Завданням правового забезпечення схоронності колективно-кооперативної власності і правового гарантування одержання оплати за працю в колективному господарстві є раціональне практичне розроблення і прийняття такого локального правового акта, як Положення про матеріальну відповідальність за заподіяння шкоди. В Україні є назрілою потреба розробити і прийняти Положення про спеціаліста сільського господарства.
Беручи активну участь у розробці і прийнятті локальних правових актів юрисконсульт сільськогосподарського підприємства тим самим сприяє більш досконалому правовому забезпеченню законності у діяльності підприємства, і цим самим сприяє додержанню правопорядку у цій сфері суспільного життя. Він сприяє виконавчим і розпорядчим органам і посадовим особам у забезпеченні суворого додержання Статуту та інших локальних актів, що визначають права та обов'язки членів КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП та інших, у тому числі найманих працівників.
Юридичне обслуговування сільськогосподарського підприємства полягає також в тому, що юрисконсульт представляє в установленому порядку інтереси підприємства в суді і арбітражі, а також в інших органах при розгляді правових питань.
§ 5. Юридичне обслуговування з питань зовнішніх правовідносин
1. Аграрні зовнішні правовідносини з одного боку своїми суб'єктами мають сільськогосподарські виробничо-підприємницькі утворення, а з другого — державні і акціонерні (корпоративні) переробні, агросервісні, постачальницькі, банківські та інші об'єднання, установи, організації. Взаємини між ними за правовою формою головним чином є договірними. Ця форма визначає зміст, характер і правову природу правовідносин між ними. Вона також характеризує зміст прав і обов'язків юридичної служби та здійснюваного нею юридичного обслуговування цих суб'єктів.
В умовах переходу України до ринкових відносин значно зростає роль усіх без винятку господарських договорів. Відповідно до загальних законів "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та спеціальних — "Про сільськогосподарську кооперацію" тощо всі зовнішньогосподарські відносини виробника продукції, робіт та послуг регулюються виключно на договірних засадах.
Аналіз правозастосовчої практики в Україні свідчить про те, що сільськогосподарські підприємства (кожне з них) укладають щороку від 20 до 200 господарських договорів, залежно від розміру господарства. А тому юристи, які обслуговують ці підприємства, обов'язково мають брати участь в процесі регулювання зовнішньогосподарських відносин, починаючи з підготовки проекту договору (угоди, контракту), його укладення та виконання.
Питання про значущість укладання господарських договорів, активне ставлення до їхнього виконання, пред'явлення претензій і застосування майнових санкцій в разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань зазначаються у Загальному положенні про юридичну службу.
2. Відповідно до чинного законодавства на юрисконсульта покладено обов'язок брати участь у підготовленні та укладенні договорів, стороною в яких є господарство, що обслуговується ним. Це означає, що юрисконсульт, беручи участь у цьому процесі, повинен виявити, насамперед, свою обізнаність у законодавчих актах, уміння їх використовувати при підготовці проекту договору чи при вивченні проекту, який надійшов від іншої сторони. Зокрема, юрисконсульт має керуватися, передусім, законами, а не підзаконними актами, які іноді суперечать їм. Це, зокрема, стосується проблеми укладання договорів на реалізацію продукції. Традиційно (у гіршому розумінні) склалося так, що господарствам накидають реалізацію продукції виключно за договорами контрактації. Але ж за чинним цивільним законодавством є ще чимало законних способів реалізації: через договори купівлі-продажу (найбільш перспективний спосіб, оскільки сторони можуть самостійно домовитися про ціну), постачання, комісії, міни (бартерна угода) та інші. Юрисконсульт має довести своєму працедавцеві-підприємцю в чому полягає перевага того чи іншого способу реалізації продукції, підготувати проект договору, який відповідатиме чинному законодавству, і, звичайно, інтересам підприємця.
При розгляді проектів договорів, які надійшли в господарство від заготівельників, постачальників, агросервісних організацій (установ, підприємств), юрисконсульт має перевірити їх відповідність чинному законодавству, доповісти керівникові про юридичну та економічну доцільність укладання таких договорів, або про негативні для його господарства умови. Якщо юрисконсульт вважає укладання договору недоцільним, він повинен дати правовий висновок на проект і передати останній керівникові свого господарства. Наприклад, старший юрисконсульт агрофірми ім. Крупської (Крим) О. О. Москаленко в разі, коли проект запропонованого договору був невигідним для господарства, на ньому відверто зазначив: "Договір кабальний, укладенню не підлягає". Так робить більшість кваліфікованих юристів, і до їхньої думки уважно прислуховуються керівники господарств.
Якщо проект договору, що надійшов, у ряді пунктів не відповідає чинному законодавству, юрисконсульт складає протокол розбіжностей, візує договір і передає на підпис керівникові господарства разом із протоколом розбіжностей. На практиці заготівельні організації часто пропонують проекти договорів контрактації, які не відповідають чинному законодавству. Зокрема зазначають, наприклад, що половину законтрактованої продукції вивозитиме своїм транспортом господарство, а решту — заготівельник. Погодитися на ці умови є правом господарства. Але слід мати на увазі, що вивезення законтрактованої продукції — це обов'язок заготівельника. КСГП, СпС, АТ, ДСГП можуть (але не зобов'язані) надавати допомогу у вивезенні продукції. Отже, юристи суб'єктів аграрного підприємництва можуть у протоколі розбіжностей підставне зазначати, що продукція (сировина) має вивозитися лише заготівельником.
Кваліфіковані юристи мають консультувати керівника суб'єкта підприємництва, давати йому пораду, "не засвідчувати" такий договір своі'м підписом, а повертати його заготівельникам із супроводжувальним листом, у якому зазначати: "Договір складено з порушенням чинного законодавства. Підготуйте належним чином проект договору для укладення". Такі підходи юристів до питань належного укладання договорів привели б до того, що господарства не укладали б кабальних, не забезпечених лімітами та фондами під замовлення договорів.
Якщо ж перевірений проект договору відповідає чинному законодавству, юрист візує його і передає на підпис керівникові господарства.
Юрист здійснює контроль за виконанням укладених договорів, висловлює пропозиції керівництву по застосуванню санкцій щодо контрагентів, які порушили договірні зобов'язання. Зважаючи на те, що господарства в середньому укладають близько 100 господарських договорів із різних галузей виробничо-господарської діяльності та об'єктивної неможливості для юриста одноособове здійснити контроль за виконанням усіх договорів, велике значення належить організації контрольних функцій з боку адміністрації з постійним інформуванням юриста відповідними спеціалістами господарства про перебіг виконання (або невиконання) договірних зобов'язань. Такий досвід нагромаджено в Києво-Святошинському районі Київщини та в ряді інших районів країни. Тут наказами керівників господарства на конкретних спеціалістів покладено обов'язок письмово інформувати юриста про виконання або невиконання договорів за галузями та напрямами виробничо-господарської діяльності. Такий порядок дисциплінує спеціалістів, дає можливість юристові своєчасно застосовувати штрафні санкції та ін. Якщо ж спеціаліст несвоєчасно повідомив про порушення контрагентом умов договору чи приховав відомості про наявність порушень, то на нього накладається дисциплінарне стягнення, а якщо строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій уже минув, то спеціаліста можна притягти ще й до матеріальної відповідальності.
Подання допомоги з боку спеціалістів сільськогосподарського підприємства не звільняє юриста від здійснення контрольних функцій за виконанням договірних зобов'язань із боку як самого господарства, так і контрагента.
3. У процесі юридичного обслуговування важливе місце належить виконанню договірних зобов'язань і застосуванню майнових санкцій. Додержання цих правомочностей юрисконсультами підкреслюється у Загальному положенні про юридичну службу.
На юридичну службу покладається обов'язок вести позовну роботу, що полягає у представленні в установленому законом порядку інтересу підприємств у судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів; у поданні правової оцінки претензій, які заявлені підприємством у зв'язку з порушенням його майнових прав і законних інтересів. Юрисконсульти використовуючи свій практичний досвід подають відповідні пропозиції з питань удосконалення правового забезпечення господарської діяльності підприємств.
Частина четверта
Аграрне право зарубіжних країн
РозділXXIX АГРАРНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
§ 1. Поняття, зміст і джерела аграрного права
Аграрне право як самостійна галузь науки і навчальна дисципліна існує в багатьох зарубіжних країнах. Інститути аграрного права являють собою або спеціалізовані форми інститутів цивільного, адміністративного, торговельного, судового права, або сукупність нових для буржуазного права інститутів, які регулюють виробничі відносини у сільському господарстві.
Поділяючись на такі його частини як приватне і публічне, сільськогосподарське право охоплює значну групу правових відносин. Одна його частина — приватне сільськогосподарське право у своїй більшості становить сукупність "сільськогосподарських" норм цивільного права, що виділилася в самостійну підгалузь. Головний зміст цієї частини сільськогосподарського права становлять норми, які регулюють правовий режим сільськогосподарської власності і перш за все земельної власності, його основні інститути, правове становище суб'єктів у сільськогосподарському виробництві (юридичних і фізичних осіб). Сюди входить сільськогосподарське право (право власності, сервітутів, застави, узуфрукта, спадщини та ін.), а також сільськогосподарські договори.