Для досягнення поставленої мети в роботі використано ряд загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які взаємопов’язані між собою і застосовувалися у роботі у послідовному і логічному зв’язку:
- порівняльно-історичний метод – для дослідження еволюції системи управління охороною здоров’я в Україні, виявлення особливостей функціонування системи управління охороною здоров’я за кордоном та порівняння з вітчизняною ситуацією у цій галузі;
- метод системного аналізу – при вивченні системи державного управління охороною здоров’я в Україні в цілісності, єдності та взаємозв’язку його окремих складових частин, визначенні мережі управлінських взаємозв’язків;
- ситуативний метод – для виявлення характерних особливостей системи державного управління охороною здоров’я в Україні в умовах конкретного часу та регіону; співвідношення між адміністративними та політичними механізмами в умовах демократичної трансформації суспільства;
- методи аналізу політики – при обґрунтуванні рекомендацій щодо підвищення ефективності політичного механізму та його взаємодії з адміністративним у системі управління охороною здоров’я;
Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять статистичні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали експертного опитування, аналітичні матеріали і звіти науково-дослідних інститутів і центрів, науково-аналітичні праці вітчизняних і зарубіжних науковців у предметній галузі дослідження, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі системного аналізу сутності й змісту адміністративного і політичного механізмів управління, теоретично обґрунтовано принципи, форми та процедура їх ефективної взаємодії в системі управління охороною здоров’я.
Найсуттєвіші результати, що містять наукову новизну й характеризують відмінність одержаних результатів від існуючих розробок, полягають у тому, що:
уперше:
- на основі дослідження феномену політичного управління з позиції його ролі і місця у системі управління охороною здоров’я встановлено, що розвиток співробітництва владних структур і суб’єктів громадянського суспільства, в контексті демократичного врядування, передбачає ефективну взаємодію адміністративного та політичного механізмів управління;
- доведено об’єктивну обумовленість і можливості взаємодії адміністративного і політичного механізмів у системі управління охороною здоров’я в Україні, обґрунтовано вимоги, що мають забезпечити цілісність, єдність та гнучкість зазначених механізмів;
- визначено особливості функціонування адміністративних і політичних механізмів у різних регіонах України, що дозволило сформулювати принципи та процедуру їх ефективної взаємодії в системі управління охороною здоров’я, напрями подальшого розвитку;
удосконалено:
- понятійний апарат державного управління стосовно поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення базових понять «адміністративні та політичні механізми управління», «державне управління охороною здоров’я», «взаємодія механізмів у системі управління охороною здоров’я», які на відміну від існуючих підходів базуються на уявленні про адміністративні та політичні механізми як зв’язки, взаємодії, відносини між структурними елементами управління, владними інститутами, громадськими об’єднаннями і політичними партіями;
- існуючі теоретико-методологічні підходи щодо підвищення ефективності політичного механізму та його взаємодії з адміністративним у системі управління охороною здоров’я;
- модель інформаційно-аналітичного супроводу державного управління системою охорони здоров’я, що дозволило запропонувати структуру інформаційно-аналітичних підрозділів органів управління охороною здоров’я на регіональному рівні;
набуло подальшого розвитку:
- дослідження функцій державного управління охороною здоров’я, зокрема функція встановлення зв’язку між владою та суспільством, без якої демократична адміністративно-політична система управління не зможе стабільно розвиватися, за винятком тоталітарних систем, де стабільність досягається шляхом примусу, репресій та витіснення чужорідних елементів;
- узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду державного управління охороною здоров’я, у результаті якого обґрунтовано рекомендації щодо підвищення ефективності взаємодії механізмів у системі управління охороною здоров’я.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення і висновки доведені до рівня конкретних пропозицій, які можуть використовуватися в процесі реформування системи управління охороною здоров’я, і, передусім, слугувати надійною теоретико-методологічною основою для вирішення практичних завдань, пов’язаних з впровадженням у діяльність суб’єктів управління науково-обґрунтованих адміністративних і політичних механізмів публічного управління.
Одержані в дисертаційному досліджені наукові та науково-практичні результати використано:
- Одеською обласною радою при розробці проекту комплексної програми «Здоров’я» на 2002-2011 роки; програми «Репродуктивне здоров’я населення Одеської області до 2015 року».
- Одеським регіональним інститутом державного управління НАДУ при Президентові України у процесі викладання дисципліни «Концептуальні засади взаємодії політики й управління» при підготовці фахівців за напрямом «Державне управління».
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідалися автором і обговорювалися на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: «Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія» (Дніпропетровськ, 2001); «Інтелігенція і влада» (Одеса, 2002); «Українська національна ідея – проблема відповідальності» (Львів, 2002); «Соціальна політика і механізм інтеграції українського суспільства» (Одеса, 2003); «Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації» (Одеса, 2004); «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (Одеса, 2006) та розширеному засіданні кафедри управління охороною здоров’я та валеології в Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України (протокол засідання від 25 травня 2007 р. №.14).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження висвітлено у 15 одноосібних публікаціях, п’ять з яких – у наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 175 сторінок, список використаних джерел містить 238 найменувань. У роботі наведено 5 рисунків та 12 додатків.
Основний зміст роботи
У вступі дисертаційної роботи обґрунтовується актуальність теми, сформульовані гіпотеза, мета і завдання, визначено об’єкт і предмет, теоретико-методологічні основи і методи дослідження. Доводиться наукова новизна і практичне значення роботи, характеризується рівень апробації її результатів, особистий внесок дисертанта у розробку проблем, зв’язок із науковими програмами, планами і темами Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України; зазначено структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – «Теоретичні засади дослідження управління охороною здоров’я у контексті системного аналізу» – розглянуто ступінь наукової розробки проблеми, теоретичні підходи до її аналізу, обґрунтовано напрями реформування системи управління охороною здоров’я.
У розділі зазначається, що система охорони здоров’я є цілісною множиною багатьох елементів, кожен із яких складається з простих явищ і процесів. Вона є неврівноваженою системою, у якій весь час відбуваються зрушення та робляться спроби до встановлення рівноваги. Основними ознаками системи є:
- взаємозв’язок групи елементів;
- утворення цими елементами певної цілісності;
- внутрішня взаємодія всіх елементів;
- прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;
- здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.
При застосуванні системного аналізу необхідно враховувати важливість інших методів управління охороною здоров’я. У взаємозв’язку вони дозволяють давати повну картину процесів, трансформації систем, визначення їх властивостей, функцій, ефективності.
Встановлено, що ефективне виконання завдань державного управління охороною здоров’я можливе тільки на основі використання всіма органами держави основних принципів державного управління.
В останні роки дещо пожвавилися наукові пошуки шляхів реформування системи охорони здоров’я. У роботі проаналізовані альтернативні погляди щодо напрямків і стратегії вдосконалення державної політики охорони здоров’я. Це дозволило виділити три головних підходи переходу до нової системи державного управління охороною здоров’я.
Перший підхід передбачає: перетворення усіх медичних закладів у недержавні автономні структури, приватну індивідуальну практику, багатоканальне фінансування за рахунок державного і місцевого бюджетів, ресурсів підприємств, сімейних бюджетів, добровільного страхування, благочинних фондів, розповсюдження їх на певні контингенти і види медичної допомоги, вільний вибір лікаря. Тобто мова йде про перехід на ринкові відносини, конкуренцію між закладами, між керівними структурами, вільне ціноутворення. Прибічники такого підходу піддавалися критиці за соціальне розшарування в медичному середовищі, виникнення нерівності в медичному обслуговуванні «еліти» і «загалу».