Згідно з договором ціни на сировину формуються в залежності від якості, кількості та періодичності постачання. Покупець зобов'язується своєчасно платити за сировину за погодженими сторонами цінами, оформлені протоколом погодження цін. Ціни на сировину відповідно до взаємної домовленості можуть змінюватися залежно від сезону, умов ринку, якості і кількості сировини. У випадках, коли сировина перевозиться транспортом товаровиробника, покупець відшкодовує витрати на автотранспорт відповідно до калькуляції, але не вище зазначених розцінок з урахуванням ПДВ.
Сторона, яка заподіяла другій стороні своїми діями збитки, зобов'язана відшкодувати їх у повному обсязі.
3. За умов становлення ринкових економічних відносин сільськогосподарські підприємства з метою одержання кредитів укладають договори лізингу як новий вид договірних зобов'язань. Правове регулювання суспільних відносин при цьому провадиться у відповідності з нормами Закону "Про лізинг", який прийнятий Верховною Радою України 16 грудня 1997 р. Цей Закон визначає поняття лізингу як різновиду цивільно-правового договору, його економічні і правові засади, правомочності сторін та їхню відповідальність в разі порушення умов договору. Лізингове зобов'язання покликане регулювати відносини з приводу підприємницької діяльності, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів. Вона полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу нерухомого або рухомого майна (сільськогосподарських машин, устаткування, обладнання, транспортних засобів тощо).
Сільськогосподарське підприємство правомочне укладати з лізингодавцем фінансовий лізинг, тобто договір, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. При цьому сума відшкодування вартості об'єкту лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
При використанні фінансового лізингу строк, на який об'єкт лізингу (майно) передається в тимчасове користування, передбачає виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Після завершення строку договору лізингоодержувач може придбати об'єкт договору за залишковою вартістю, укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою, повернути об'єкт угоди лізингодавцю. Зазначена правомочність лізингоодержувача передбачена ст. 4 Закону "Про лізинг".
Лізингоодержувач має право придбати майно (об'єкт лізингу) у свою власність і як суб'єкт права власності передати його в лізинг іншій стороні. В цьому випадку має місце, так званий зворотній лізинг. Пайовим вважається лізинг в разі здійснення його за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору на залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.
Виконання договору лізингу охоплює момент передачі об'єкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу відповідно до строку і умов, визначених договором. Одержане на підставі договору майно зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. При оперативному лізингу майно залишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг. Воно зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача також із зазначенням, що це майно одержано в лізинг.
Договором лізингу на лізингоодержувача покладається обов'язок вносити періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється сторонами за договором лізингу і може бути нерівномірною. Розмір платежів становлять суми, по-перше, що сплачуються лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; по-друге, платіж як винагороду за отримане в лізинг майно; по-третє, відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; а також інші витрати лізингодавця. Договором лізингу визначаються розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду.
Результативність таких правовідносин пов'язана із здійсненням певних юридичних дій, зокрема, укладенням лізингового договору, договору купівлі-продажу об'єкта лізингу, складання акту про прийняття об'єкта лізингу в експлуатацію, укладення договору на технічне обслуговування переданого на підставі договору лізингу майна, укладення договору на страхування об'єкта лізингу.
Виконання зазначених операцій безпосередньо пов'язане з використанням об'єкта лізингу. Сюди входить відображення лізингових операцій в бухгалтерському обліку і звітності. На цьому етапі провадиться виплата лізингодавцю лізингових платежів, а після закінчення строку лізингу вирішується питання щодо подальшого використання об'єкта лізингу.
4. В системі аграрно-договірних зобов'язань сільськогосподарських товаровиробників визначне місце належить їхнім договорам з м'ясокомбінатами. Згідно з договором товаровиробник (господарство) доставляє на м'ясокомбінат заздалегідь підготовлену для здачі партію худоби, яку супроводжує для здачі спеціальний представник. Здавана в обумовлені строки худоба, птиця і м'ясо, мають відповідати за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин. Ціни на здавану живу худобу визначаються за домовленістю між сторонами.
Заготівельник дотримується правил щодо прийняття худоби на забій і переробки худоби не пізніше однієї доби після закінчення п'ятигодинного передзабійного витримування, необхідного для проведення ветеринарного контролю. М'ясокомбінат розраховується за прийняту худобу згідно з її вагою та якістю м'яса, одержаного після забою, не пізніше 10 днів після переробки і оформлення приймально-здавальних документів. Переробне підприємство зобов'язане продати товаровиробникові м'ясопродукти за оптово-відпускними цінами в межах 10 відсотків від вартості проданої худоби.
За порушення договірного зобов'язання сторони несуть певну відповідальність. За невиконання зобов'язання по прийманню худоби, передбаченого договором, заготівельник сплачує товаровиробникові неустойку в розмірі вартості неприйнятої продукції за цінами, визначеними в договорі. При невиконанні обсягів, зазначених у договорі товаровиробник сплачує м'ясокомбінату неустойку в розмірі вартості недопоставленої продукції, за цінами, обумовленими у договорі.
В умовах економічних негараздів сільськогосподарські підприємства реалізовують вироблену ними продукцію тваринництва шляхом її обміну на пальне і мастильні матеріали, запасні частини до сільськогосподарських машин, в порядку плати за проведений ремонт техніки, автопокришки та інші подібні потреби. Так, між Вознесенською продовольчою компанією Миколаївської області і колективним сільськогосподарським підприємством у с. Воронівка Вознесенського району була укладена угода, згідно з якою продовольча компанія брала на себе зобов'язання поставити КСГП дизельне паливо в кількості 18205 літрів за ціною 43 коп. за один літр, включаючи ПДВ. КСГП с. Воронівка розраховується за дизельне паливо м'ясом свиней у живій вазі П-ї і ІН-Ї категорії за ціною 2,75 грн. за 1 кг, включаючи ПДВ. Всього вага м'яса 2847 кг. У разі невиконання договору сторони несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством.
5. Впровадження ринкових економічних відносин взагалі, а в сільському господарстві зокрема, є можливим при відповідному розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, певному стані економіки сільськогосподарського товаровиробника, належному рівневі рентабельності і прибутковості. Відсутність цих критеріїв у переважній частині сільськогосподарських підприємств (КСГП, ДСГП, ВСГК, АСГТ) та селянських (фермерських) господарств змусили цих товаровиробників у своїх економічних відносинах застосовувати договір міни (так званий бартер). Ці відносини за своєю юридичною сутністю є цивільно-правовими відносинами і регулюються нормами Цивільного кодексу України (ст. 241). Згідно з цією нормою за договором міни проводиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. У системі АПК внаслідок застосування міни майно переходить у власність від однієї сторони до другої. У разі, коли суб'єктом договору міни є державне підприємство, майно переходить в його розпорядження на праві повного господарського відання. За договором міни кожна із сторін взаємно стає власником майна, одержаного нею в обмін.
До взаємовідносин, що складаються внаслідок міни майна застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту відносин сторін.
У сучасних скрутних економічних умовах сільськогосподарські підприємства, якщо в них немає коштів, змушені застосовувати обмін своєї продукції на необхідні для них вироби промисловості (запасні частини, автопокришки, пальне і мастильні матеріали та ін.). Ці взаємовідносини оформляються відповідним договором.