Належному застосуванню правових норм, які передбачають притягнення працівників сільського господарства до матеріальної відповідальності, покликані сприяти роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові від 29 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками".
Згідно з цими роз'ясненнями судам належить з'ясовувати обставини, від яких залежить вирішення питань про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, яку слід компенсувати. Зокрема, встановлювати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно та чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяння шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретній ситуації заподіяно шкоду; чи було створено умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і роботу з ними; яким є майновий стан працівника. В разі заподіяння шкоди кількома працівниками в рішенні суду має бути зазначено, які конкретні порушення допустив кожен із них, ступінь його вини та пропорційну їй частку загальної шкоди, за яку може бути застосовано матеріальну відповідальність (відповідного виду і в певних межах).
У постанові зазначено, що за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простою, випуску недоброякісної продукції, знищення й псування матеріальних чи грошових цінностей, несуть матеріальну відповідальність (у межах прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку) винні в цьому директори, начальники та інші керівники підприємств, установ, організацій та їхні заступники, а також керівники й заступники керівників будь-яких структурних підрозділів, передбачених Статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним Положенням.
РозділXXII
ТРУДОВІ СПОРИ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
§ 1. Поняття і види трудових спорів, що виникають у сільськогосподарських товаровиробників
1. Одним з дієвих способів захисту трудових прав окремих працівників чи колективів сільськогосподарських підприємств р умовах ринкової економіки має стати визначений у законодавстві порядок розгляду трудових спорів, що виникають між власниками сільськогосподарських та інших підприємств АПК і їх працівниками у процесі виробничо-господарської діяльності.
Трудові спори - це розбіжності, що виникають між власниками підприємства чи уповноваженим ним органом і працівником чи колективом працівників з питань застосування законодавства про працю, реалізації колективних та трудових договорів, встановлення нових чи зміни існуючих умов праці тощо. Розгляд трудових спорів має здійснюватись на засадах гласності, доступності, демократичності, законності.
2. Порядок розгляду трудових спорів, що виникають у діяльності сільськогосподарських та агропромислових товаровиробників, незалежно від форми власності, регулюється нормами чинного трудового законодавства України.
За суб'єктним складом їх можна класифікувати як: а) індивідуальні; б) колективні.
Залежно від виду трудового спору чинним законодавством визначаються органи, які вирішують розбіжності між суб'єктами аграрно-трудових відносин і відповідний порядок розгляду трудових спорів. Законом України "Про внесення змін І доповнень, що стосуються розгляду індивідуальних трудових спорів, до Кодексу законів про працю Української РСР та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих
актів" від 18 лютого 1992 р., закріплено новий порядок розгляду індивідуальних трудових спорів.
3. Відповідно до ст. 221 КЗпП України, індивідуальні трудові спори розглядаються:
а) комісіями по трудових спорах;
б) районними (міськими) судами (із змінами згідно із Законом — Верховної Ради від 19 січня 1995 р.).
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
4. Особливий порядок та організація розгляду колективних трудових спорів визначається у Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від З березня 1998 р.
§ 2. Організаційно-правові засади утворення і діяльності комісій по трудових спорах
1. Згідно зі ст. 223 КЗпП України, комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу. Комісія обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря.
2. За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу сільськогосподарського підприємства, об'єднання, установи, організації можуть бути створені КТС у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій.
Організаційно-технічне забезпечення комісії по трудових спорах (надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка та видача копій рішень тощо) здійснюється власником або уповноваженим ним органом. КТС підприємства має печатку
встановленого зразка.
3. Згідно зі ст. 224 КЗпП України, комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, за винятком спорів, передбачених у статтях 222, 232 названого кодексу. Це означає, що без розгляду спору у КТС працівник позбавляється права на звернення безпосередньо до суду за захистом
своїх прав.
Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.
Стаття 225 КЗпП визначає конкретний строк звернення працівника до КТС для захисту своїх трудових прав — три місяці від дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Пропуск указаного строку позбавляє працівника права відстояти свої права чи законні інтереси. Однак КТС може поновити пропущений строк для звернення до комісії, якщо працівник доведе, що пропуск стався з поважних причин.
Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає
обов'язковій реєстрації.
§ 3. Порядок і строки розгляду трудового спору у комісії по трудових спорах
1. Відповідно до ст. 226 КЗпП України, КТС зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори мають розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представника власника або уповноваженого органу. Робити це за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат.
У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
КТС має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.
Працівник і власник мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід.
На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.
2. Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.
У рішенні зазначаються повне найменування підприємства, установи, організації; прізвіще, ім'я та по-батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору; суть спору; призвіща членів комісії, власника або уповноваженого ним органу; результати голосування і мотивоване рішення комісії. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.