Характерною рисою податкового законодавства США є і його спрямованість на прискорення процесів амортизації капіталів у сільському господарстві. Починаючи з 30-х років, там встановлюються строки служби основного капіталу і система амортизаційних відрахувань, що оподатковуються.
Так, у 1962 р. законодавче були введені "Правила і норми амортизації", що ознаменувало перехід від окремих розрізнених заходів щодо прискорення амортизації до загальнодержавної політики прискореного оновлення нового капіталу. Амортизаційні норми скорочувалися на ЗО—40 відсотків порівняно з раніше встановленими, і це відкривало потік нових інвестицій на технічне переозброєння і модернізацію обладнання, прискорене оновлення капіталу, для переходу до самофінансування, розширеного відтворення основного капіталу. "Правила і норми амортизації" містили вже нові строки служби сільськогосподарської техніки і обладнання у сільському господарстві, виділеного в особливу групу. У нових правилах було передбачено методи адміністративного контролю, ступені списання, детальні інструкції щодо визначення розмірів амортизаційних відрахувань з урахуванням строків служби.
Подальшим кроком у розвитку амортизаційної політики стала система АДР — система строків служби основного капіталу, яка стала основним регулятором відтворення основного капіталу урядом. Вона відображає прагнення держави створити сприятливі умови і для виробників сільськогосподарської техніки і обладнання. Головною передумовою прийняття цього законодавства стало посилення стимулюючої ролі інвестицій для швидкого економічного розвитку, зростання валового національного продукту, ефективного використання наявних потужностей Система стала одним з найважливіших регуляторів розвитку сільськогосподарського виробництва.
Нормативні строки служби у сільському господарстві встановлювалися для машин і обладнання — 10 років, будівель — до 26 років.
Строк служби основного капіталу встановлювався рівним нормативному або перевищував його, і порядок його вибуття або заміни погодження з прийнятим строком служби. Фермеру надавалося право вибирати більш тривалі або більш короткі строки списання на основі таблиць перерахунку темпів амортизації, що пропонувалися.
При розрахунку доходу, який оподатковується, податкове законодавство дає можливість робити з нього відрахування на амортизацію капіталу, спрямованого на одержання доходу. Метою таких відрахувань є надання сільськогосподарському виробнику можливості відшкодувати вартість капіталу шляхом щорічного списання протягом його економічного використання. Таким чином, у податковій системі утверджується політика, заснована на обліку амортизаційних строків. Визначення самого податку відбувається на основі Федерального кодексу внутрішніх доходів, яким схвалена амортизаційна система основного капіталу. Отже, у податковому законодавстві СІЛА амортизація розглядається як відрахування на вичерпання, зменшення, знос (включаючи і моральний) основного капіталу. Сільськогосподарському товаровиробникові регулярно, щороку дозволяється вираховувати із прибутку необхідні суми на ремонт, списання в резерв, на компенсацію витрат енергії, а також на заробітну плату. Якщо фермер купує машину, то вартість машини являє собою витрати функціонуючого підприємства і повинна бути відшкодована з прибутку. Вартість машини розглядається як витрата на рік її придбання, оскільки це зменшує доход підприємця. Амортизаційні відрахування дають можливість розподілити вартість машини на ряд років, які називаються строком служби основного капіталу. Для визначення строку служби і використовується система АДР.
По суті справи податкова реформа особливо активізувалася в період президентства Р. Рейгана. Вона була спрямована на розвиток інвестицій у сільське господарство та його реконструкцію і передбачала:
— по-перше, скорочення строків списання, амортизації та оподаткування;
— по-друге, зниження податкових ставок на доходи з метою кредитування на пільгових підставах цільових інвестицій.
Вона закріплювала зниження податку на 6 відсотків на будівлі і транспортні засоби. Списання вартості машин за цим законодавством встановлювалося протягом 5 років. Відсоток пільгового кредитування — від 6,5 відсотків до 10 відсотків. При цьому акцент у податковому законодавстві робився на стимулювання капітальних вкладень на виробниче обладнання, машини і цілі технологічні лінії первинної обробки та підготовки сільськогосподарської продукції до реалізації.
Прийняте в ті роки законодавство дозволяло сільськогосподарському виробнику списувати вартість капіталовкладень
відповідно до змішаної процедури, яка відносила машини і обладнання на фермах до різних категорій згідно зі строками їх продуктивної діяльності. Існуючі раніше строки списання до 4 років для об'єктів будівництва і до 28 років для обладнання були визнані як такі, що не відповідали швидкому його оновленню. Система була спрощена і всі капіталовкладення, що оподатковувалися, були поділені на класи із зазначенням для кожного класу строку амортизації. Були встановлені наступні три строки амортизації:
а) трирічний — для вантажівок, обладнання для НШР і контролю за строками погашення амортизації в перший рік дорівнював 33 відсотки, другий рік — 45 відсотків, третій рік — 22 відсотки.
Податкове законодавство передбачає можливість надання пільг при сплаті податку для скорочення строків погашення кредиту під 6 відсотків зі збільшенням на 2—3 пункти порівняно з діючим розміром податку;
б) п'ятирічний — для сільгоспмашин і обладнання, суми погашення дорівнювали 20 відсотків, 32 відсотки, 24 відсотки, 1 відсоток і 8 відсотків. Кредит на погашення податку надавався з 10 відсотків порівняно з раніше встановленим у 6,5 відсотків;
в) десятирічний — для споруд, магазинів, складів, в якому податок на амортизацію повинен погашатися за роками на 10 відсотків, 18 відсотків, 1 відсоток, 14 відсотків, 12 відсотків, 12 відсотків, 12 відсотків, 10 відсотків, 8 відсотків, 2 відсотка відповідно. Як бачимо, найтриваліший строк амортизації встановлювався для нерухомості. Треба зазначити, що така система законодавства істотно підвищила залучення вкладів у сільське господарство і призвела до притоку значних капіталів з інших галузей економіки. Що ж стосується податкової політики і законодавства штатів, то треба зазначити, що в ряді штатів діє різноманітне законодавство штатного рівня щодо оцінки сільськогосподарського майна, яке також має на меті стимулювати сільськогосподарське використання земель або використання їх для рекреаційних цілей, щодо більш вільної передачі земель з метою консолідації землекористування.