Аграрне право України книга (стр. 139 из 149)
Відповідальність юрисконсульта згідно з аграрним законодавством може бути такою як і відповідальність інших посадових осіб, тобто дисциплінарною, матеріальною.
Враховуючи сучасні скрутні економічні умови для існування колективно-кооперативних сільськогосподарських підприємств і товариств, ринкові економічні відносини при придбанні ними техніки і пально-мастильних матеріалів і впровадження торгових агробіржових форм реалізації сільськогосподарської продукції, безвідповідальне ставлення до оплати праці членів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ та інших працівників сільськогосподарського виробництва вкрай необхідно забезпечити юридичне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. У цьому зв'язку потрібно розробити і прийняти рекомендаційний правовий акт "Про юридичну службу колективно-кооперативних сільськогосподарських підприємств". При розробці проекту цього акта доцільно врахувати досвід попередніх років, нові економіко-правові обставини сучасної діяльності цих товаровиробників і такий підзаконний акт, яким є Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р.
§ 3. Суб'єкти — виконавці юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства
1. Економічна виробничо-підприємницька діяльність сільськогосподарських підприємств може стати оптимально ефективно-результативною лише за умови досконалого юридичного обслуговування. Це можливо при наявності у сільському господарстві суб'єктів — виконавців юридичного обслуговування, як таких, що сумлінно здійснюють свої посадово-трудові обов'язки, складають досконалі організаційно-управлінські документи, отримують постійну підтримку з боку відповідних органів державної влади і державного управління сільським господарством та керівників сільськогосподарських підприємств, яким вони надають свої послуги юриста-консультанта.
Суб'єкти — виконавці роботи по юридичному обслуговуванню органів державного управління сільським господарством і сільськогосподарськими підприємствами залучаються на посаду з урахуванням засад, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р. Згідно з цією постановою і загальним положенням про юридичну службу, залежно від обсягу, характеру і складності правової роботи створюється, як правило, у формі самостійного структурного підрозділу юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група і т. д.), або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії.
Надання юридичної допомоги підприємству може здійснюватися на підставі договору, укладеного юридичною або фізичною особою, — суб'єктом підприємницької діяльності, який має спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення юридичної практики, або з адвокатом, адвокатами бюро, фірмою, конторою або іншим адвокатським утворенням.
Основні завдання юридичної служби викладені у Загальному положенні про юридичну службу. Вони полягають в організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, бездоганне додержання ними вимог актів законодавства, і попередження невиконання інших нормативних документів міністерством, сільськогосподарським підприємством, а також їхніми керівниками і працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків. У процесі здійснення юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств особлива увага повинна приділятися питанням, які безпосередньо пов'язані із участю підприємства в ринкових економічних відносинах (своєчасне і належне виконання аграрно-договірних зобов'язань щодо видів, кількості і якості продукції, розрахунків за неї, повернення кредитів і т. ін.). Таким же важливим завданням є забезпечення належної охорони державного і колективно-кооперативного майна та захисту трудових прав працівників сільського господарства.
2. У здійсненні юридичного обслуговування важливе значення має кожна, окремо взята, його організаційна форма. Нині, відповідно до чинного законодавства, суб'єкти аграрного підприємництва мають можливість забезпечуватись юридичним обслуговуванням через різні форми (див. схему 8).
На відміну від монопольних форм юридичного обслуговування колгоспів і радгоспів міжколгоспними (міжгосподарськими) (1960—1985 рр.) юридичними групами, а пізніше (1984—1990 рр.) — міжгосподарськими юристами, а також штатними юрисконсультами радгоспів і юридичними консультаціями колегій адвокатів, юридичне обслуговування сучасних аграрних товаровиробників може здійснюватись у різноманітних формах. Відповідно до Загального положення про юридичну службу, так як і раніше, це може бути штатний юрисконсульт господарства, міжгосподарський юрисконсульт, а також приватний адвокат, який має відповідні ліцензію та свідоцтво; адвокатське бюро, контора чи інше адвокатське об'єднання, юридична фірма (в тому числі й іноземна або міжнародна), юридичний кооператив тощо, які мають відповідні ліцензії та свідоцтва (сертифікати). Юридичну допомогу суб'єктам аграрного підприємництва можуть надавати також і окремі фізичні особи (незалежно від громадянства), які виконують юридичні дії в інтересах клієнта — КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП на підставі цивільно-правового договору підряду чи доручення, без будь-яких ліцензій та свідоцтв.
 |
Юридичну допомогу (а не обслуговування), головним чином методичну, можуть надавати юридична служба Мінагропрому України, юристи відповідних управлінь сільського господарства чи районних та обласних державних адміністрацій, оскільки ці штатні юристи, по-перше, мають обслуговувати саме апарат міністерства (управління) і, по-друге, вони є державними службовцями, котрим заборонено сумісництво (за чітко визначеними винятками з цього правила).
Відповідно до чинного законодавства в системі державного керівництва сільським господарством мають місце різні організаційні форми юридичної служби. Так, у Мінагропромі України функціонує юридичне управління, підпорядковане першому заступникові міністра. Статус, права та обов'язки цього управління визначаються наказом міністра. Воно має два підрозділи: секцію правової роботи і третейський суд. Дещо інша форма існує на обласних і районних рівнях. Така різноманітність на середину 1995 р. обумовлювалася трьома причинами: статутом обласного і районного органів та підпорядкованістю їх виключно відповідній державній адміністрації; ставленням керівництва обласних і районних управлінь та державних адміністрацій до юридичної служби та юристів; кадровим забезпеченням юридичної служби органів державного керівництва сільським господарством.
Станом на середину 1995 р. в Україні на обласних рівнях працювали юридичні відділи, підвідділи, юридичні групи та юрисконсульти. У ряді обласних управлінь юридична служба (юристи) безпідставно включена до складу інших служб, зокрема до ревізійної служби, відділів кадрів тощо.
3. Безпосереднє юридичне обслуговування сільськогосподарського підприємництва здійснюється, головним чином, силами штатних і міжгосподарських юристів, а також колегіями адвокатів, юридичними фірмами, кооперативами і окремими громадянами.
Юрисконсульт КСГП та інших суб'єктів сільськогосподарських підприємств є посадовою особою і за своїм правовим статусом вважається спеціалістом сільського господарства. Це означає, що на нього поширюються всі загальні правомочності такого спеціаліста.
Виділення штатної юридичної служби в ДСГП здійснюється на підставі урядового акта "Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу
державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р.
Формуванню юридичної служби в сільськогосподарських підприємствах певною мірою присвячено рекомендаційні акти представницьких органів, адресовані недержавним суб'єктам аграрного підприємництва. Серед них можна назвати згадане вище "Примірне положення про основні функції керівних працівників і спеціалістів колгоспу", схвалене ще Радою колгоспів УРСР 20 грудня 1971 р. У цьому рекомендаційному, фактично єдиному, українському акті викладено завдання саме сільського юриста, його обов'язки, права та коло питань, за правильне вирішення яких відповідальність покладається на нього. Цим рекомендаційним актом штатного юрисконсульта колгоспу, а відтепер КСГП, СпС, ВСГК віднесено до кола посадових осіб цих недержавних сільськогосподарських підприємств.
Згідно з названим вище актом на юрисконсульта покладаються такі обов'язки: неухильно слідкувати за дотриманням законності та положень Статуту в усіх сферах організації І господарсько-фінансової діяльності колгоспу, захищати законні права та інтереси колгоспу в суді та адміністративних органах, зміцнювати господарсько-договірну і фінансову дисципліну, сприяти посиленню контролю за дотриманням положень про працю, збереженням колективно-кооперативного майна, і своєчасністю відшкодування заподіяних господарству матеріальних збитків, а також брати участь у розробці і здійсненні в господарстві заходів щодо зміцнення законності, трудової і виробничої дисципліни, збереження громадської та державної власності.
На юрисконсульта покладається обов'язок давати правлінню, громадським організаціям та окремим працівникам господарства консультації, висновки з усіх правових питань, які виникають у процесі господарської діяльності, брати участь у складанні проектів рішень загальних зборів (зборів уповноважених) членів колгоспу і правління та інших управлінських актів, які ним приймаються і візувати їх відповідність чинному законодавству, постановам та інструкціям, візувати договори, які укладає господарство, а в разі потреби брати участь у їх підготовці (розробці) та ін.