6. Матеріальна відповідальність у повному розмірі покладається також на матеріально відповідальних осіб. Вона настає в разі недостачі матеріальних цінностей, прийнятих під відповідальність працівниками, що займають посади: касирів; завідувачів комор, їхніх помічників, комірників, що відають окремими коморами; завідувачів нафтових господарств (при виконанні ними службових обов'язків, пов'язаних із прийманням, видачею та обліком нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей); завідувачів їдалень (що перебувають на балансі КСГП); завідувачів господарств і кастелянш дитячих дошкільних закладів; заправників, обліковців-заправників (при виконанні ними службових обов'язків, пов'язаних із прийманням, видачею та обліком пального і мастильних матеріалів); водіїв вантажних автомобілів, що суміщають обов'язки агентів-експедиторів із приймання і видачі вантажів; провідників худоби при перевезенні її залізницею, гуртоправів.
7. Юридичною підставою повної матеріальної відповідальності є письмові договори (угоди) між правлінням КСГП, акціонерного товариства (дирекцією державного сільськогосподарського підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю) і матеріально відповідальними особами. До останніх належать:
а) завідувачі кас, комор, складів та їхні заступники;
б) старші контролери-касири, контролери-касири та інші працівники, які виконують обов'язки касира;
в) директори і завідувачі магазинів (за відсутності завідувачів відділів і секцій) та їхні заступники, завідувачі товарних секцій, начальники цехів підприємств торгівлі та їхні заступники;
г) завідувачі підприємств громадського харчування та їхні заступники, завідувачі виробництва, начальники цехів (дільниць) та їхні заступники;
д) завідувачі заготівельних пунктів, сепараторних відділень;
е) завідувачі господарства та коменданти будинків, де зберігаються матеріальні цінності;
є) агенти з постачання, експедитори вантажів, інкасатори.
Перелік осіб, з якими правління може укладати договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, оброблення, продажу (відпуску), перевезення або використання, визначається спеціальною постановою загальних зборів (зборів уповноважених) колективного сільськогосподарського підприємства. Практично це означає, що в кожному КСГП цей перелік треба обговорити на засіданні правління та зборах трудових колективів, бригад, ферм, інших виробничих підрозділів і винести його на обговорення загальних зборів або зборів уповноважених, які приймуть остаточне рішення з цього питання.
8. Повна матеріальна відповідальність працівників радгоспів, інших державних сільськогосподарських і міжгосподарських підприємств (організацій) регулюється ст. 134 КЗпП України.
9. Справи про матеріальну відповідальність членів КСГП суд розглядає за аналогією з трудовим законодавством. Він має право в разі необхідності зменшити розмір шкоди, який підлягає компенсації, виходячи зі ступеня вини, конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, матеріального становища члена КСГП з наведенням у рішенні мотивів часткового задоволення позову. Правові норми про зменшення розміру шкоди не застосовуються, якщо шкода була заподіяна злочином, вчиненим із корисливою метою, а також при стягненні з працівників коштів, одержаних ними у підзвіт або як аванс. У справах про стягнення дебіторської заборгованості сума боргу може зменшуватися залежно від майнового і родинного стану боржника.
10. Посадові особи КСГП несуть матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду на підставі тих самих нормативних актів, що й рядові члени цього підприємства. Питання про притягнення до відповідальності окремих посадових осіб вирішують органи самоврядування (наприклад, правління КСГП), які призначили дану особу на посаду.
При розгляді позовів КСГП до його членів і посадових осіб (голови, бригадирів, завідувачів ферм та інших спеціалістів) про компенсацію за заподіяну шкоду необхідно враховувати, що на них не можна покладати матеріальну відповідальність за таку шкоду, яка не пов'язана з їхньою безпосереднього виною і може бути віднесена до категорії нормального
виробничо-господарського ризику. Статтею 130 КЗпП України, яка встановлює підстави матеріальної відповідальне
працівників радгоспів, інших державних і міжгосподарську
підприємств, передбачено, зокрема, що на робітників і службовців не може бути покладено відповідальності за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику; за неодержання підприємством, установою, організацією прибутку; за шкоду, заподіяну працівником котрий перебував у стані крайньої необхідності. Визначені цією нормою правила застосовуються за аналогією закону й щодо членів КСГП.
Члени правління несуть матеріальну відповідальність у випадках, коли внаслідок їхньої бездіяльності, недбалого ставлення до своїх обов'язків було заподіяно шкоду галузі або ділянці виробництва, закріпленій за даною особою при розподілі обов'язків між членами правління.
Якщо при підготовці до судового розгляду справи за позовом КСГП до членів підприємств про стягнення з них збитків або в процесі самого розгляду виявиться, що шкоду було заподіяно не тільки з вини відповідача, а й внаслідок незаконних дій, безгосподарності, несумлінного ставлення до виконання своїх обов'язків окремих посадових осіб підприємства, останні мають притягатися до відповідальності як співвідповідачі. При стягненні шкоди з посадових осіб КСГП суди повинні з'ясовувати, хто конкретно відповідає за дану ділянку роботи і в чому саме полягає його вина.
Правління зобов'язане притягати до матеріальної відповідальності тих осіб, з вини яких підприємство платить штраф, пеню, неустойку і відшкодовує збитки за порушення умов договору з будь-якою організацією і громадянином. У цьому разі КСГП, виконавши свої зобов'язання перед стороною за договором, подає до винної посадової особи регресний позов про стягнення з нього майнових санкцій, сплачених за порушення договору.
11. З метою покриття заподіяних збитків відповідно до ст. 404 ЦПК України проводиться відрахування коштів із заробітку працівника в розмірі не більше 20 відсотків од суми, що має бути виплачена йому кожного разу, а якщо шкоду заподіяно розкраданням, а також за наявності інших відрахувань за виконавчими документами — не більше 50 відсотків. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не накладається.
§ 6. Відшкодування збитків, що сталися внаслідок загибелі або розкрадання худоби та птиці
1. Члени КСГП, працівники радгоспів, які винні в загибелі, нестачі або розкраданні худоби та інших тварин, несуть відповідальність згідно з нормами законодавства про працю і Статутом КСГП.
Тваринництво колективних і державних сільськогосподарських підприємств іноді зазнає значної шкоди внаслідок порушення особами, які обслуговують худобу й птицю, вимог виробничої та трудової дисципліни. Ці порушення полягають у відсутності належного догляду за тваринами і птицею в нічний час, ненаданні необхідної уваги опаленню тваринницьких приміщень взимку, особливо тих, де утримується молодняк. У разі вчинення такого правопорушення спеціальною комісією, створеною за розпорядженням правління, складається акт, який є підставою для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.
При визначенні вартості худоби слід керуватися постановою Міністерства економіки України "Про порядок оцінки шкоди від розкрадання, недостачі, знищення та псування матеріальних цінностей" від ЗО квітня 1992 р. № 16, у п. 8 якої сказано, що в разі розкрадання чи загибелі худоби сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент виявлення даного факту. При цьому відшкодовуються вони в розмірі, що в півтора рази перевищує вартість худоби.
Відшкодування збитків, заподіяних тваринництву, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. "Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей". Згідно з її п. 5 в разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, що склалися на момент відшкодування збитків із застосуванням коефіцієнта 1,5.
2. Збитки, викликані нестачею великої рогатої худоби, свиней, овець і коней через недбалість винних осіб, відшкодовуються в розмірі вартості тварин за державними закупівельними цінами. В разі розкрадання цих видів тварин сума збитків зростає в півтора рази проти їхньої вартості за тими ж цінами.
Правління КСГП та адміністрація радгоспу може дозволити особам, винним у загибелі коней, великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, відшкодувати заподіяні збитки здачею підприємству рівноцінних тварин, а також списати з працівників заборгованість за поданими позовами, якщо вони повернули худобу чи виплатили її вартість.
3. Позов про відшкодування збитків подається незалежно від притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Особи, винні в загибелі худоби, завідувачі ферм і члени правління, на яких покладено відповідальність за громадське тваринництво, повинні вживати всіх можливих у конкретній ситуації заходів, аби запобігти шкоді, по-господарському використовувати м'ясо та шкіру загиблих тварин. При цьому кошти від реалізації цих продуктів не включаються в суму, яку повинна відшкодувати особа, що заподіяла збитки.
4. Розмір збитків, заподіяних КСГП через крадіжку, загибель або недостачу свійської птиці, бджіл, хутрових звірів, кролів та інших тварин, слід визначати за державними цінами, що склалися на день подання позову.
5. Згідно з законодавством про страхування майна страхуванню підлягають сільськогосподарські тварини, домашня птиця, хутрові звірі, бджоли тощо. В разі загибелі будь-якого з цих видів тварин і птиці важливо визначити, мав місце страховий випадок або ж є причинний зв'язок між неналежним ставленням до своїх трудових обов'язків працівників, які доглядали худобу і птицю, і тим шкідливим наслідком, що призвів до загибелі останніх. При розгляді подібних справ у суді необхідно забезпечити охорону майнових прав як працівників, так і органів державного страхування. Ці питання мають велике практичне значення. Саме тому суд повинен повідомити зазначені органи про час судового розгляду справи. Якщо в заподіянні шкоди господарству винен працівник, орган державного страхування, який виплатив КСГП страхову винагороду, має право (і зобов'язаний — В. Я.) брати участь у розгляді справи як третя особа із самостійними вимогами про повернення виплачених коштів. Наявність страхового випадку звільняє члена КСГП від матеріальної відповідальності.