Смекни!
smekni.com

Аграрне право України книга (стр. 126 из 149)

Ф'ючерсний контракт ліквідується двома шляхами: укла­денням оберненої (офсетної) угоди або поставкою реального товару. Поставкою товару закінчується лише близько 2 від­сотків угод від загальної кількості ф'ючерсних угод. У випад­ку невиконання (неліквідації) членом біржі будь-якого ф'ючерсного контракту Розрахункова палата біржі інформує виконавчий орган біржі, який публікує протягом 2-х днів у біржовому бюлетені розрахункову ціну за всіма контрактами цього члена біржі, і вони терміново ліквідуються за цією роз­рахунковою ціною. Подібний механізм забезпечує стабіль­ність біржового ринку та знижує ризик операцій на ньому з таким нестабільним товаром як сільськогосподарська про­дукція за умов кризи в агропромисловому секторі економіки України.

Правовою природою опціону є купівля права покупки або продажу зобов'язання укладати біржовий контракт за вказа­ною ціною протягом строку, визначеного контрактом. Опціонні угоди укладаються як на реальний товар, так і на Ф'ючерсний контракт. Вартістю опціону є премія, яка зале­жить від зміни поточної біржової ціни на даний товар від ці­ни, вказаної в контракті, кон'юнктури ринку, рівня облікової ставки тощо. Розрізняють прості, подвійні та кратні опціони. Прості опціони ще поділяються на опціон продавця та опціон покупця. Суть опціону полягає в страхуванні сторін угоди від значних фінансових втрат через коливання ціни та кон'юнк­тури на ринку сільськогосподарської продукції, одержання додаткового прибутку.

3. Окрім укладання зазначених вище угод біржа характе­ризується ще двома явищами, а саме: хеджуванням і спеку­ляцією.

Перше полягає в страхуванні цінового ризику учасників біржової торгівлі, яке дозволяє мінімізувати їх фінансові втрати. Основоположним в цьому виді біржових операцій є одночасне укладання форвардної та ф'ючерсної угоди на од­наковий обсяг однакового товару. Розрізняють два види хеджування: хеджування продажем (коротке) та хеджування по­купкою (довге). Взагалі хеджування сприяє збалансованості біржового ринку, зокрема ринку сільськогосподарської про­дукції.

Друге є прямо протилежним першому, оскільки є вигід­ним за умови розбалансованості біржового ринку і сприяє цьому. Цей вид біржових операцій — спекуляція є одним з найскладніших і при вдалому її проведенні — найприбутковішим. Однак враховуючи "негативну" природу спекуляції на кожному біржовому ринку існують обмеження, які стосують­ся одноденних різких коливань цін на біржові товари та інші фактори функціонування бірж, адже саме в цій сфері біржо­вої діяльності кількість правопорушень є чи не найбільшою. Тому дана сфера біржової діяльності підлягає самому жорст­кому контролю з боку біржових і державних органів в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою, як то у США, Англії, Франції, Німеччині, Японії тощо.

Загалом біржова торгівля є одним з тих ринкових інстру­ментів, завдяки якому економіка кожної країни взагалі, а конкретні суб'єкти підприємницької діяльності зокрема от­римують інвестиційні кошти, що збільшує національний доб­робут та соціально-політичну ситуацію в будь-якій країні з ринковою економікою.

Новелою в законодавстві щодо реалізації сільськогоспо­дарської продукції є Закон України "Про фіксований сіль­ськогосподарський податок", прийнятий Верховною Радою з 17 грудня 1998 р. Цей закон надає можливість сільськогоспо­дарському товаровиробникові в разі відсутності грошей спла­чувати цей податок у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Згідно зі ст. 5 поставка зерна в рахунок фіксовано­го сільськогосподарського податку здійснюється сільськогос­подарськими товаровиробниками у визначені ними за пого­дженням з районною державною адміністрацією строки, але не пізніше 15 жовтня — з продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня — з продукції пізніх зернових та технічних куль­тур, щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку нату­ральною сільськогосподарською продукцією являтиме собою важливе джерело надходження сільськогосподарської продук­ції і продовольства.

§ 3. Правосуб'єктність хлібозакупівельних підприємств

1. Правосуб'єктність становить собою визначення тих прав юридичних обов'язків, які покладаються нормами чин­ного права на підприємства, установи, організації, що займа­ються заготівлею сільськогосподарської продукції і закупів­лею хлібопродуктів. Це в першу чергу їхні правомочності як юридичної особи, їхні функціональні права та обов'язки, які в цілому складають компетенцію цих господарчо-підприєм­ницьких утворень, тобто державних підприємств або акціо­нерних товариств. Ці правомочності включають в себе поря­док і умови укладання договорів як на придбання хлібопро­дуктів, так і на їх реалізацію споживачеві: сюди входять пра­вила, що визначають зміст договірних зобов'язань та норми про юридичну відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання своїх договірних зобов'язань.

З проголошенням незалежності України одним із перших законів було передбачено роздержавлення державних підпри­ємств, що здійснювали заготівлю хлібопродуктів. Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромис­ловому комплексі", прийнятому Верховною Радою 10 липня 1996 р., передбачалась приватизація майна підприємств, які переробляють сільськогосподарську сировину та виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товарови­робникам. Уряд України з метою забезпечення державного управління діяльністю малих підприємств прийняв Постано­ву від 12 листопада 1996 р., якою затвердив Статут державної акціонерної компанії "Хліб України". Основне повноважен­ня цієї Компанії полягає у здійсненні керівництва усіма міс­цевими хлібозакупівельними підприємствами.

Кожне з цих державних акціонерних товариств згідно з чинним законодавством і Статутом товариства наділено пра­вами юридичної особи. Правосуб'єктність юридичної особи настає з моменту відповідної державної реєстрації акціонер­ного товариства. Як правило, ці акціонерні товариства є від­критими. Наприклад, товариство "Білоцерківський елеватор" засновано відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області шля­хом перетворення орендного підприємства "Білоцерківський елеватор" у відкрите акціонерне товариство згідно із Законом України "Про особливості приватизації майна в АПК" від 10 липня 1996 р., постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1996 р. "Про прискорення приватизації майна в аг­ропромисловому комплексі та спрощення процедури її про­ведення" та "Порядком перетворення у процесі приватизації державних орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства", затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 верес­ня 1996 р. На підставі зазначених правових актів було створе­не дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" — Вознесенський комбінат хлібопродуктів.

За своєю господарчо-підприємницькою сутністю ці акціо­нерні товариства є підприємствами. Як зазначається в статуті кожного з цих товариств, вони створені з метою одержання прибутку шляхом закупки зерна, сортового і гібридного насіння зернових і олійних культур, їх зберігання і відпуску, за­безпечення збереження і правильного використання держав­них хлібних ресурсів, реалізації в установленому порядку хлі­бопродуктів, зернофуражу, сировини для виготовлення ком­бікормів, борошна, крупи і відходів.

Статутом такого акціонерного товариства визначаються його повноваження, що одночасно складають основні на­прями діяльності товариства. Вони, зокрема, такі: закупка, збереження і реалізація зерна, сортового і гібридного насіння зернових та олійних культур; виробництво, переробка і реалі­зація сільськогосподарської продукції; виробництво і реаліза­ція продуктів харчування; організація та проведення селек­ційної роботи; співробітництво з науковими закладами в га­лузі селекції; організація посередницької діяльності та про­мислового виробництва; комерційна і зовнішньоекономічна діяльність; проведення оптової та роздрібної торгівлі сільсь­когосподарською продукцією та товарами народного спожи­вання і виробничого призначення; організація магазинів дрібнооптової торгівлі сільськогосподарською продукцією та іншими товарами народного споживання; робота з акціями та іншими цінними паперами відповідно до чинного законодав­ства; здійснення інвестиційної діяльності; інші види діяль­ності, що передбачені та відповідають чинному законодавству України і меті створення товариства. Товариство наділено правом самостійно визначати стратегію і тактику свого розвитку і розвитку дочірніх підприємств, філій та пред­ставництв.

Для хлібозаготівельних підприємств є характерним те, що створювані на їхній основі акціонерні товариства мають своїм засновником державу Україну в особі регіонального відділен­ня Фонду державного майна України по відповідній області. Згідно з Статутом акціонерами є: держава Україна в особі ре­гіонального відділення Фонду державного майна по даній об­ласті, фізичні та юридичні особи, які набули права власності на акції товариства в процесі приватизації, випуску нових ак­цій та операцій на вторинному ринку цінних паперів. Усі ак­ціонери товариства повинні бути внесені до реєстру власни­ків цінних паперів товариства.

Чинне законодавство і Статут такого акціонерного това­риства визначає правовий режим майна, права товариства та його акціонерів як суб'єктів права власності. Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності. Майно това­риства складається з основних та обігових коштів, інших цін­ностей, вартість яких відображена в балансі товариства. Воно є власником майна, що належить організації орендарів, та майна переданих йому засновником у власність. Йому нале­жить продукція, вироблена товариством внаслідок господар­ської діяльності, а також одержані доходи від іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодав­ством України.