Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України на підставі подання до нього заяви подателя у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів або нотаріально завірених документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України не може відмовити подателю в реєстрації, якщо податель відповідає вимогам, зазначеним у цій статті.
Реєстрація має бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання зазначених документів.
6. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти аграрного підприємництва всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання можуть здійснювати такі види зовнішньоекономічної діяльності:
— експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
— надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
— наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу, навчальну та іншу кооперацію з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовку спеціалістів на комерційній основі;
— міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
— кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
— спільну підприємницьку діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
— підприємницьку діяльність на території України, пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
— організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організацію та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
— товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
— орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
— операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
— роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;
— інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.
Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.
7. Основні правові форми зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів агробізнесу визначені в чинному законодавстві України. Серед них можна назвати:
— зовнішньоекономічний договір (контракт);
— інвестування розвитку АІІК.
Так, наприклад, експорт-імпорт товарів, виконання робіт, надання послуг, бартерні та лізингові операції реалізуються шляхом укладення і виконання зовнішньоекономічних контрактів. Суб'єкти агробізнесу мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо чи у винятковій формі заборонені законами України. Зокрема, не може бути предметом зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу земельна ділянка на території України, оскільки чинним земельним законодавством України іноземні фізичні і юридичні особи не можуть мати у власності земельні ділянки. Основні правові вимоги щодо укладення зовнішньоекономічного контракту закріплені у ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та в інших нормативно-правових актах.
Зовнішньоекономічна діяльність у формі інвестицій визначається в Законі України "Про режим іноземного інвестування" та в інших законодавчих актах. Найпоширенішою формою інвестицій є створення спільних підприємств за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.
§ 2. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів агробізнесу
1. У системі аграрного права закони, підзаконні та інші нормативно-правові акти про зовнішньоекономічну діяльність сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, агропромислових об'єднань та інших суб'єктів агробізнесу складають окремий інститут законодавства, норми якого мають загальні ознаки законодавства про зовнішньоекономічну діяльність та свої особливі, пов'язані зі специфікою сільськогосподарського та агропромислового виробництва.
2. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів агробізнесу можна поділити на певні групи залежно від критерію, який покладається в основу такого поділу. Так, за змістом закони та нормативно-правові акти можна поділити на загальні (комплексні) та спеціальні, в тому числі про особливості здійснення окремих видів зовнішньоекономічної діяльності. Залежно від форми зовнішньоекономічної діяльності законодавство поділяється на контрактне (договірне) та інвестиційне. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність можна також кваліфікувати за суб'єктним складом, видами зовнішньоекономічної діяльності тощо.
3. У структурі законодавства важливе місце займають норми загального законодавства, які визначають уніфіковані принципи, форми, способи здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Серед таких актів особливу роль відіграють Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р., "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" від 23 квітня 1994 р., "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 р., "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" від 22 грудня 1998 р., "Про захист національного виробника від субсидованого імпорту" від 22 грудня 1998 р., "Про єдиний митний тариф" від 11 січня 1993 р. (зі змінами і доповненнями від 22 грудня 1998 р.) та інші законодавчі акти. Серед спеціальних законодавчих актів можна назвати Закон України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" від 17 липня 1997 р. (із змінами та доповненнями від 18 березня 1999 р.), який встановлює порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки (далі — сільськогосподарська продукція) для створення рівних умов конкуренції між продукцією вітчизняного виробництва та продукцією нерезидентів, а також деякі методи підтримки сільськогосподарських товаровиробників України. До спеціальних законодавчих актів відносяться також Закон України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" від 19 грудня 1995 р., а також Закон України "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину" від 7 травня 1996 р.
Особливе місце в структурі законодавства щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів агробізнесу мають укази та розпорядження Президента України. Так, наприклад, 4 жовтня 1994 р. Президент України видав Укази "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, які укладають суб'єкти підприємницької діяльності України" та "Про застосування міжнародних правил, інтерпретацію комерційних термінів". З метою сприяння розвитку підприємництва в Україні Президент України 3 лютого 1998 р. видав Указ "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", яким передбачаються додаткові заходи щодо усунення перешкод для вільної зовнішньоекономічної діяльності резидентами України. З метою посилення захисту внутрішнього ринку і підтримки вітчизняних товаровиробників сільськогосподарської продукції та продовольства 7 травня 1999 р. Президент України видав розпорядження "Про заходи щодо захисту внутрішнього ринку від імпортної сільськогосподарської продукції та продовольства", яким зобов'язав Кабінет Міністрів України подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів, у яких пропонувалося передбачити підвищення ставок ввізного мита на сільськогосподарську продукцію та продовольство, які у достатній кількості виробляються в Україні, а також підготувати пропозиції про вдосконалення законодавства щодо врегулювання питань ввезення продуктів продовольства як гуманітарної допомоги, забезпечити виконання норм законів України щодо антидемпінгових, спеціальних та компенсаційних заходів для захисту економічних інтересів вітчизняних товаровиробників сільськогосподарської продукції та продовольства.