[16] 3 липня 2002 року відповідальність за позитивне порушення умов договору (тобто порушення, виразно не передбачене умовами договору але таке що тягне за собою збитки для однієї зі сторін), встановлена в ст. 285 BGB.
[17] Дігести 1,1,1.
[18] Ціппеліус 1994, §9 ІІІ.
[19] Цinпeлiyc 1994, §24.
[20] BVerfGE 3, 237.
[21] Ціппeлiyc1994, §18 ІІ.
[22] правова позиція, або інакше позиція, обгрунтована правом.
[23] необхідна позиція, або інакше позиція, якої вимагають обставини.
[24] Ціппеліус 1994, §39 III.
[25] До цього також P. Ванк, Побудова юридичних термінів, 1985, С. 110 і далі.
[26] Рішення КСУ від 07.05.2002 року, частина 3 абз. 9 реч. З установчої частини рішення.
[27] Погоджуючись з такою констатацією Федеральний конституційний суд в BVerfGE 34, 287.
[28] Канторович, 1906, С. 21, 46 і далі.
[29] Радбрух, 1952, С. 161.
[30] Ессер, 1972, порівн.: Лоошельдерс\Рот, 1996, С. 71 і далі.
[31] “im Auslegen seid frisch und munteri Legt ihr's nicht aus, so legt was unter”, И. В. Гете, Zahme Xenlen II.
[32] До 25-річчя Товариства цісаря Вільгельма, том 3 1937, С. 91 і далі.
[33] Ціппеліус, 1997, Глави 8 і 9.
[34] функції понять і принципів як інструментарію, який спрямовує дискусію через надання аргументації і служить вихідними пунктами для рішення, такими собі „топіками", описали Фієвек і Перельман (Фієвек, Топік і юриспруденція, 5 видання, 1974, §3, §8; Перельман, Юридична логіка як вчення про аргументацію, 1979, §§58 і далі), до уявлень про “ключові терміни” в проблематизації: Ціппеліус, Оціночні проблеми в системі основних прав, 1962, С. 22,82 І далі; Деннінгер, Конституційно-правові ключові терміни, в Присвячується Вассерману, 1985, сор. 288 і далі.
[35] порівн.: Ціппеліус, Загальна теорія держави, 13 видання, 1999, § 2 III 2.
[36] Ф. Каульбах, Експеримент, перспектива і сила (спроможність) суджень в пізнанні права, ARSP 1989,0.455.
[37] І. Кант, Логіка, 1800, С. 115 і далі.
[38] Ціппеліус, 1996, Розділ 10.
[39] Детальніше див. Ціппеліус, 1997, Розд. 11 с.
[40] Ціппеліус, 1994, § 11 част. II п. 4; §20 част. IІІ, IV; §21 част. I.
[41] Мак Кормік, 1978, С. 149,236.
[42] порівн.: Камлах/Лоренцем, 1973, С. 27 і далі.
[43] Ціппеліус 1994, §4 ІІІ.
[44] І.Кант, Логіка, 1800, §1.
[45] Гуссерль, Досвід і судження, 1939, § 81.
[46] Гуссерль, вище, § 82.
[47] Ціппеліус, 1994, § 4 част. IІІ, §20 част. I.
[48] Савіньї, 1840, С.13 і далі.
[49] порівн.: Гегель, Енциклопедія, 1830, §548 і далі.
[50] Н. Гартман, 1932, Глава 5b.
[51] порівн. Н. Гартман, 1932, Глава 44с, 57, 58b.
[52] Ціппеліус, 1994, §11 SS 4; 21 I.
[53] Т. Гоббс, Левіафан, Глава 26.
[54] Ex nunc - відтепер.
[55] BVerfGE 7, 215.
[56] Порівн.: Ціппеліус, Конституційна гарантія і соціальні зміни, DOV 196, S.809f…
[57] В. Цьолльнер, К.Ґ.Лорітц, Трудове право, 5 видання, 1998, §19 S. 2.
[58] Ціппеліус, 1994, §21 III.
[59] BVerfGE 2, 401.
[60] BVerfGE 53, 290f.
[61] BVerfGE 57, 322f.
[62] BVerfGE 34, 288f.
[63] Рюттгерс, 1995; Вюрттенбергер, 1991; Ціппеліус, 1996, Кар.14.
[64] Ціппеліус, 1997, Глава 8, 11с, d.
[65] Луманн, 1983, S.88, 227ff.
[66] Луманн, 1983, S.88, 232f., 241.
[67] Т.Маунц/Р. Ціппеліус. Державне право Німеччини, 30. видання (1998), §5 част. IV п. 4; §14 част. I.
[68] Про необхідність тлумачення моральних засад будівника комунізму відповідним чином.
[69] BVerfGE 47, 311f.; 60, 155; 64, 214f.; порівн. також: Оссенбюль, Свобода - відповідальність - компетентність, 1994, S.33ff.
[70] Правовий мир - Rechtsfrieden - є ціллю судового провадження зокрема і правопорядку взагалі, яка полягає в намаганні уникнути суперечок, в першу чергу шляхом їх врегулювання на основі справедливих і зрозумілих норм права, за необхідності - в своєчасному судовому провадженні. Виходячи з диспозитивності (самовизначення) особи в цивільному праві, принцип правового миру ставить згоду сторін з результатами розгляду справи вище, ніж матеріальну справедливість.
[71] Пopiвн.: BGHZ 66, 319ff.
[72] Турбота, яку слід виявляти у власних справах.
[73] Порівн.: BGH2 55, 396.
[74] Порівн.: BGHZ 34, 34; 78, 218.
[75] Вище право ламає нижче право.
[76] BVerfGE 1, 32; інакше 3, 231.
[77] BVerfGE 2, 232.
[78] BVerfGE 2, 232ff.
[79] Ціппеліус, 1997, Kap.9f.
[80] пізніша норма ламає ранішу норму.
[81] Ціппеліус, 1996, Кар. 38.
[82] Савіньі, 1840, S.213.
[83] Савіньї, 1840, S.39, 44.
[84] Доводи щодо попередньої історії цього канону можна знайти в Б. Мааш, Тлумачення норм права, Часопис всього комерційного права, 1986, S.360f.; Райш, 1995, S.72ff.-
[85] Савіньї, 1840, S.214.
[86] Савіньї, 1840, S.214.
[87] порівн.: Ціппеліус, 1994, §38.
[88] Савіньї, 1840, S. XXXVI, 10.
[89] Савіньї, 1840, S.214.
[90] Савіньї, Про сучасну професію стосовно законодавства і науки права, 1814, S.11.
[91] Ґ.Ф.Пухта, Курс інституцій, Том 1,10. видання (1893), §§9ff., 34.
[92] текст норми див. §6 І а або 51.
[93] текст норми див. §6 а.
[94] Ціппеліус, 1994, §§5 III; 21 II, див. також Лоошепьдерс/Ротт, 1996, S.198 ff.
[95] так само вважає зараз Федеральний конституційний суд Німеччини: BVerfGE 71, 115; 87, 224.
[96] Арістотель, Етика, V 14.
[97] Мюллер, 1997, S.187.
[98] Коллер, §4 S.125; Огорек, король-суддя чи автомат для кваліфікації? 1986, S.80ff., 257ff., 273ff.; нижче §16 II.
[99] Прикладом таких зміщень, які однак до самого останнього часу не знайшли відображення в законі, є ст. 1 і 5 Цивільного кодексу Української РСР. Уважне їх вивчення показує, що їх зміст змінився і наштовхує на думку, що вони не просто “втратили чинність”, а навпаки, “читаються з новим змістом”.
[100] неправильно, коли окрема деталь отримує перевагу перед суттю цілого права – Дігести 1, 3, 24.
[101] Ціппеліус, 1996, Глава.1 IV 2; 14 IІ 1,3.
[102] Цinпeлiyc, 1994, §6 VII.
[103] ф. Шляєрмахер, Герменевтика і критика, видано Ф. Люкке, 1838, заново видано М. Франк, 1977, Герменевтика, вступ, §§20, 23. у цьому ж творі наведено ще один вислів, який став пізніше крилатим, про завдання інтерпретатора „розуміти промову (висловлювання тощо) спершу настільки ж добре, як і її автор, і згодом навіть краще за автора” (§18; подібним чином висловлювався і Кант в Критиці чистого розуму, 2. Видання 1787, С. 370).
[104] Страва з смаженої яловичини грубої обробки.
[105] Таку директиву Федеральний конституційний суд Німеччини сформулював для законодавця у своєму рішенні BVerfGE 60, 40; також і законодавець не повинен без переконливих підстав полишати без уваги принципи, за якими він вирішував і вирішуватиме правові питання; порівн. також BVerfGE 59, 49. Від цього принципу “системності” бере свій початок заповнення прогалин у праві (§11 І b, ІІ d). He в останню чергу і добудова права повинна бути внутрішньо послідовною, не допускати всередині самої себе невиправданих суперечностей (§13 II).
[106] BVerfGE 7, 205; інші вказівки див. Т. Маунц/Р. Ціппеліус, Державне право Німеччини, 30. видання. (1998). §18 II 2.
[107] II. Кант, Критика чистого розуму, S.672.
[108] Порівн.: Ціппеліус, Загальне державне право, 13. видання (1999), §33 II 2.
[109] BVerfGE 35, 219ff.
[110] порівн.; BVerfGE 7, 234ff.
[111] BVerfGE, Рішення від 19.03.84, Новий юридичний тижневик NJW 1984, С. 1294 і далі.
[112] BVerfGE 30, 193ff.; 67, 228.
[113] порівн.: BVerfGE 6, 72; 51,110.
[114] Відповідно до формулювання, обраного Неіnгісh'оm Hubmanns'om, у разі неминучого конфлікту інтересів вони повинні бути .пропорційно до своєї значимості зменшені до тієї міри, яка необхідна для того, щоб існуючи поряд вони не втручались у сферу регулювання один одного. Суперечливі інтереси чинять один на одного так би мовити стримуючий, обмежуючий вплив" (Archiv für die civilistische Praxis, 155 (1956), S126). У випадках, коли через більшу значимість менш значимий інтерес повинен поступитись, ця „поступка” повинна бути обмеженою найменшим об'ємом, який достатній для реалізації “важливішого” інтересу. Повинен бути обраний варіант, за якого завдана шкода буде найменшою, а обмеження інтересів - мінімально необхідним”. Звідси випливає також потреба врахування при прийнятті рішення тих благ, які отримає кожна сторона, хоча б для того, щоб переконатись, що .порушення менш цінного блага, захищеного правом, призвело до захисту більш цінного, а отже достойного більш інтенсивного захисту блага” (у вказаному вище, С. 128). Пізніше Конрад Гессе запропонував подібну компромісну формулу з назвою “практичний супровід” конституційної норми і останній знайшов серйозний резонанс (Основні риси конституційного права Федеративної республіки Німеччини, 20. видання (1995), порядковий номер 72).