У договорі детально визначаються строки й порядок постачання продукції з використанням Правил ІНКОТЕРМС, ціни й порядок розрахунків (за міжнародними контрактами — з обов'язковим застосуванням Уніфікованих правил), порядок співробітництва сторін щодо забезпечення цих зв'язків, їх майнова відповідальність, додаткові умови та заключні положення (за міжнародними контрактами — й арбітражні застереження).
4. З 1992 р. матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємців ресурсами, технікою, будівельними матеріалами, пальним, мінеральними добривами стало здійснюватися через біржі. Останнім актом було схвалено Концепцію організації біржового сільськогосподарського ринку.
Відповідно до чинного законодавства суб'єкти аграрного підприємництва як клієнти за свій рахунок через брокера чи брокерську контору мають право купувати на біржах, в інших підприємств (установ, організацій) потрібну їм техніку, запасні частини до неї, пальне та іншу продукцію. Аграрні підприємці укладають договори з брокерськими конторами або купують брокерські місця; завдяки цьому реалізують вироблені ними продукти харчування і сировину та отримують через купівлю-продаж чи бартер (міну) потрібну їм продукцію виробничо-технічного призначення. В договорі з брокерською конторою (брокером) підприємець обумовлює свої вимоги та винагороду для контори чи брокера.
5. З 1996 р. матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємців здійснюється також через систему надання і повернення бюджетної позички на постачання техніки. Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 січня 1996 р. "Про забезпечення технікою та обладнанням сільськогосподарських товаровиробників у 1996 році" та "Порядку надання і повернення бюджетної позички за поставлені сільськогосподарським товаровиробникам техніку і обладнання", затвердженого спільним наказом Мінагропрому, Мінекономіки, Мінфіну, Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 22 липня 1996 р. з аграрними товаровиробниками почали укладатися договори постачання сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу за неї в рахунок держконтракту як плати за одержану техніку.
Цей договір є багатостороннім і різнопредметним. Його укладають між собою райфінвідділ, постачальник, борошномельне підприємство та аграрний товаровиробник. Предмет договору становлять взаємні зобов'язання сторін щодо забезпечення за рахунок бюджетної позички аграрних товаровиробників технікою, а потім — постачання зерна в рахунок держконтракту як плати за техніку. Згідно з договором райфінвідділ надає постачальникові бюджетну позичку для придбання техніки з наступною її передачею аграрним товаровиробникам на умовах оплати техніки рівномірним постачанням упродовж 1996—1998 рр. зерна до державних ресурсів. Постачальник зобов'язується поставити товаровиробникові у повнокомплектному й високоякісному стані визначену в договорі кількість техніки певного асортименту, а також забезпечити в гарантійний період безплатне проведення її обслуговування та ремонту.
§ 7. Договірна дисципліна та відповідальність за її порушення
1. Особливого значення додержання договірної дисципліни набуває в умовах впровадження засад ринкових економічних відносин. Втілення в практику цих засад в першу чергу зумовлене рівноправністю усіх форм власності — приватної,
колективної І державної, які становлять економічну основу правосуб'єктності всіх учасників договірних відносин. Рівноправність усіх учасників в системі договірних взаємовідносин сільськогосподарських товаровиробників є свого роду економічною і юридичною гарантією ефективної господарчо-підприємницької діяльності; вона виключає допустимість протиставлення економічних інтересів усіх суб'єктів цих відносин за договорами. Державно-правовою гарантією захисту майнових прав сторін за договором є спільний і єдиний порядок вирішення майнових спорів у разі порушення аграрно-договірних зобов'язань в арбітражному суді, оскільки сторони за цими договорами є юридичними особами. Додержання договірної дисципліни в однаковій мірі відповідає інтересам кожної із сторін і інтересам держави.
За сучасних умов договірна дисципліна набуває принципово нових рис. Вона грунтується не на режимі встановлення державою договірних відносин, а на засадах підприємництва, які передбачають вільний вибір видів діяльності та асортименту продукції залежно від попиту на ринку; пошук надійних партнерів і налагодження з ними взаємовигідних зв'язків; набуття репутації відповідального за своє слово і діло партнера, підтримання і збереження такої репутації; визначення повноважень державних інституцій та їх відповідальності перед суб'єктами підприємництва.
Як і раніше, договірна дисципліна грунтується на закріпленому у правових нормах порядку реалізації договірних відносин, додержання яких гарантується та забезпечується державою в особі її виконавчої, а відтепер — і судової влади. Воднораз нині суб'єкт підприємництва має можливість розірвати укладений договір, сплативши контрагентові всі збитки. Такі дії, як свідчить світова практика, треба також кваліфікувати як додержання договірної дисципліни, а не як її порушення, оскільки при цьому шкода відшкодовується відразу.
З урахуванням наведеного є підстави розглядати сучасну договірну дисципліну як усвідомлене підпорядкування сторонами своїх дій сумлінному виконанню взятих на себе за договором зобов'язань, здійснюване з обов'язковим додержанням певних вимог, порядку і правил як під час укладання, так і під час виконання договору з метою збереження ділової (бізнесової) гідності та репутації. Крім того, її треба розглядати як закріплений у правових нормах міжнародних договорів, чинних
національних законодавчих та господарських, у тому числі зовнішньоекономічних, договорів, порядок реалізації договірних зобов'язань, додержання яких визнається і гарантується державою та забезпечується судовою владою.
2. Зворотним боком договірної дисципліни є майнова відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань. Вона являє собою правовідносини, що складаються з приводу порушень договірних зобов'язань і дістають вияв у несприятливих для винної сторони наслідках, зумовлених реалізацією умов договору про відповідальність, договірних санкцій та санкцій, встановлених чинним законодавством.
Характерною особливістю цієї відповідальності є те, що з одного боку умови договору, а з іншого — норми законів, президентських та інших нормативно-правових актів є "джерелами" визначення підстав настання такої відповідальності та звільнення від неї, обрання виду і розміру штрафних санкцій.
3. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, тобто за порушення договірної дисципліни, сторони несуть майнову відповідальність, яка визначається умовами конкретного договору. Саме договір сторін є їхньою взаємною згодою на визначення підстав настання відповідальності чи звільнення від неї, видів правопорушень, за які настає відповідальність, а також видів і розміру штрафних санкцій за конкретні правопорушення.
4. За загальним правилом сторона, яка порушила зобов'язання за договором,, мусить відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки. Тому відсутність у договорі розділу про відповідальність сторін не звільняє порушника від неї. Саме загальне правило породжує об'єктивне право на відшкодування збитків будь-якої сторони в разі порушення її прав і заподіяння їй шкоди іншою стороною. Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу відповідальність має наставати у повному обсязі, в тому числі й за неодержані прибутки.
Рівночасно за низку порушень договірної дисципліни, які зачіпають й інтереси держави, остання встановлює свої межі відповідальності.
Так, порушення фінансово-розрахункової дисципліни призводить до порушення не тільки прав аграрних підприємців, а й інтересів держави в цілому. Саме тому згідно з законодавством винна сторона, крім відшкодування збитків, мусить також сплачувати спеціальні штрафні санкції. Так, відповідно до Указу Президента України від 16 березня 1995 р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (п. 2) до вересня 1997 р. за несвоєчасну сплату заборгованості, що виникла після 10 квітня 1995 р., підприємства-боржники сплачували на користь кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не було передбачено угодою сторін.
5. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції на винну сторону покладається обов'язок відшкодувати потерпілій стороні всі збитки включно з неодержаними прибутками. Виконавець за цим договором за невиконання зобов'язань має ще відшкодувати замовникові вартість одержаних для виконання замовлення матеріальних цінностей. За використання переданої замовникові науково-технічної продукції з порушенням умов договору (скажімо, продаж її іншим клієнтам) виконавець повинен передати замовникові всі кошти, одержані від цього, а також компенсувати моральну шкоду. Якщо замовник на порушення умов договору передасть (перепродасть) науково-технічну продукцію, він також мусить відшкодувати виконавцеві всі збитки в повному обсязі (за порушення умов договору і авторських прав виконавця). У договорі на використання науково-технічної продукції сторони можуть передбачати й штрафні санкції.