РозділIII
АГРАРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
§ 1. Поняття і особливості аграрних правовідносин
1. Аграрні правовідносини у найзагальніших обрисах — це правова форма реалізації положень правових норм через застосування їх у процесі визначення й функціонування прав та обов'язків суб'єктів. Через систему аграрних правовідносин здійснюється правове регулювання тієї частини відносин, яку законодавець внаслідок їхньої відповідної суспільної ролі визнав за необхідне регулювати правовими нормами аграрного права; а ця частина відносин, відповідно, є предметом аграрного права. Завдяки цьому аграрні правовідносини характеризуються як вольові, бо в нормах аграрного права відображено волю законодавця. Вольовими вони є також і тому, що юридичні особи у будь-яких організаційно-правових формах (КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ та інші) в рамках самоврядування приймають відповідні рішення з питань їхньої статутної діяльності. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермерське) господарство в особі його голови також самостійно приймає рішення.
Суспільні аграрні відносини, що становлять предмет аграрного права, через систему правовідносин набувають значимості об'єкта аграрних правовідносин і, як такі, функціонують у процесі аграрного правозастосування. Своєрідність предмета аграрного праворегулювання визначає характер, багатогранність і особливості об'єктів аграрних правовідносин. Вони визначають зміст правовідносин (права та обов'язки), що виникають і реально функціонують з приводу цих об'єктів.
2. При окресленні поняття аграрних правовідносин слід виходити з визначення поняття і кола суб'єктів, їхнього правового становища, цільового призначення і функцій, а також об'єктів і змісту конкретної складової цих правовідносин, що визначаються метою, завданнями, функціями їх суб'єктів.
Суб'єкти аграрних правовідносин — це, насамперед, власники, які самостійно чи завдяки об'єднанню свого капіталу наділяють створених ними юридичних осіб повноваженнями суб'єктів аграрних та інших правовідносин. Залежно від сфери діяльності, мети, завдань, функцій суб'єкти аграрних правовідносин поділяються на три групи. Суб'єкти у сфері товарного виробництва продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного походження, це — суб'єкти, засновані на різних і рівноправних формах власності та організаційно-правових формах аграрного підприємництва. До них належать: селянські (фермерські) господарства, підсобні господарства громадян, юридичні особи (КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ тощо), державні юридичні особи (радгоспи, інші державні аграрні товаровиробники), а також спільні аграрні підприємства (зі змішаною формою власності, із залученням іноземного капіталу тощо).
Суб'єкти аграрних правовідносин у сфері агровиробничого сервісу, що засновані на різних формах власності та легальних організаційно-правових формах, це — підприємства (товариства, кооперативи), які здійснюють агрохімічне, меліоративне, виробничо-технічне та інше обслуговування аграрних підприємців з метою забезпечення нормальної, ефективної діяльності першої групи суб'єктів.
Особливістю групи суб'єктів аграрних правовідносин у сфері фінансування, кредитування, страхування, торгівлі, зокрема агро- та інших банків, агробірж, страхових компаній є те, що вони засновуються суб'єктами, які належать до першої групи. Ця група суб'єктів покликана забезпечити нормальне функціонування першої групи як учасників ринкових відносин. Зазначені банки, біржі, страхові компанії, обслуговуючи аграрних товаровиробників, одночасно виступають як суб'єкти ринкових аграрних правовідносин і як об'єкти права спільної часткової приватної (чи часткової колективної) власності самих аграрних товаровиробників — клієнтів цих банків, бірж.
3. Об'єкти аграрних правовідносин багатогранні. До них, насамперед, належать об'єднання загальноаграрних (означених метою і предметом діяльності вищезгаданих суб'єктів аграрного підприємництва) майнових, земельних, управлінських і трудових суспільних відносин як базових. Своєрідними об'єктами в базових аграрних правовідносинах виступають різні вияви останніх, зокрема фінансово-кредитні, господарсько-договірні, соціально-побутові та інші суспільні відносини, що випливають із мети, предмета діяльності та функцій суб'єктів аграрного підприємництва.
Ці суспільні аграрні відносини, з одного боку, охоплюють сферу внутрішніх виробничо-господарських та соціальних функцій суб'єктів аграрного підприємництва і одночасно самих підприємницьких відносин. Тут перетинаються, взаємодоповнюють і взаємовиключають одна одну соціальні та підприємницькі функції.
З іншого боку, ці суспільні відносини охоплюють сфери зовнішніх підприємницько-комерційних, договірних і позадоговірних (з органами державної влади і управління) суб'єктів аграрного підприємшщві і ринкової інфраструктури.
4. Головними, базовими складовими системи аграрних правовідносин є майнові, земельні, управлінські й трудові правовідносини.
З переходом У країн» до регульованої ринкової економіки, відновленням інституту права приватної власності на нерухомість, встановленням рівноправності всіх форм власності та різних організаційно-правових форм господарювання на землі сучасні аграрні правовідносини характеризуються зміщенням акценту у бік їх майнових аспектів. Це виявляється, зокрема, у збільшенні питомої ваги майнових правовідносин, у розширенні кола їх суб'єктів. Такий фактор зумовлено насамперед тим, що земля визнається об'єктом права приватної та колективної власності. Вона знову легальне повертається до цивільного обігу. Майнові аспекти аграрних правовідносин включають в себе реалізацію права власника — фізичної юридичної особи, вимагають від іншої сторони виконання зобов'язань, викладених у нормах закону або/і договору (наприклад, надання землі у приватну власність голові СФГ, своєчасне внесення орендної плати, плати за виконані договірні зобов'язання, самостійного здійснення на власний ризик діяльності з метою одержання прибутку тощо).
Збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин зумовлюється також і тим, що нині відбувається процес відновлення економічних функцій цих правовідносин. Йдеться, насамперед, про одержання суб'єктами аграрного підприємництва прибутків від своєї діяльності. І, як наслідок, ці суб'єкти самостійно визначають асортимент та обсяги виробництва продуктів харчування і сировини виходячи виключно з попиту на них, витрат на виробництво, очікуваної (такої, що прогнозується) ціни й інших економічних факторів. Тут саме економічні фактори є визначальними в тому, як суб'єкти аграрного підприємництва реалізують свої майнові права та беруть на себе юридичні обов'язки.
Розширення частки майнових аспектів у системі аграрних правовідносин відбувається також і за рахунок створення спільних елементів ринкової економіки (ринку цінних паперів, праці, зміни ринку продуктів харчування, ринку капіталу, нерухомості тощо).
Піднесення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин сталося ще й тому, що об'єктом цих правовідносин вже нині є всі підстави вважати: а) нерухомість, передовсім землі; б) товарні продукти харчування рослинного і тваринного (у тому числі водного та мисливського) походження; в) грошові кошти, у тому числі й іноземна валюта, цінні папери тощо; г) інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці та мають грошове вираження (вартість).
За сучасних умов саме майнові аспекти аграрних правовідносин є визначальними у вагомості, співвідношенні та змісті інших складових системи аграрних правовідносин.
5. В умовах переходу до ринкової економіки, рівності різних форм власності аграрним правовідносинам властиві нові за змістом земельні аспекти. Нині вони охоплюють правове забезпечення раціонального використання природних ресурсів, насамперед сільськогосподарських, риболовецьких і мисливських угідь, а також правовідносини, що складаються у повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва при використанні й охороні земель як головного засобу аграрного виробництва та об'єкта навколишнього природного середовища.
Із становленням різних форм власності та форм господарювання сталися також певні зміни трудових і управлінських аспектів у системі аграрних правовідносин. Перші на цей час являють собою форму реалізації норм трудового законодавства на всіх підприємствах незалежно від їх форм власності. Особливість їх полягає в тому, що ці трудові відносини складаються у сфері сільськогосподарського виробництва, регулюються вони також спеціальними нормами права (робочий час, охорона праці в рослинництві, тваринництві тощо). До того ж, у суб'єктів підприємництва кооперативного типу трудові відносини є похідними від членства працівників як співвласників майна цих кооперативних, аграрних підприємців. Певні особливості трудових аграрних правовідносин простежуються й у СФГ. Тут, будучи членами однієї родини, громадяни вступають у трудові відносини зі своїм же господарством в особі його голови. Ці члени родини є робочою силою, за яку господарство справляє певні, встановлені законодавством, виплати державі (пенсійний фонд), та яким СФГ в особі фактично його голови надає роботу.
6. З розширенням легальних організаційно-правових форм господарювання наповнилися новим змістом і управлінські аспекти аграрних правовідносин. Так, залежно від обраної звання розмежовуються зміст і форми управлінських правовідносин і здійснення права самоврядування. Зокрема, у юридичних осіб (КСГП, ВСГК, СпС тощо) управлінськіправовідносини мають певні форми вияву, принципи (орган управління та — загальні збори, правління; голосування здійснюється за принципом "один член — один голос"; їм властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю через ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються зазначені форми вияву та принципи суб'єктів підприємництва акціонерного типу (АСГТ, ТОВ), де визначальною є тільки їх участь (частка) у статутному фонді.