Трудовий арбітраж створюється з ініціативи вказаних осіб у триденний строк в разі:
— неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікти з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди;
— виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
На відміну від примирної комісії, трудовий арбітраж — орган, який самостійно приймає більшістю голосів його членів рішення по суті трудового спору (конфлікту). Таке рішення є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.
7. Особливе правове становище в розгляді колективних трудових спорів займає Національна служба посередництва і примирення, яка створюється відповідно до ст. 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Діяльність такої служби має бути спрямована на запобігання виникненню колективних спорів і конфліктів, їх прогнозування та сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів.
До компетенції Національної служби посередництва і примирення відноситься:
— реєстрація висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів);
— аналіз вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів (конфліктів), підготовка пропозицій для їх усунення;
— підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних спорів (конфліктів);
— перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору;
— посередництво у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) тощо.
Представники національної служби посередництва і примирення можуть брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його стадіях.
Сторони після додержання примирної процедури мають право звертатися для сприяння у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення, яка розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам свої рекомендації.
8. Особливою стадією вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) є страйк — тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу).
Відповідно до ст. 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Реалізація права на страйк здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".
Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків. Законом передбачені й інші випадки заборони проведення страйку.
9. Колективний трудовий спір може бути переданий на розгляд до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду у передбачених законом випадках заборони проведення страйку і коли рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) сторонами не враховано. За таких умов право на звернення до суду із заявою про вирішення колективного трудового спору має лише Національна служба посередництва і примирення.
В разі оголошення страйку власник або уповноважений ним орган (представник) вправі звернутися до суду із заявою про визнання страйку незаконним. Рішення суду про визнання страйку незаконним з підстав, передбачених ст. 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), учасники страйку зобов'язані прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівники мають розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.
Збитки, заподіяні в результаті страйку іншим підприємствам, установам, організаціям чи громадянам, відшкодовуються за рішенням суду згідно із законодавством України.
РозділXXIII
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЛА
§ 1. Поняття соціального розвитку села
1. В сучасних селах України проживають її громадяни — працівники колективно-кооперативних і акціонерних державних сільськогосподарських підприємств, кооперативних товариств; колишні їхні трудівники, а нині - люди похилого віку, представники сільської інтелігенції та інші громадяни. Все їхнє життя — це благородна трудова діяльність.
Аграрне право як самостійна галузь права регулює суспільні відносини, що виникають між суб'єктами права у процесі здійснення державної соціальної політики, спрямованої на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення економічних і соціальних інтересів сільського населення, комплексний розвиток сільських територій, збереження сільської поселенської мережі, розвиток об'єктів соціальної Інфраструктури, сучасних систем зв'язку та інформатики, транспорту, житлово-комунального та водного господарства, шляхового будівництва.
Розвиток соціальної сфери села є одним з основних напрямів соціальної політики держави і залежить від наслідків
здійснення аграрної і земельної реформи в Україні.
Реформування аграрних і земельних відносин на ринкових засадах, приватизація підприємств АПК, реструктуризаціянедержавних сільськогосподарських підприємств на основі паювання земель, погіршення фінансового стану та зниження платоспроможності сільськогосподарських і агропромислових товаровиробників, недосконалість кредитно-фінансової системи, демографічна криза здійснення соціальних перетворень на селі в нових умовах, суттєво змінюють зміст і характер суспільних відносин у соціальній сфері села, які потребують правової регламентації.
Основні напрями, стратегічні цілі та завдання державної соціальної політики в Україні визначені в Указі Президента
України "Про основні напрями соціальної політики на 1997— 2000 роки" від 18 жовтня 1997 р., а також в Указі Президента України "Про основні напрями розвитку агропромислового комплексу України" від 29 квітня 1998 року. Вказані нормативні акти визначають коло організаційно-правових заходів щодо здійснення соціальних перетворень на селі, а саме:
— зміна соціально-демографічної ситуації у сільській місцевості;
— здійснення протекціоністської політики щодо поселень, які занепадають;
— переорієнтація державної міграційної політики від загальної підтримки переселенців у сільську місцевість до стимулювання міграції з метою сприяння зростанню сільськогосподарського виробництва, поліпшення обслуговування сільського населення;
— формування повноцінного життєвого середовища на селі через стимулювання всіх форм житлового будівництва, розвиток матеріальної бази закладів соціально-культурного призначення;
— комплексне облаштування сільських населених пунктів, поліпшення їх планування й забудови;
— фінансування розвитку соціальної сфери села;
— залучення безробітних та незайнятих громадян і вивільнюваних працівників до виконання оплачуваних громадських робіт;
— розробка регіональних і районних програм "Власний дім" та створення фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі;
— забезпечення функціонування у сільській місцевості мережі медичних амбулаторій, фельдшерських і акушерських пунктів;
— сприяння першочерговій передачі об'єктів соціальної інфраструктури, птахофабрик, спеціалізованих підприємств з виробництва тваринницької продукції, інших підприємств АПК до комунальної власності;
— створення у селах госпрозрахункових підрозділів з утримання об'єктів невиробничої сфери та надання житлово-комунальних послуг тощо.
2. Юридичне забезпечити реалізацію визначених органами влади й управління України організаційно-економічних напрямів земельної реформи і соціального розвитку села покликані закони та інші нормативно-правові акти. Одним із перших актів законодавчого органу став Закон "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" від 17 жовтня 1990 р., введений у дію з 1 листопада 1990 р. (з наступними змінами і доповненнями).
Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у соціальній сфері села, складають правовий інститут соціального розвитку села в системі аграрного права України.
Аналіз норм чинного законодавства України дозволяє визначити основні засади, на яких здійснюється правове забезпечення розвитку соціальної сфери села, а саме: