3. З усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції постановляє ухвали.
4. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому статтями КАСУ. Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, який її розглянув.
18. Апеляційні адміністративні суди.
19. Види адміністративних проваджень.
Під адміністративним провадженням розуміють адміністративно – процесуальну діяльність компетентного суб’єкта, що здійснюється в межах конкретної адміністративної справи для її вирішення.
Види:
· Адміністративні провадження за зверненням громадян
· Провадження у справах про адміністративні правопорушення
· Провадження з видачі ліцензії
· Провадження з надання громадянам пільг
· Виконавче провадження
Класифікація проваджень:
1. Нормотворчі провадження – становлять специфічну діяльність уповноважених суб’єктів щодо підготовки, затвердження, офіційного оголошення нормативно – правових актів. Виділяють:
· Провадження з впорядкування нормотворчості
· Провадження з упорядкування нормативного матеріалу
· Провадження із внесення змін до нормативного матеріалу.
2. Установчі провадження – це специфічна діяльність уповноважених суб’єктів з реалізації норм матеріального адміністративного права щодо створення, реорганізації, ліквідації організаційних структур і комплектуванню їх персоналом. Виділяють:
· Провадження щодо створення організаційних структур
· Провадження щодо реорганізації організаційних структур
· Провадження щодо ліквідації організаційних структур
· Провадження щодо комплектування організаційних структур персоналом.
3. Правозастосовні провадження – становлять специфічну діяльність уповноважених суб’єктів із застосування норм матеріального адміністративного права щодо розгляду та вирішення індивідуальних управлінських справ.
20. Види адміністративно – примусових заходів.
Заходи адміністративного примусу поділяються на три групи:
1. заходи адміністративного попередження.
2. заходи адміністративного припинення
3. заходи відповідальності за порушення адміністративно – правових установлень.
Проте виділяючи у третій групі лише стягнення,слід визнати, що за межами класифікації залишаються заходи примусу, які, як і стягнення, застосовуються як заходи відповідальності адміністративного характеру.
Критерієм, за яким конкретні заходи адміністративного примусу, що входять до зазначених груп, різняться один від одного, є їх розміщення стосовно протиправної дії.
Заходи адміністративного попередження мають на меті не дозволити вчинити протиправний вчинок і застосовуються, якщо правопорушення тільки передбачається. Заходи адміністративного припинення мають не дозволити розвинутися протиправному вчинку, мінімізувати збитки. Вони застосовуються, якщо вчинок вже почав здійснюватися. Заходи відповідальності за порушення нормативно – правових установлень застосовується за умови, якщо встановлено склад протиправного вчинку, тобто вчинок уже є правопорушенням.
21. Види заходів процесуального примусу.
Заходами процесуального примусу є:
1. попередження ;
2. видалення із залу судового засідання;
3. тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
4. привід;
До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених КАСУ.
До учасників адміністративного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а в разі повторного вчинення таких дій - видалення із залу судового засідання. У разі повторного вчинення перекладачем вищезазначених дій, суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача.
У разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом. В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: ім'я (найменування) особи, в якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування, знаходження), назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення, кому доручається вилучення. Ухвала надсилається державному виконавцю для виконання.
До належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. Привід до суду не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із КАСУ не
можуть бути допитані як свідки. Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання
(перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, якому органу внутрішніх справ доручається здійснення приводу.
Ухвала про привід до суду передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження у справі або за місцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести. Ухвала про привід до суду оголошується учаснику адміністративного процесу, до якого застосовується привід, особою, яка її виконує. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про привід до суду, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.
22. Види об’єднань громадян.
Види об’єднань:
1) Залежно від цілей створення і діяльності: політична партія, громадська організація, професійна спілка.
2) За територіальним масштабом діяльності класифікуються лише громадські організації: всеукраїнські, місцеві, міжнародні.
3) За способом обліку членів громадської організації: такі, що мають фіксоване індивідуальне членство; такі, що не мають фіксованого індивідуального членства.
4) За шляхом легалізації ОГ класифікуються на легалізовані шляхом: реєстрації, повідомлення про заснування.
5) Залежно від віку, по досягненні якого дозволяється бути членом ОГ: політичні партії, громадські організації дорослого населення, молодіжні та дитячі громадські об’єднання.
Політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне ОГ – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Громадська організація – це об’єднання громадян для забезпечення і захисту власних законних соціальних, економічних творчих, вікових, національно – культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Професійна спілка – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності.
23. Види органів виконавчої влади.
Орган державної виконавчої влади – це носій державної виконавчої влади, що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління і має юридичний статус органу державної виконавчої влади.
Вищі органи виконавчої влади
Кабінет міністрів України – вищій орган у системі органів виконавчої влади (Уряд України).
Структура:
Секретаріат КМУ: очолює Міністр КМУ
Перший віце- прем’єр – міністр, віце - прем’єр – міністри, Міністри
Урядові комітети
Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, що утворюються Кабінетом Міністрів України
Група радників Прем’єр – міністра України
Прес – секретар Прем’єр – міністра України
Керівник протоколу Прем’єр – міністра України
Секретаріат Прем’єр – міністра України
Урядовий орган державного управління (департаменти, служби , інспекції)