За договором, предметом якого є виконання робіт із технічного обслуговування машинно-тракторного парку, автомобілів, устаткування тваринницьких ферм і нафтогоспо-дарств, виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити високоякісне технічне обслуговування машин та устаткування відповідно до стандартів, ТУ, правил та інструкцій, а також здійснити своєчасне усунення несправностей машин у процесі їх експлуатації. Роботи здійснюються як у майстернях виконавця, так і безпосередньо на місці (в аграрному підприємстві) силами і засобами спеціалізованих бригад виконавця.
Поставлення тракторів, автомобілів, комбайнів та інших машин на технічне обслуговування здійснюється відповідно до стандартів, правил та інструкцій. Строки поставлення визначаються за фактичним наробітком (у кілограмах використаного дизельного палива, мотогодинах, умовних еталонних і фізичних гектарах оранки), а також за встановленою стандартами і ТУ періодичністю. Поставлення машин і устаткування на комплексну діагностику здійснюється після вироблення гарантійного залишкового ресурсу, зазначеного в акті технічного стану. Машини та устаткування ставляться на ремонт тільки після закінчення мінімально допустимого гарантійного залишкового ресурсу за висновком майстра-діагностика.
Періодичне технічне обслуговування автомобілів із по-елементною та/чи комплексною діагностикою виконується відповідно до стандартів, ТУ, правил та Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту в сільському господарстві в такі строки від дня їх прибуття на станцію технічного обслуговування: ТО-1 всіх автомобілів, крім автобусів, — не більше 3 годин; ТО-1 всіх автобусів — не більше 6 годин; ТО-2 всіх автомобілів, крім автобусів, — не більше 8 годин; ТО-2 всіх автобусів — не більше 12 годин.
Підприємства-виконавці гарантують безвідмовну роботу вузлів і агрегатів автомобілів, які пройшли ТО-2, до чергового такого обслуговування. Виконання робіт із технічного обслуговування, усунення несправностей машин, устаткування і поточного ремонту автомобілів, які виконуються силами і коштом виконавця, оформляється актом, що підписується представниками обох сторін.
На кожну машину, устаткування, що пройшли комплексну технічну діагностику, виконавець видає замовникові акт технічного стану з зазначенням гарантованого залишкового ресурсу, а на машини та обладнання, що підлягають ремонтові, — акт технічного стану з зазначенням виду і переліку основних ремонтних робіт, у яких є потреба. Належним чином оформлений акт є підставою для надіслання виконавцем замовникові рахунку на оплату виконаних робіт.
Якщо при прийманні робіт буде встановлено, що вони виконані недоброякісно, сторони мусять скласти акт, у якому мають бути зазначені виявлені дефекти і строки їх усунення. При виникненні спору створюється комісія з представників сторін, райуправління сільського господарства та держтехнагляду. Рішення комісії є остаточним. Вади усуваються за рахунок виконавця.
§ 6. Договори матеріально-технічного забезпечення
1. Підприємницька діяльність виробників продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження значною мірою залежить від рівня їхнього матеріально-технічного забезпечення продукцією виробничо-технічного призначення (сільськогосподарськими машинами, устаткуванням, запасними частинами до них, пально-мастильними матеріалами, мінеральними добривами, засобами захисту рослин тощо). Це забезпечення здійснюється: по-перше, через систему Мінаг-ропрому України та концерну "Украгротехсервіс"; по-друге, здійсненням оптової торгівлі; по-третє, завдяки постачанню за прямими довгостроковими господарськими зв'язками; по-четверте, придбанням на біржах та в інших підприємств (установ, організацій) і громадян.
Основною правовою формою, яка юридичне опосередковує відносини, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням аграрних підприємців, є договір постачання продукції виробничо-технічного призначення, зміст і порядок укладання якого мають відповідати вимогам Цивільного кодексу (статті 245—253), Арбітражного процесуального кодексу України, Указів Президента України від 4 жовтня 1994 р. "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів", "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб'єктами підприємницької діяльності України" та від 7 листопада 1994 р. "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні", а в разі здійснення імпортних, у тому числі бартерних, поставок — іще й Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р., та інших правових актів.
У договорі постачання мають зазначатися: 1) найменування, кількість, номенклатура продукції, а в разі потреби — комплекти машин та устаткування, державний стандарт або технічні умови, зареєстровані в органі Держстандарту; 2) якість і комплектність продукції; 3) термін дії договору; 4) ціна продукції, порядок і форми взаєморозрахунків (за зовнішньоекономічними контрактами розрахунки мають здійснюватися виключно відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торговельної палати та Уніфікованих правил з інкасо Міжнародної торговельної палати (далі — Уніфіковані правила); 5) умови постачання з обов'язковим застосуванням Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Правила ІНКОТЕРМС) Міжнародної торговельної палати (1953 р.), а в разі потреби — також обов'язки аграрного підприємця щодо облаштування і оснащення (самостійно чи разом із постачальником) площадок для розвантаження, порядок затвердження графіків доставляння продукції; 6) строки повернення тари багаторазового використання; 7) поштові та банківські реквізити сторін; 8) за міжнародними контрактами — арбітражні застереження та інші реквізити, передбачені зазначеним вище наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі; 9) інші умови, що їх сторони визнають за потрібне передбачити в договорі.
Договір постачання вважається укладеним і набуває юридичної сили від дня його підписання сторонами. За наявності заперечень до умов договору при його укладанні складається протокол розбіжностей. Якщо постачальник, одержавши протокол розбіжностей щодо умов договору, який ґрунтується на державному замовленні, не передасть розбіжності, що залишилися неврегульованими, на вирішення арбітражного суду в 20-денний строк від дня одержання протоколу, пропозиції аграрного підприємця вважаються прийнятими. В інших випадках договір вважається неукладеним. У разі невідповідності договору Уніфікованим правилам зовнішньоекономічні контракти постачання у встановленому порядку визнаються недійсними. В разі ухилення постачальника від укладання договору, що випливає з державного замовлення, арбітражний суд змушує його укласти цей договір.
2. Важливою правовою формою, яка юридичне опосередковує матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємців, є договір постачання споживачам продукції виробничо-технічного призначення в порядку оптової торгівлі.
У цьому договорі зазначаються сторони (з поштовими та банківськими реквізитами), код продукції, її найменування, марка (тип, ГОСТ, ТУ), код одиниці виміру, кількість замовленої продукції (всього та по роках), кількість прийнятої до постачання продукції (всього та по роках), її вартість. Визначаються також порядок повернення тари і засобів пакетування, доставляння продукції з обов'язковим застосуванням Правил ШКОТЕРМС, а в разі потреби — й порядок затвердження графіків доставляння продукції, зобов'язання сторін щодо її відвантаження, страхування та оформлення товарно-транспортних документів. У договорі фіксуються порядок і форми взаєморозрахунків (за міжнародними контрактами — з обов'язковим застосуванням Уніфікованих правил і арбітражних застережень), а також додаткові умови. Треба зазначити, що прийняте до виконання постачальником замовлення на постачання продукції в порядку оптової торгівлі має силу договору.
3. В умовах розвитку ринкових відносин одне з провідних місць належить налагодженню прямих зв'язків аграрних підприємців із безпосередніми виробниками техніки, запасних частин до неї, мінеральних добрив та іншої продукції виробничо-технічного призначення. Юридичне оформлення таких відносин здійснюється на підставі договору постачання продукції за прямими довгостроковими господарськими зв'язками. За цим договором діють дві сторони: підприємство-поста-чальник і покупець, які укладають договір на певний строк. Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію чітко визначеного переліку (за одиницями виміру і обсягом, у тому числі й з розбивкою по роках). Кількість і детальний асортимент продукції передбачаються сторонами у щорічно погоджуваних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Специфікацію покупець має передати постачальникові до терміну, зазначеного в договорі. Вона вважається прийнятою, якщо постачальник протягом 20 днів після її одержання не передасть розбіжності, що залишилися неврегульованими на розгляд арбітражного суду. При цьому діють правила ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України. В договорі чітко визначаються вимоги до якості та комплектності продукції (зазначаються вид нормативно-технічних документів — стандарти, ТУ та інші документи, їхні номери та індекси). Постачальник гарантує високу якість і надійність продукції протягом строку, визначеного конкретним стандартом або ТУ, дає додаткові гарантії, зобов'язується усунути виробничі дефекти при прийманні продукції, її монтажі, налагодженні та експлуатації в період гарантійного строку, який зазначається в тексті договору.