2. Типологія на основі якісних критеріїв. Дозволяє визначити ступінь впливу партії на політичну поведінку громадян і оцінити іі функціональність за всіма параметрами. Політична вага партії набуває особливого значення в багатопартійній системі, яка передбачає наявність конкуренції; вона складається з трьох змінних: кількість членів партії; кількість виборців, що голосують за неї, кількість депутатських мандатів, одержаних партією на виборах. Все це визначає вплив партії на процес прийняття політичних рішень[5, c.419].
Дж. Ла Пломбар та М. Вайнер запровадили в науковий обіг такі якісні поділу партійних систем: перше – це поділ на гегемонічні та змінні, друге – поділ на ідеологічні та прагматичні системи.
Гегемонічна система – це така система в якій одна партія здійснює державне керівництво протягом тривалого часу ( США, де були періоди, коли республіканці перебували при владі до 20 років, Індія, Норвегія, Японія під час правління лібералів, а також Італія, де всі післявоєнні урядові коаліції формувалися навколо християнських демократів).
Змінна партійна система навпаки характеризується частою і регулярною зміною партій при владі (IV Республіка у Франції).
Ідеологічна система – в якій конкуренція між партіями заснована на ідеологічних суперечностях, які і є основою між партійного змагання.
Прагматична система – це така, в якій політичні партії змагаються між собою за допомогою неідеологічних аргументів (США).
Розподіл місць у парламенті покликала до життя ще одну класифікацію партій, яка ґрунтується на порівняльних масштабах і впливу:
· мажоритарна партія – партія, що отримала абсолютну більшість мандатів, право на формування уряду і, відповідно, проведення власного політичного курсу;
· партія з мажоритарним визначенням здатна в ситуації чергування партій перемогти на наступних виборах, тобто стати мажоритарною;
· домінуюча партія – партія, що отримала відносну більшість депутатських мандатів;
· міноритарна партія – має мінімальну кількість мандатів[8, c.2009].
Існують й інші підґрунтя класифікації партійних систем. Так, наприклад, залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи:
· тоталітарні;
· авторитарні;
· демократичні[2, c.198].
За характером взаємодії з зовнішнім середовищем:
· відкриті системи;
· закриті системи.
Прикладом закритої політичної системи була політична система кол. СРСР, для якої була притаманна відсутність будь-яких зв'язків з країнами, які не належали до соц.табору.
В історичному аналізі використовуються характеристика систем з позицій формаційного підходу:
· рабовласницькі;
· феодальні;
· капіталістичні;
· командно-адміністративні.
Д. Алмонду і С.Вебер виділили такі типи політичних систем:
· англо-американську з секулярною, плюралістичною і гомогенною культурою, що означає: більшість громадян поділяють спільні базові цінності і норми;
· континентально-європейську, яка характеризується фрагментарною політичною культурою;
· до індустріальні і частково індустріальні з диференційованою політичною культурою;
· тоталітарну з гомогенною політичною культурою, причому сама гомогенність визначається відсутністю плюралізму і можливістю реалізації власного інтересу[3, c. 176]
Політичні партії забезпечують необхідний зв'язок між народом і предстаниціким механізмом правління. А Узгоджене, системне застосування низки наведених та інших типологій політичних систем дає можливість глибоко й детально аналізувати політичні структури та процеси конкретних країн.
партійний система соціополітичний угода