§ 6. Правове регулювання зовнішньоекономічної
діяльності суб'єктів агробізнесу
у вільних економічних зонах
Одним з напрямів подолання економічної, фінансової, соціальної кризи, у якій опинилась Україна за останні роки після проведення "ринкових реформ", є впровадження на окремих територіях нашої держави сприятливого інвестиційного клімату з метою залучення протягом певного періоду внутрішніх і зовнішніх інвестицій, ефективного розвитку підприємництва, відродження пріоритетних галузей промисловості, сільського господарства, створення сучасної виробничої, транспортної і ринкової інфраструктури, організації максимальної зайнятості населення, поліпшення навколишнього природного середовища. Особливий режим інвестиційної діяльності на окремих територіях може здійснюватись у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Законами України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р., "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24 грудня 1998 р. визначено основні засади та організаційно-правові форми інвестиційної діяльності зі спеціальним правовим режимом. До таких форм належать:
— вільні економічні зони різних функціональних типів (вільні митні зони і порти, експортні, транзитні, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо);
— території пріоритетного розвитку, тобто території в межах міста, району, на яких склалися несприятливі соціально-економічні умови та на яких запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць;
— спеціальний режим інвестиційної діяльності, тобто режим, який передбачає введення податкових, митних, та інших пільг для суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти, схвалені органом управління спеціальною (вільною) економічною зоною.
Перші кроки до утворення вільних економічних зон та територій з спеціальним режимом інвестиційної діяльності в Україні зроблені після прийняття Президентом України Указів з цих питань для Донецької, Луганської, Закарпатської областей.
Створення вільних економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у вказаних регіонах передбачає використання земель для реалізації інвестиційних проектів, що не може не впливати на структуру і зміст зовнішньоекономічних правовідносин, які виникатимуть між суб'єктами інвестиційної діяльності.
Не лише для практики, а й для теорії аграрного права, регулювання зовнішньоекономічних відносин у вказаних зонах та на названих територіях є новим явищем, яке потребує вивчення, ретельного аналізу, розробки пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері.
Перш за все, для практики регулювання зовнішньоекономічних відносин в окремих місцевостях, регіонах із спеціальним режимом економічної та інвестиційної діяльності вбачається важливим з'ясування питання про співвідношення норм чинного законодавства із нормативними актами, які визначають загальні засади та правовий режим окремо взятих спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. Необхідність у такому дослідженні зумовлена ст. 1 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", відповідно до якої спеціальна економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України.
Прийняті Закони України про загальні засади створення вільних економічних зон та про конкретні економічні зони, а також Укази Президента України з цих питань вмішують норми, які спрямовані на регулювання зовнішньоекономічних відносин на таких територіях. При цьому названі закони та нормативні акти за юридичною силою мають переваги перед нормами галузевого законодавства (цивільного, земельного, господарського, фінансового, адміністративного тощо) Так, у ст. 4 Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" зазначається, що законодавство України у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку на період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності діє з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Подібні норми вміщені в Указі Президента України щодо спеціальної економічної зони "Закарпаття", спеціального режиму інвестиційної діяльності у Луганській області.
Це означає, що у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку регулювання зовнішньоекономічних відносин має здійснюватись на основі норм Конституції України та чинного аграрного та інших галузей законодавства з обов'язковим врахуванням вимог законодавства щодо територій зі спеціальним інвестиційним режимом. Аналіз прийнятих законів та підзаконних актів про вільні економічні зони та території пріоритетного розвитку дозволяє визначити особливості у правовому регулюванні зовнішньоекономічних відносин у таких зонах, пов'язані з об'єктами, суб'єктами, змістом зовнішньоекономічних правовідносин. У спеціальних (вільних) економічних зонах створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.
На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення прибутків і капіталу, інвестованого в спеціальну (вільну) економічну зону, за межі спеціальної (вільної) економічної зони України. Суб'єкти економічної діяльності, що діють на території спеціальної (вільної) економічної зони, здійснюють матеріально-технічне постачання і реалізацію продукції, а також одержують та надають послуги у формах і на умовах, які вони визначають самостійно на основі договорів із своїми контрагентами. Органи державної виконавчої влади не мають права застосовувати у відносинах із зазначеними суб'єктами обов'язкове державне замовлення. Суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони мають право брати участь у конкурсах на державні замовлення, що оголошуються державними установами України. У вільних економічних зонах суб'єкти агробізнесу здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на засадах свободи економічної діяльності. На території спеціальної (вільної) економічної зони мають
право функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності згідно із законодавством України та законом про створення цієї зони.
Суб'єкти економічної діяльності мають право самостійно обирати види, форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної) економічної зони, що не суперечать законодавству України. На території спеціальної (вільної) економічної зони не дозволяється діяльність, що суперечить міжнародним угодам, учасником яких є Україна.
Іноземним працівникам гарантується переведення їх доходів, одержаних від роботи у спеціальній (вільній) економічній зоні, за кордон, включаючи накопичення та відсотки на них у фінансово-кредитних установах спеціальної (вільної) економічної зони. Громадяни України, які працюють у спеціальній (вільній) економічній зоні, мають право відкривати у вказаних установах спеціальної (вільної) економічної зони та за її межами на території України рахунки заробітної плати у валюті. Українські та іноземні громадяни, які працюють у спеціальній (вільній) економічній зоні, можуть вкладати свої кошти в будь-які не заборонені законом види підприємницької діяльності як на території спеціальної (вільної) економічної зони, так і за її межами на території України. На спеціальну (вільну) економічну зону поширюються положення конвенцій Міжнародної організації праці, ратифіковані Україною. Підприємства, що діють у спеціальній (вільній) економічній зоні, повинні дотримувати принципів тристоронньої декларації Міжнародної організації праці про багатонаціональні підприємства і соціальну політику. Законодавчий акт про створення кожної спеціальної (вільної) економічної зони має визначати конкретні вимоги, що випливають з положень зазначених конвенцій і принципів згаданої декларації.
В законодавстві України про вільні економічні зони закріплено гарантії забезпечення інтересів економічної діяльності такої зони. Держава відповідно до законодавства України гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації. Спори, що виникають у зв'язку з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони між органом господарського розвитку і управління, суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони та ліквідаційною комісією, підлягають розгляду в судових або арбітражних органах України, а спори за участю іноземного суб'єкта економічної діяльності, що діє в цій зоні, — в судових та арбітражних органах за погодженням сторін, у тому числі й за кордоном.