1. Банк укладає з Продавцем договір про співробітництво.
2. Покупець заповнює заявку на надання кредиту. Банк розглядає можливість кредитування (установлення кредитного ліміту).
3. При позитивному рішенні про видачу кредиту Банк інформує про це Покупця і Продавця офіційним повідомленням.
4. Покупець і Продавець укладають договір закупівлі-продажу. Позичальник-покупець здійснює авансовий (частковий) платіж Продавцю.
5. Продавець укладає з Покупцем договір на збереження автомобіля до повної оплати цю вартості.
6. Продавець разом з Покупцем реєструє автомобіль в органах ДАІ.
7. Покупець і Банк укладають кредитний договір з умовою видачі кредиту після висновку договорів: застави автомобіля в забезпечення зобов'язань за кредитним договором, а також Договору страхування автомобіля на користь Банку і надання Банку доказу сплати страхового платежу.
8. Позичальник-покупець і Банк укладають договір застави і засвідчують його в нотаріуса.
9. Полягає договір страхування автомобіля на користь "Приватбанку".
10. Банк робить видачу кредиту. Покупець робить повний розрахунок із Продавцем за автомобіль.
11. Продавець передає автомобіль Покупцю зі збереження по акті прийому-передачі.
Як правило, максимальна сума кредиту на одного позичальника не повинна перевищувати 20000 дол. США. Розмір авансу коливається від 30 % до 70 %. Кредитні кошти надаються Покупцю шляхом перерахування їх на рахунок Продавця або ж встановлення кредитного ліміту на пластикову карту.
Погашення Покупцем заборгованості по кредиту здійснюється:
- відсотки за користування кредитом - щомісяця
- сума кредиту (кредитного ліміту) щомісяця рівними частками
Відсотки нараховуються прості на залишок заборгованості за кредитом. Для стимулювання менеджерів автосалонів передбачається виплата винагороди в розмірі 1 % річних, що становить 0,79 % від суми кредиту.
2.7.3 Технологія видачі кредитів населенню
для купівлі товарів довгострокового користування
Останнім часом продаж товарів в кредит стає дуже популярним. На відміну від попередніх видів кредитування, продажі товарів в кредит розрахований для середнього класу.
Термін кредиту, як правило, становить 1 рік. Покупець отримує кредит для купівлі товару в розмірі не більше як 50 % його вартості.
Порядок взаємодії клієнта, продавця і банку: при кредитуванні:
• Банк укладає з Продавцем договір про співробітництво
• Покупець вибирає потрібний йому товар, знайомиться з умовами розстрочки і переліком документів для банку, резервує обраний товар терміном на два банківських дні. Покупцю видасться договір купівлі продажу (додаток 12) у 3-х екземплярах не підписаний продавцем, і довідка з торгової крапки з підписом і печаткою (необхідна для підтвердження того, що даний клієнт зарезервував товар з умовою оплати в плині не більш 2-х банківських днів по прикладеному договорі купівлі-продажу);
• Покупець з документами звертається в прилегле відділення банку, що здійснює операції кредитування і заповнює заявку.
• Для підтвердження даних про себе позичальник представляє довідку з місця роботи, у якій зазначена його заробітна плата.
• Здійснюється розрахунок фінансового стану позичальника, і при дотриманні умови, коли платіжний баланс родини з урахуванням кредиту й інших обов'язкових платежів залишається позитивним, оформляється договір застави товару, що здобувається, що нотаріально не завіряється і кредитний договір.
• Позичальнику відкривається поточний рахунок, на який він вносить наявними свій внесок. Кредитні засоби також вносяться у виді наявних на цей рахунок, і здійснюється оплата товару на розрахунковий рахунок продавця
• Позичальник з копією платіжного доручення, на якому коштує оцінка "проведено банком, дата, ФИО виконавця направляється до продавця і закінчує оформлення документів у торговій точці(договір купівлі продажу, дата даного договору - не пізніше дати договору застави.
Враховуючи, що при кредитуванні фізичних осіб для купівлі товарів довгострокового користування основною умовою являється щомісячне погашення рівними частинами основної суми кредиту і процентів, необхідно ретельно стежити за всіма платежами клієнта по погашенню боргу і у випадку затримки платежу на термін більше 30-ти днів і одразу ж реагувати шляхом отримання назад товару, передачі його продавцю та реалізації на комісійній основі.
2.8 Кредитний ризик. Заходи щодо мінімізації втрат від кредитного ризику.
Кредитна діяльність насамперед пов’язана з ризиком. Для того, щоб вміти вибрати оптимальне співвідношення ризик/прибуток банки повинні вміти визначати якісно ризиковий компонент.
В якості основних видів ризику, які бере на себе банк при здійсненні операцій споживчого кредитування виступають кредитний ризик, портфельний ризик і процентний ризик.
Портфельний ризик – це ризик, пов’язаний зі структурою кредитного портфеля банку і структури забезпечення.
Процентний ризик – це невизначеність, пов’язана з часом і тенденціями у зміні процентних ставок в майбутньому.
Кредитний ризик – ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) обов’язків по кредитним операціям, тобто ризик того, що виплата позичальником процентів і кредиту буде проводитись з відхиленням від умов кредитного договору, або взагалі не буде здійснюватись.
У процесі управління кредитним ризиком комерційного банку слід визначити такі етапи:
— розробка цілей і завдань кредитної політики банку;
— створення адміністративної структури управління кредитним ризиком і системи прийняття адміністративних рішень;
— вивчення фінансового стану позичальника;
— вивчення кредитної історії позичальника, його ділових зв'язків; розробка і підписання кредитної угоди;
— аналіз ризиків неповернення кредитів;
— кредитний моніторинг позичальника і всього портфеля позичок;
— заходи з повернення прострочених і сумнівних позичок і з реалізації застави.
До чинників, які збільшують ризик кредитних операцій комерційного байку, належать:
— надмірна концентрація – зосередження кредитів в одному із секторів економіки, виді кредиту;
— надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки та видів кредиту:
— валютний ризик кредитного портфеля:
— структура кредитного портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;
— рівень кваліфікації персоналу банку.
При визначенні ріння кредитного ризику враховуються:
— репутація клієнта;
— можливість клієнта щодо погашення боргу;
— капітал клієнта;
— умови, в яких знаходиться позичальник;
— застава.
Оцінка рівня ризику здійснюється у відповідності до порядку, встановленого НБУ. Резерв на покриття можливих втрат банку по позичках ділиться на резерви під стандартну й нестандартну заборгованість по кредитним операціях. Резерви під нестандартну заборгованість формуються по кредитним операціях, класифіковані як “під контролем”, “субстандартні”, “сумнівні’’ й “безнадійні”.
Стандартні кредитні операції – це операції по яким кредитний ризик незначний й складає 2 відсотки від чистого кредитного ризику.
Під контролем – це кредитні операції, за якими кредитний ризик незначний, але є ймовірність його збільшення внаслідок несприйнятливих обставин для позичальника. Ризик складає 5 процентів від чистого кредитного ризику.
Субстандартні – це кредитні операції, за якими кредитний ризик значний і, внаслідок несприйнятливих для позичальника обставин, може зрости. Ризик складає 20 процентів від чистого кредитного ризику. Є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості.
Сумнівні – це операції, за якими виконання зобов’язань позичальником у певному обсязі, з врахуванням фінансового стану і рівня забезпеченості під загрозою. Ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька і складає 50 процентів від чистого кредитного ризику.
Безнадійні – це кредитні операції, при яких ймовірність виконання зобов’язань позичальником практично відсутня. Ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості по операції.
Досвід роботи багатьох банків свідчить, що оптимальним можна вважати кредитний портфель, в якому консолідована заборгованість за позичками розподілена так:
- стандартні позички – 22 %;
- під контролем – 38 %;
- субстандартні – 30 %;
- сумнівні – 5 %;
- безнадійні – 5 %.
З метою розрахунку обсягу резерву, який створює банк для покриття кредитного ризику, а також визначення чистого кредитного ризику банк зобов’язаний здійснювати аналіз кредитного ризику.
НБУ встановив вимоги щодо визначення рейтингу клієнтів – “Положення про порядок формування та використання резерву для покриття можливих збитків по кредитним операціям комерційних банків”, яке затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279, де відображено основні критерії оцінки кредитних ризиків.
