Всі ці відносини детальніше регулюються статутами КСГП та ВСГК.
6. Принципово новим в українському аграрному законодавстві є правові норми п. 2 ст. 7 та п. 2 ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", якими визначаються правомочності громадян як суб'єктів права власності на майно КСГП та інших аграрних підприємств.
Так, відповідно до наведених норм суб'єктами права власності на майно свого підприємства є його члени. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСГП набуває після припинення членства. Членам підприємства належить частина майна (пай) за правом приватної власності, яку вони одержують при виході з підприємства. Таким чином, з наведених вище норм Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" випливає висновок, що між КСГП і його членом існують членські відносини, по-перше, щодо передання-одержання паю членом від КСГП, по-друге, щодо юридичного оформлення передання-одержання паю, по-третє, юридичного факту виникнення у громадянина суб'єктивного права вимагати своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства-підприємця кооперативного типу. Саме юридичний факт припинення членських відносин породжує у громадянина право на одержання своєї частки — паю, право вимагати від підприємства виконання зобов'язання передати йому (громадянинові) належну частку (пай). Це право громадянина є абсолютним, визнається і захищається державою.
Так само на підставі Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" асоційовані члени мають загальне у разі припинення асоційованого членства і першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідної частки доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості) у разі ліквідації кооперативу.
Таке першочергове право асоційовані члени мають і у разі банкрутства кооперативу, як це випливає із змісту Закону "Про сільськогосподарську кооперацію".
7. Важливим і принципово новим елементом змісту майнових, що виникають з членства, відносин є відносини спадкування майна (паю). Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та п. 2 ст. 25 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" пай членів — фізичних осіб, може успадковуватися згідно з цивільним законодавством і статутом підприємства. Слід зазначити, що відсутність у статуті підприємства норми про спадкування або невідповідність норм статуту нормам цивільного законодавства не можуть обмежувати право членів КСГП, ВСГК інших кооперативів заповідати свою частку в спільному його майні, й також обмежувати право спадкоємців на одержання спадщини, в тому числі й у натурі.
8. Національним аграрним законодавством встановлено
принципово важливі правила щодо визначення і реалізації
членами сільгосппідприємств кооперативного типу майнових
правомочностей. Відповідно до Законів "Про колективне
сільськогосподарське підприємство" (п. З ст. 9) та "Про
сільськогосподарську кооперацію" (п. 1 ст. 25) у разі виходу з
КСГП, ВСГК інших кооперативів громадянин має право на
одержання своєї частки у спільному майні (паю) натурою,
грошима, цінними паперами. Термін, порядок та інші умови
видання-одержання паю законом не врегульовано. Він регламентується нормами статутів цих КСГП, ВСГК і, як правило,
локальними правовими актами цих КСГП, ВСГК, зокрема положенням про порядок утворення і використання пайового
фонду майна членів колективного та іншого кооперативного
типу підприємства.
На практиці з цього приводу виникає чимало непорозумінь. Так, в окремих положеннях про порядок утворення і використання пайового фонду майна членів таких КГСП, ВСГК зазначається, що у випадку виходу з членів такого КСГП, ВСГК пай видається тільки у разі створення селянського (фермерського) господарства, або ж вартість паю буде виплачуватися протягом 10 років, або тільки в розмірі до 50 відсотків вартості паю тощо. Подібна практика є правомірною, оскільки ці питання не врегульовані законом, а тому віднесені до локальної правотворчості. Останні приймають самі члени цих КСГП, ВСГК інших кооперативів на їхніх загальних зборах (зборах уповноважених). Прийняття таких локальних актів в одних випадках ставить за мету недопущення інших конкуруючих приватних форм господарювання, ухилення від сплати членами їхніх паїв. У цих випадках члени КСГП, ВСГК інших кооперативів позбавляють самі себе можливості одержати свою частку (пай) на цілком правомірних підставах.
Приймаючи рішення про виділення-приймання паю, слід керуватися загальними підходами щодо прав громадянина як суб'єкта аграрних та цивільно-правових відносин, з огляду на те, що тільки громадянин (як фізична особа й носій цивільної право- і дієздатності) є повноправним носієм суб'єктних прав, що саме громадянин створює приватні юридичні особи (в тому числі й кооперативного типу), що навіть Закони "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та "Про сільськогосподарську кооперацію" хоча й нечітко, але все ж визнає саме громадянина суб'єктом права власності. Наведені правомочності є первинними і визначальними у відносинах членського майнового характеру, що складаються в аграрних підприємствах.
Тому вважається обгрунтованою практика, заснована на локальних правових актах, коли нема будь-яких обмежень щодо громадян при одержанні ними своєї частки (паю) у разі виходу з членів аграрних підприємців (спілки селян, сільгосп-виробничого кооперативу тощо). Законною є також практика визначення об'єктів видання-передавання громадянинові його паю, а також черговість видання йому майна в рахунок його паю та виконання членських відносин з боку КСГП, ВСГК перед своїм вибулим членом, причому черговість, безпосередньо визначену аграрним законодавством. Так, відповідно до Законів "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (п. З ст. 9) та "Про сільськогосподарську кооперацію" (п. 1 ст. 25) визначено таку черговість видання громадянинові паю: насамперед натурою (тобто будинками, спорудами, іншою нерухомістю, сільськогосподарською технікою, тракторами, сільськогосподарським реманентом, продуктивною худобою тощо), а вже потім — грошима (без будь-якої затримки) або цінними паперами. Земельний кодекс України (статті 50, 51), наведені вище Закони та інше аграрне законодавство встановлюють, що в разі виходу громадянина з членів підприємства кооперативного типу йому має надаватися земля із земель свого КСГП, ВСГК.
9. Національне право України гарантує всім громадянам право на відпочинок. Поряд із нормами Кодексу законів про працю у Статуті сільськогосподарського колективного та іншого підприємства кооперативного типу йдеться про право членів і найманих робітників на відпочинок. Це право, з огляду на специфіку (сезонність тощо) аграрного виробництва, забезпечується встановленням тривалості робочого дня, днів щотижневого відпочинку, наданням щорічних оплачуваних відпусток, а також розвитком та підтримкою соціальної інфраструктури, закладів культури, спорту, соціально-побутового обслуговування тощо.
В аграрних підприємствах кооперативного типу умови і порядок надання відпусток визначено у Правилах внутрішнього розпорядку цих КСГП, ВСГК, відповідно до Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. У цих Правилах право, зокрема на відпочинок членів КСГП, ВСГК у вигляді щорічно оплачуваних відпусток, конкретизується залежно від сфери застосування праці члена в кооперативному підприємстві, але не менше 24 календарних днів. Додаткові відпустки надаються членам підприємства згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та особливий Характер праці" від 17 листопада 1997 р. за №1290'.
10. Як і всі громадяни України, члени аграрних підприємств мають право на одержання державних пенсій. Аграрні підприємства мають право встановлювати своїм ветеранам праці, скаліченим на роботі, іншим соціальні) не захищеним верствам населення (членам КСГП, ВСГК тощо, членам їхніх родин, учителям, медпрацівникам тощо) матеріальну допомогу та персональні додаткові пенсії. Розмір цих допомог та пенсій встановлює саме КСГП, ВСГК тощо. Єдине, що може стримувати надання такої адресної допомоги, — це брак коштів, інші фактори неправового характеру.
Питанням соціального розвитку села в Україні приділяється велика увага. Свідченням цього є прийняття спеціального закону, загальнодержавної та регіональних програм тощо. Зокрема, встановлюються право селян на одержання від підприємства допомоги у набутті спеціальності, підвищення кваліфікації, в одержанні путівок до санаторіїв та інших курортно-лікувальних закладів, право на культурно-побутове обслуговування, на допомогу в будівництві житла і господарських будівель, забезпечення паливом і на задоволення інших потреб у порядку, встановленому, зокрема, загальними зборами (зборами уповноважених) членів КСГП, ВСГК інших підприємств.
11. Законами "Про власність", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про підприємства в Україні", "Про сільськогосподарську кооперацію", Статутами колективного та іншого кооперативного типу підприємств (спілок селян) на членів цих КСГП, ВСГК та інших кооперативів покладаються певні обов'язки. За своїм призначенням і змістом ці обов'язки спрямовані на досягнення статутних завдань, одержання прибутку, зміцнення конкурентоспроможності» самого КСГП, ВСГК та інших кооперативів на ринку, недопущення його банкрутства тощо.