Слід однак звернути увагу на те, що електронний доступ до судових рішень чи текстів законів є доступом до їхнього дослідного змісту. Таким чином, можна гарантувати, що потрібні норми завжди „під рукою”, отже відпаде небезпека того, що їх забудуть, не врахують тощо. Різноманітні системи обробки масивів даних дозволяють вибирати з цілого масиву ті частини, які мають відношення до того чи іншого формально описаного питання (за допомогою ключових слів, дат прийняття тощо). Ця форма електронної обробки інформації наближається до діалогу. Довільне збереження будь-якої інформації має незаперечні переваги, забезпечуючи уникнення непотрібних протиріч і повторень.
В судочинстві швидкий доступ до широкого масиву попередніх ситуацій і до змісту прийнятих щодо них рішень може посприяти розвитку методу типізуючого порівняння ситуацій і диференціації типів (див. §12). Необхідний для цього збір, перегляд і виділення суттєвих правових ознак, об'єднання їх у комплекси і утворення таким чином типів ситуацій стає значно легшим і досконалішим. Таким чином, наприклад до §1 німецького Закону про недобросовісну конкуренцію[203] зібрано об'ємний матеріал прикладів добросовісної і особливо недобросовісної конкуренції, що полегшує кваліфікацію нових випадків. Кожна нова ситуація порівнюється з попередніми і вже таким чином значну кількість їх може бути безпомилково типізовано з відповідним визначенням правового наслідку. Типізація означає, що суттєві ознаки обставин, які дозволяють говорити про недобросовісну конкуренцію, є ідентичними або, щонайменше, подібними до тих, які мали місце в попередніх випадках.
Широку базу порівняльного матеріалу можна забезпечити і для оцінок правового наслідку (див. §12 част. III). Так, наприклад, можна систематизувати судові вироки за видом правопорушення чи злочину і забезпечити доступ до них і перегляд у довільному порядку. Для випадків водіння транспортних засобів у стані алкогольного сп'яніння, можна наприклад запровадити класифікацію відповідно до особливостей кожного окремого випадку і розмірів накладених в кожному з них покарань. Таким чином, відбудеться сприяння насамперед однаковому визначенню міри покарання. У цивільному праві подібне питання виникає, наприклад, тоді, коли треба визначити розміри моральних збитків. Воно постійно полегшується за рахунок врахування все нових і нових ситуацій та їхньої типізації (наприклад, типових тілесних ушкоджень і типових розмірів відшкодування за них). Автоматизація обробки інформації може зробити тут великий вклад у забезпечення уніфікації правозастосування, однак не далі цього, адже абсолютно однакових ситуацій не буває і тому враховувати вироки у подібних справах слід дуже обережно. Остаточне рішення зрештою залишається за людиною (суддею, адвокатом та ін.), адже базою даних можна охопити лише ті випадки, які мали місце або які були сконструйовані штучно. Однак неможливо штучно сконструювати всю багатоманітність життєвих ситуацій, адже техніка не створює життя, а лише вдосконалює його.
б) Описане вище порівняння типових ситуацій, наприклад, визначення розміру моральної шкоди, комп'ютер може лише підготувати (шляхом пошуку і надання ситуацій, які в певних ознаках збігаються з проблемною). Однак автомат не може приймати остаточне рішення щодо однакової чи різної оцінки ситуацій. Адже йдеться про те, що відмінності між обставинами можуть бути суттєвими або несуттєвими і ця суттєвість може вести до того чи іншого висновку - визнати випадок подібним до іншого чи не визнавати цього, і, таким чином, вважати чи не вважати ситуації однаковими. Питання оцінки неможливо вирішити за допомогою використання інформації про минулі випадки і їх формального співставлення з тим, який треба вирішити зараз. Адже електронні засоби обробки інформації потребують точних вихідних даних, і ці дані потім обробляються за допомогою точних операцій. А право, як вже було показано вище, дозволяє замінити точними операціями лише деякі з тих кроків, які ведуть юриста до розв'язку того чи Іншого питання (див. §18 част. II). Так, можна автоматизувати розрахунок розміру податків, заробітної плати, пенси тощо.
в) Довільне збереження і довільний доступ до прецедентів застосування норм права, а також до його обґрунтування має однак зворотній бік. Шлях до „благотворного забуття” виявляється таким чином перекритим. Але таке забуття може мати для права „очисну” функцію, „виводячи” за його межі застарілі норми. Слід зауважити, що щоденна „очистка права” через незастосування окремих норм відбувається без особливої інтелектуальної праці. Тому можна забути важливе, але „підтримувати на плаву” щось зайве, неважливе. Але загалом цей процес все ж зберігає тенденцію відкидати неважливе, забувати те, що непотрібне і не корисне.
Але найважливішою функцією серед тих, які не може забезпечити електронна обробка даних, але яку з успіхом виконує наукова література і коментарі до законів, є виокремлення і фіксація з усього масиву норм права і судової практики найважливіших, довготермінових і принципових правових рішень. А без цього юристи наражаються на небезпеку „не бачити лісу з-поза дерев”, не розуміти місце і вагу того чи іншого власного чи чужого рішення в контексті загального смислу і взаємозв’язків права. Через це підвищується імовірність помилки, залишаються поза увагою і губляться серед дрібниць важливі інтереси (див. §10 част. IV).
Післямова
Практична робота правників, а ще більшою мірою навчальна і наукова юридична література нерідко схиляються або до абсолютизації раціонального підходу до правозастосування (аж до поклоніння йому), або ж вважають його непотрібною надбудовою, яка лише звужує можливості вільного розсуду і базованого на ньому пошуку абсолютної справедливості в кожному конкретному випадку, в кожному спорі. Ця праця має на меті уникнути таких крайніх позицій і залишитись доступною як для зважених раціональних міркувань, так і для вільного, не догматичного правозастосування наскільки, наскільки це необхідно для справедливого підходу до вирішення правових питань. Адже вони нерідко такі ж несподівані і різноманітні, як саме неповторне людське життя.
Юридична методологія
Навчальний посібник
Комп’ютерна верстка Куріяц О.М.
Художнє оформлення Григорчук О.І.
Підписано до друку 20.11. 2002 р. Формат 60 × 84/16.
Папір офсетний. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 20,0. Обл.-вид. арк. 21,6.
Тираж 300 прим. Зам. 070-п. Ціна договірна.
Друкарня видавництва "Рута" Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича
58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2
[1] Юриспруденція поняття - Begriffsjurisprudenz - течія в праві, прихильники якої вважали право закритою, скінченною системою норм.
[2] Школа вільного права - Freirechtslehre - течія в праві, яка вимагає від судді пошуку справедливості в кожному окремому випадку на основі вільного правозастосування.
[3] Правопевність - Recntssicherheit - (правова певність, правова безпека) одна з основних гарантій правової держави, принцип, який позначає надійність, непорушність закону і створених ним фактів (напр. судових рішень, які набрали чинності, актів державних органів тощо).
[4] Напр.: Платон, державний муж; Арістотель, Метафізика; Діоген, твори.
[5] С. Пуфендорф, Право природне і право народів, 1672, част. І п. 6, §6 і §8.
[6] Напр.: І.Кант, Логіка, 1800. Додаток до вступу.
[7] Г. Кельзен, 1960, С.1 і далі.
[8] Порівн.: Енгіш, 1971, С. 79 і далі.
[9] Ст. 547 част. 2 ЦК України згадує правочин як можливу підставу виникнення зобов'язання, таким чином вказуючи на те, що слід перевіряти загальні передумови і його чинності - тобто правоздатність особи тощо.
[10] порівн.: Енгіш, 1997. С.73 і далі.
[11] наприклад ст. 24 реч. 1 ЗУ „Про планування і забудову територій".
Стаття 24. Дозвіл на будівництво об'єктів містобудування. Фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).
[12] Ст. 13 реч. 4-6, ст. 41 реч. 1,2,4-7 Конституції України, але ст. 41 реч. 8 Конституції.
[13] Н. Луманн, Правова соціологія, 2. видання (1983), С. 43.
[14] Порівн.: Ціппеліус, 1994, §5 III; 61; 27 II.
[15] Нав'язький. 1948, С. 13 і далі, інакшим змістом ніж це поширене значення наповнює термін «первинні» норми Л.А.Харт і позначає ними зобов'язуючі норми, тоді як «вторинні» норми (уповноваження) він вживає щоб позначити ті, з яких випливають передумови появи чи модифікації обов'язків (Концепція права, 1961, С. 77 і далі).