2. При прийнятті рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності керівник (директор) радгоспу чи міжгосподарського підприємства має додержувати вимоги суворої індивідуалізації стягнень залежно від тяжкості проступку, конкретних обставин його вчинення, сумлінності порушника при виконанні трудових і громадських обов'язків, його попередньої поведінки. Перед накладенням дисциплінарного стягнення адміністрація повинна одержати від працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, письмове пояснення своєї поведінки. Накладення дисциплінарного стягнення проводиться не пізніше місячного строку від дня виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Керівництво підприємства не має права накладати дисциплінарне стягнення, якщо від часу вчинення проступку минуло шість місяців. При притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності належить керуватися правилом: за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Коли вчинений дисциплінарний проступок мав своїм наслідком заподіяння майнової шкоди або ущемлення майнових інтересів підприємства, правопорушник поряд із дисциплінарною мусить притягатися і до матеріальної відповідальності.
У виховних цілях наказ про дисциплінарну відповідальність адміністрація оголошує всьому трудовому колективові радгоспу чи міжгосподарського підприємства (організації), а до відома правопорушника цей наказ доводиться під розписку. В разі відмови працівника підтвердити своїм підписом факт ознайомлення з наказом або розпорядженням складається відповідний акт. Згідно зі ст. 151 КЗпП України, якщо працівник протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, він уважається таким, що не мав стягнення.
§ 5. Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства
1.Правову основу матеріальної відповідальності членів КСГП та найманих працівників сільськогосподарських підприємств, агрогосподарських товариств усіх форм власності та організаційно-правових форм становлять відповідний пункт Статуту конкретного господарства та розділ IX КЗпП України, яким передбачено правові гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Зазначені правові норми являють собою відповідні інститути аграрного права і трудового права.
Соціально-економічне та юридичне значення і функція цих інститутів полягають у правовому забезпеченні схоронності колективної та державної власності, здійснюваному покладенням матеріальної відповідальності на членів КСГП і працівників радгоспу, винних у заподіянні господарству майнової шкоди (збитків). Передбачаючи матеріальну відповідальність працівників, законодавець виходить із того, що вони сумлінно ставляться до виконання своїх трудових обов'язків, а факти заподіяння шкоди, безгосподарності й марнотратства мають випадковий характер. Проте жодний протиправний вчинок працівника не повинен залишатися без уваги з боку органів управління КСГП та адміністрації радгоспу, а заподіяна шкода обов'язково має бути компенсована. В цьому й полягає суть застосування правових заходів щодо правопорушника. Ці заходи мають справляти виховний вплив як на працівника, який заподіяв шкоду КСГП або радгоспові, так і на інших членів колективу. Соціально-економічне і юридичне значення застосування правових норм про матеріальну відповідальність працівників полягає саме у виконанні цими нормами відшкодувальної функції, забезпеченні охорони майна і правовому захисті майнових інтересів КСГП чи радгоспу, а також у здійсненні виховної функції права.
Суспільні відносини, що виникають при заподіянні шкоди з вини працівників, є аграрними трудовими відносинами. Застосування правових норм про матеріальну відповідальність обов'язково має відповідати вимогам законодавства — саме таким чином забезпечується охорона трудових прав працівників.
Згідно зі Статутом КСГП, член підприємства, винний у заподіянні шкоди, несе відповідальність лише за прямі дійсні збитки. Він не відповідає за ту шкоду, яка є для підприємства упущеною вигодою, і не зобов'язаний її відшкодовувати. До збитків не включаються ті доходи або прибутки, що їх підприємство могло б (планувало) одержати, якби не було вчинено правопорушення. Отже, існуючий порядок і умови притягнення працівників, винних у заподіянні шкоди, до відповідальності лише за пряму дійсну шкоду гарантують членові КСГП його право на одержання заробітку від трудової участі в громадському господарстві.
Такою ж важливою гарантією є положення закону про те, що працівник, який притягається до матеріальної відповідальності, несе її в обмеженому розмірі — не більше середньомісячного заробітку. Аналогічну правову норму про обмеження матеріальної відповідальності встановлено трудовим законодавством для працівників, які заподіяли шкоду підприємству, установі, організації при виконанні своїх трудових обов'язків. Це означає, що при правовому регулюванні матеріальної відповідальності трудівників законодавець виходить з єдиних принципів такої відповідальності як для працівників державних підприємств, установ, організацій, так і для членів колективного сільськогосподарського підприємства і громадської організації. Такими ж рисами характеризується повна матеріальна відповідальність названих груп працівників.
2. Згідно зі статутом члени КСГП, винні в загибелі, недостачі, псуванні або втраті колективного майна, самовільному використанні тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин, робочої худоби, а також ті, що завдали підприємству іншої майнової шкоди, мають її компенсувати. Розмір дійсної шкоди визначає правління КСГП. Стягнення шкоди проводиться в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку члена КСГП, якщо шкода заподіяна невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов'язків. У разі навмисного заподіяння шкоди, а також у випадках, передбачених законодавством, на членів КСГП покладається матеріальна відповідальність у повному або підвищеному розмірі. Заподіяна шкода стягується з члена КСГП у повному обсязі також у разі, якщо він перебував у нетверезому стані.
3. Поняття шкоди і класифікація збитків за видами повніше й чіткіше визначені нормами цивільного законодавства України. Під збитками розуміють видатки і не одержані кредитором прибутки, що їх він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. Під дійсною матеріальною шкодою слід розуміти псування, втрату, загибель колективного майна, а також витрати, які підприємство змушене було зробити з вини працівника. Маються на увазі ті дійсні, реальні, прямі збитки, що заподіяні членом КСГП при виконанні своїх трудових обов'язків (пошкодження сільськогосподарських машин або самовільне їх використання, недостача або загибель худоби, пошкодження або втрата інвентарю, недостача майнових цінностей і коштів тощо). При визначенні шкоди не враховуються прибутки (доходи), що їх підприємство одержало б, якби не було вчинено правопорушення (неодержання запланованого врожаю, збільшення маси худоби, надою молока та його жирності, грошових прибутків), тобто упущена вигода.
Позов про відшкодування збитків пред'являється незалежно від притягнення винних (за наявності підстав) до кримінальної відповідальності.
4. Члени КСГП або працівники радгоспу, винні в розкраданні або недостачі промислових товарів та сільськогосподарської продукції, що належить господарству, поряд із кримінальною притягаються до матеріальної відповідальності. З них у судовому порядку стягується на користь потерпілих організацій заподіяна шкода в розмірі вартості викрадених або тих, що не вистачає, товарів за державними роздрібними цінами. Керівники господарства в усіх випадках порушення кримінальної справи повинні подати позов про стягнення з винних заподіяних збитків.
5. Законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників державних підприємств, установ, організацій та членів КСГП: обмежену і повну.
Обмежена матеріальна відповідальність працівників визначається в розмірі дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку, якщо шкода заподіяна недбалістю в роботі, невиконанням або неналежним виконанням своїх трудових обов'язків. В разі притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності членів КСГП стягнення заподіяної шкоди має провадитися з урахуванням їх середньомісячного основного заробітку, а не тільки з посадового окладу або тарифної ставки.
Повна матеріальна відповідальність полягає в обов'язковому відшкодуванні членом КСГП або працівником радгоспу всіх фактично заподіяних збитків незалежно від заробітку. Відповідальність у повному обсязі настає у випадках, коли:
а) шкоду заподіяно навмисно;
б) самовільно використовувались трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини, робоча худоба;
в) це спеціально передбачено законодавством;
г) шкоду заподіяно діями, що містять склад злочину;
д) шкоду заподіяно не у зв'язку з виконанням трудових, обов'язків;
е) має місце недостача матеріальних цінностей, прийнятих під звіт за разовим дорученням або іншим разовим документом.