Смекни!
smekni.com

Аграрне право України книга (стр. 123 из 149)

У договорі детально визначаються строки й порядок по­стачання продукції з використанням Правил ІНКОТЕРМС, ціни й порядок розрахунків (за міжнародними контрактами — з обов'язковим застосуванням Уніфікованих правил), по­рядок співробітництва сторін щодо забезпечення цих зв'язків, їх майнова відповідальність, додаткові умови та заключні по­ложення (за міжнародними контрактами — й арбітражні за­стереження).

4. З 1992 р. матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємців ресурсами, технікою, будівельними матеріалами, пальним, мінеральними добривами стало здійснюватися че­рез біржі. Останнім актом було схвалено Концепцію організа­ції біржового сільськогосподарського ринку.

Відповідно до чинного законодавства суб'єкти аграрного підприємництва як клієнти за свій рахунок через брокера чи брокерську контору мають право купувати на біржах, в інших підприємств (установ, організацій) потрібну їм техніку, запас­ні частини до неї, пальне та іншу продукцію. Аграрні підпри­ємці укладають договори з брокерськими конторами або ку­пують брокерські місця; завдяки цьому реалізують вироблені ними продукти харчування і сировину та отримують через купівлю-продаж чи бартер (міну) потрібну їм продукцію вироб­ничо-технічного призначення. В договорі з брокерською конторою (брокером) підприємець обумовлює свої вимоги та ви­нагороду для контори чи брокера.

5. З 1996 р. матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємців здійснюється також через систему надання і по­вернення бюджетної позички на постачання техніки. Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 січня 1996 р. "Про забезпечення технікою та обладнанням сіль­ськогосподарських товаровиробників у 1996 році" та "Поряд­ку надання і повернення бюджетної позички за поставлені сільськогосподарським товаровиробникам техніку і облад­нання", затвердженого спільним наказом Мінагропрому, Мінекономіки, Мінфіну, Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 22 липня 1996 р. з аграрними товаровиробниками почали укладатися договори постачання сільськогосподарської техні­ки на умовах розстрочення платежу за неї в рахунок держ­контракту як плати за одержану техніку.

Цей договір є багатостороннім і різнопредметним. Його укладають між собою райфінвідділ, постачальник, борошно­мельне підприємство та аграрний товаровиробник. Предмет договору становлять взаємні зобов'язання сторін щодо забез­печення за рахунок бюджетної позички аграрних товарови­робників технікою, а потім — постачання зерна в рахунок держконтракту як плати за техніку. Згідно з договором рай­фінвідділ надає постачальникові бюджетну позичку для при­дбання техніки з наступною її передачею аграрним товарови­робникам на умовах оплати техніки рівномірним постачан­ням упродовж 1996—1998 рр. зерна до державних ресурсів. Постачальник зобов'язується поставити товаровиробникові у повнокомплектному й високоякісному стані визначену в до­говорі кількість техніки певного асортименту, а також забез­печити в гарантійний період безплатне проведення її обслуго­вування та ремонту.

§ 7. Договірна дисципліна та відповідальність за її порушення

1. Особливого значення додержання договірної дисциплі­ни набуває в умовах впровадження засад ринкових економіч­них відносин. Втілення в практику цих засад в першу чергу зумовлене рівноправністю усіх форм власності — приватної,

колективної І державної, які становлять економічну основу правосуб'єктності всіх учасників договірних відносин. Рів­ноправність усіх учасників в системі договірних взаємовідно­син сільськогосподарських товаровиробників є свого роду економічною і юридичною гарантією ефективної господарчо-підприємницької діяльності; вона виключає допустимість протиставлення економічних інтересів усіх суб'єктів цих від­носин за договорами. Державно-правовою гарантією захисту майнових прав сторін за договором є спільний і єдиний поря­док вирішення майнових спорів у разі порушення аграрно-договірних зобов'язань в арбітражному суді, оскільки сторони за цими договорами є юридичними особами. Додержання до­говірної дисципліни в однаковій мірі відповідає інтересам кожної із сторін і інтересам держави.

За сучасних умов договірна дисципліна набуває принци­пово нових рис. Вона грунтується не на режимі встановлення державою договірних відносин, а на засадах підприємництва, які передбачають вільний вибір видів діяльності та асорти­менту продукції залежно від попиту на ринку; пошук надій­них партнерів і налагодження з ними взаємовигідних зв'язків; набуття репутації відповідального за своє слово і діло партне­ра, підтримання і збереження такої репутації; визначення повноважень державних інституцій та їх відповідальності пе­ред суб'єктами підприємництва.

Як і раніше, договірна дисципліна грунтується на закріп­леному у правових нормах порядку реалізації договірних від­носин, додержання яких гарантується та забезпечується дер­жавою в особі її виконавчої, а відтепер — і судової влади. Воднораз нині суб'єкт підприємництва має можливість розір­вати укладений договір, сплативши контрагентові всі збитки. Такі дії, як свідчить світова практика, треба також кваліфіку­вати як додержання договірної дисципліни, а не як її пору­шення, оскільки при цьому шкода відшкодовується відразу.

З урахуванням наведеного є підстави розглядати сучасну договірну дисципліну як усвідомлене підпорядкування сторо­нами своїх дій сумлінному виконанню взятих на себе за дого­вором зобов'язань, здійснюване з обов'язковим додержанням певних вимог, порядку і правил як під час укладання, так і під час виконання договору з метою збереження ділової (бізнесо­вої) гідності та репутації. Крім того, її треба розглядати як за­кріплений у правових нормах міжнародних договорів, чинних

національних законодавчих та господарських, у тому числі зовнішньоекономічних, договорів, порядок реалізації дого­вірних зобов'язань, додержання яких визнається і гарантуєть­ся державою та забезпечується судовою владою.

2. Зворотним боком договірної дисципліни є майнова від­повідальність сторін за порушення договірних зобов'язань. Вона являє собою правовідносини, що складаються з приводу порушень договірних зобов'язань і дістають вияв у несприят­ливих для винної сторони наслідках, зумовлених реалізацією умов договору про відповідальність, договірних санкцій та санкцій, встановлених чинним законодавством.

Характерною особливістю цієї відповідальності є те, що з одного боку умови договору, а з іншого — норми законів, президентських та інших нормативно-правових актів є "дже­релами" визначення підстав настання такої відповідальності та звільнення від неї, обрання виду і розміру штрафних санкцій.

3. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, тобто за порушення договірної дисципліни, сто­рони несуть майнову відповідальність, яка визначається умо­вами конкретного договору. Саме договір сторін є їхньою вза­ємною згодою на визначення підстав настання відповідаль­ності чи звільнення від неї, видів правопорушень, за які на­стає відповідальність, а також видів і розміру штрафних санкцій за конкретні правопорушення.

4. За загальним правилом сторона, яка порушила зобов'я­зання за договором,, мусить відшкодувати іншій стороні зав­дані їй збитки. Тому відсутність у договорі розділу про відпо­відальність сторін не звільняє порушника від неї. Саме за­гальне правило породжує об'єктивне право на відшкодування збитків будь-якої сторони в разі порушення її прав і заподіян­ня їй шкоди іншою стороною. Відповідно до ст. 203 Цивіль­ного кодексу відповідальність має наставати у повному обся­зі, в тому числі й за неодержані прибутки.

Рівночасно за низку порушень договірної дисципліни, які зачіпають й інтереси держави, остання встановлює свої межі відповідальності.

Так, порушення фінансово-розрахункової дисципліни призводить до порушення не тільки прав аграрних підприєм­ців, а й інтересів держави в цілому. Саме тому згідно з зако­нодавством винна сторона, крім відшкодування збитків, мусить також сплачувати спеціальні штрафні санкції. Так, від­повідно до Указу Президента України від 16 березня 1995 р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в на­родному господарстві України" (п. 2) до вересня 1997 р. за несвоєчасну сплату заборгованості, що виникла після 10 квіт­ня 1995 р., підприємства-боржники сплачували на користь кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 від­сотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не було передбачено уго­дою сторін.

5. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором на створення (передачу) науково-технічної про­дукції на винну сторону покладається обов'язок відшкодувати потерпілій стороні всі збитки включно з неодержаними при­бутками. Виконавець за цим договором за невиконання зо­бов'язань має ще відшкодувати замовникові вартість одержа­них для виконання замовлення матеріальних цінностей. За використання переданої замовникові науково-технічної про­дукції з порушенням умов договору (скажімо, продаж її ін­шим клієнтам) виконавець повинен передати замовникові всі кошти, одержані від цього, а також компенсувати моральну шкоду. Якщо замовник на порушення умов договору пере­дасть (перепродасть) науково-технічну продукцію, він також мусить відшкодувати виконавцеві всі збитки в повному обсязі (за порушення умов договору і авторських прав виконавця). У договорі на використання науково-технічної продукції сторо­ни можуть передбачати й штрафні санкції.