлюватися спеціальні квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стра­тегічне значення і пов'язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.

З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов'язане поняття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асорти­мент. Він обумовлюється або в самому договорі, або у специ­фікації, яка додається до договору і є його невід'ємною час­тиною. Якщо йдеться про поставку продукції, замість терміна "асортимент" іноді вживається рівнозначний йому термін "но­менклатура". Розрізняють асортимент груповий і розгорну­тий. Груповий асортимент — це співвідношення більш-менш значних груп певної продукції, обумовленої в договорі. Роз­горнутим (або внутрішньогруповий) асортимент — це харак­теристика в договорі окремих груп належної до поставки про­дукції детальнішими показниками (за артикулами, фасонами, моделями, розмірами тощо).

Розгорнута номенклатура (асортимент) належної до по­ставки продукції визначається в договорі на основі замовлен­ня покупця. Постачальник повинен задовольняти обгрунто­вані вимоги покупця за номенклатурою, якщо вони відпові­дають спеціалізації та профілю постачальника. Якщо в ході виконання договору постачальник допускає відхилення від погодженого асортименту, то діє таке правило: поставлена продукція однієї назви, що входить в асортимент, не зарахо­вується у покриття недопоставки продукції іншої назви, крім випадків, коли поставку здійснено з попередньої згоди покуп­ця або останній прийняв продукцію для використання.

Однією з істотних умов договору, яка характеризує пред­мет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції. Якість продукції — це сукупність властивостей і характе­ристик, які відображають рівень новизни, надійність, довго­вічність, економічність продукції і зумовлюють її здатність

І

Глава 11

задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів.

Згідно з Положенням про поставки продукції (п. 39) та По­ложенням про поставки товарів (п. 32) продукція і товари мають відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції, або зразкам (еталонам). Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. визначено, що нормативні вимоги щодо якості встановлюють­ся такими видами нормативних документів із стандартизації:

а) державними стандартами України; б) галузевими стандар­тами; в) стандартами науково-технічних та інженерних това­риств і спілок; г) технічними умовами; д) стандартами під­приємств. У договір! на поставку продукції потрібно зазна­чати посилання на нормативні документи, що пройшли дер­жавну реєстрацію, за якими поставлятиметься продукція.

Договір може передбачати більш високі вимоги щодо якості продукції порівняно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно врахувати зрослі вимоги споживачів. Виго­товлювач (постачальник) засвідчує якість продукції відповід­ним документом, який надсилається покупцеві разом з про­дукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими правила­ми чи договором.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього середо­вища, сприяння споживачеві в компетентному виборі продук­ції проводиться обов'язкова (щодо певних видів продукції) або добровільна сертифікація. Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом, який підтверджує відповідність її обов'язковим вимогам нормативних документів.

У справі забезпечення належної якості, надійності та довговічності продукції/призначеної для тривалого користу­вання або зберігання, важливе місце належить гарантійним строкам. За ст. 250 ЦК України гарантійний строк — це передбачений стандартом, технічними умовами або догово­ром триваліший, порівняно із загальними строками якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставле­ної продукції. На вимогу покупця постачальник повинен без­платно виправити недоліки, виявлені протягом гарантійного

333

договори поставки

строку, або замінити продукцію доброякісною, або повернути сплачену за неї суму, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування продук­цією або зберігання її.

Дещо інше розуміння гарантійного строку випливає зі зміс­ту ст. 704 проекту ЦК. Товари, які продавець зобов'язаний передати покупцеві, мають відповідати умовам договору або певним обов'язковим вимогам у момент їх передання покуп­цеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не передбачений договором, і в межах розум­ного строку мають бути придатними для мети, з якою товари такого роду звичайно використовуються.

Коли договором або законом, іншими правовими актами передбачено надання продавцем гарантії якості товарів, про­давець зобов'язаний передати покупцеві товари, що мають відповідати зазначеним вимогам протягом певного періоду часу, встановленого договором або законом чи іншими пра­вовими актами (гарантійного строку). Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючі вироби, якщо інше не передбачено договором.

Отже, якщо за ст. 250 ЦК України гарантійний строк озна­чає строк для встановлення покупцем у належному порядку недоліків у поставленій продукції з наступним пред'явленням до постачальника відповідних вимог, то за ст. 704 проекту ЦК він означає гарантування постачальником (продавцем) про­тягом певного часу відповідності товарів певним вимогам, зазначеним у договорі або нормативних документах. Слід відзначити, що і в юридичній літературі немає єдності думок щодо сутності гарантійного строку1. Мабуть, правильно було б розглядати гарантійний строк як строк дії гарантійного зобо­в'язання, яке є додатковим до основного зобов'язання по­ставки і зміст якого становлять права та обов'язки щодо га­рантування постачальником протягом цього строку відповідності товарів певним вимогам і можливості виявлення у цей строк у товарах недоліків з наступним пред'явленням до постачальника претензійних вимог.

' Див.: Луць В.В. Строки захисту цивільних прав. — Львів, 1993. С. 4—21.

334Глава 11

Відповідно до ст. 705 проекту ЦК України гарантійний строк починає спливати з моменту передання товарів покупцеві, якщо інше не передбачено договором. Якщо покупець по­збавлений можливості використовувати товар, щодо якого договором встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від продавця, гарантійний строк не спливає до усу­нення відповідних обставин продавцем. Якщо інше не перед­бачено договором, гарантійний строк подовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватись через вияв­лені в ньому недоліки, за умови вчасного повідомлення про­давця про ці недоліки товару. Гарантійний строк на комплек­туючі вироби вважається рівним гарантійному строкові на основний виріб і починає спливати-одночасно з гарантійним строком на основний виріб. При заміні товару (комплектую­чого виробу) неналежної якості на товар, що відповідає умо­вам договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.